|
Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2009 р. справа № 28913/08/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кошкош О.О.
при секретарі
при секретарі Гумуржи Т.В.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Постерникова О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся з позовом до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивуючи тим, що рішенням Макіївської міської медико-соціальної експертизи № 2 позивач визнаний не придатний до роботи підземним гірничоробочим. Рішенням Донецької обласної медико-соціальної експертної комісії №3, ОСОБА_1 не був визнаний інвалідом.
Згідно наказу МОЗ України №183 від 07.04.2004 року «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності» рішення про інвалідність ґрунтується на оцінці комплексу клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професіональних факторів. При цьому враховується характер захворювання, ступінь вираження порушень функцій організму, у тому ж числі, які значно впливають на професію, ефективність лікування, стан компенсаторно-адаптаційних можливості організму, клінічний та трудовий прогноз, особливі установки, освіту та професійну підготовку, вік, необхідність та можливість працевлаштування. У відповідності з Положенням про медично-соціальну експертизу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року №83, медико-соціальна експертиза повинна здійснюватися після повного та всебічного дослідження, проведення необхідних досліджень, ухвалення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного стану, професійно-трудового прогнозу, соціально-трудового реабілітації та інших даних, які підтверджують стійкий та невідвертий характер захворювання.
Наказом МОЗ України № 212 від 22.11.1995 року встановлено, що при видаленні селезінки ступінь втрати працевлаштування складає 25%, тобто позивач має право на 3 групу інвалідності.
Просив визнати рішення Обласного центру медико-соціальної експертизи протиправним та зобов'язати відповідача призначити групу інвалідності.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, наполягав на відмові у задоволені вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року № 83, медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов'язків тощо.
Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" медико-соціальні експертні комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров'я України і проводять свою роботу за таким територіальним принципом:
республіканська;
Кримська, обласні, центральні міські (в містах Києві і Севастополі);
міські, міжрайонні, районні.
Медико-соціальні експертні комісії у своїй роботі керуються законами України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням, актами Міністерства охорони здоров'я України та іншими нормативними актами.
Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.95 N 212 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.96 за N 136/1161, при встановленні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках МСЕК у кожному конкретному випадку визначає ступінь та тяжкість порушення функцій організму, а при відсутності органу - ступінь компенсації втрачених функцій, можливість потерпілим виконувати роботу за певною професією або роботу однакову за кваліфікацією та оплатою, зокрема, можливість виконувати роботу в звичайних або спеціально створених умовах за основною професією чи близькою до неї за кваліфікацією.
Рішення про ступінь втрати професійної працездатності та додаткові види відшкодування МСЕК приймає на підставі огляду потерпілого, вивчення медичних документів та результатів функціональних досліджень з урахуванням соціально-трудових факторів (професії, умов праці, характеру, обсягу виконуваної роботи тощо).
Судом встановлено, що відповідно до довідки від 04.09.2008 року, що видана Макіївською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією №2, ОСОБА_1 за результатами огляду не визнаний інвалідом.
Відповідно до довідки Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Обласного центру медико-соціальної експертизи від 29.09.2008 року, за результатами огляду підтверджене рішення Макіївської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №2 від 04.09.2008 року, ОСОБА_1 не визнаний інвалідом.
Позивач вважає висновки, що викладені в рішенні Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 від 29.09.2008 року протиправними, посилаючись на наявність підстав для встановлення йому третьої групи інвалідності.
Суд вважає таке твердження позивача помилковим з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року № 83, міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії, зокрема визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням своїх трудових обов'язків.
Кримська республіканська, обласні, центральні міські медико-соціальні експертні комісії, зокрема, переоглядають осіб, які оскаржили рішення міських, міжрайонних чи районних медико-соціальних експертних комісій, та перевіряють якість розробки індивідуальних реабілітаційних програм.
Як зазначалось, рішеннями міжрайонної та обласної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 не визнаний інвалідом.
Разом з тим, розділом V Положення про медико-соціальну експертизу встановлений порядок оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій, а саме у разі незгоди оглянутого з рішенням районної, міжрайонної, міської медико-соціальної експертної комісії він протягом місяця має право подати про це письмову заяву до республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії або до медико-соціальної експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного відділу (управління) охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або відділ (управління) охорони здоров'я в триденний строк з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії, яка не пізніш як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд хворого і приймає відповідне рішення.
Рішення республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров'я України.
Міністерство охорони здоров'я при виявленні фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає іншому складу обласної або республіканській медико-соціальній експертній комісії з урахуванням усіх наявних обставин повторно розглянути питання, рішення з якого оскаржується, а також вживає інших заходів, що забезпечують дотримання чинного законодавства при проведенні медико-соціальної експертизи.
З матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_1 направлений до Українського Державного науково-дослідницького інституту медико-соціальних проблем інвалідності в порядку оскарження експертного рішення, знаходився на обстежені у хірургічному відділенні з 15.12.2008 року по 23.12.2008 року.
Консультативним висновком № 6950 Українського Державного науково-дослідницького інституту медико-соціальних проблем інвалідності не виявлено підстав для встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності, що обумовлює безпідставність заявлених позивачем вимог.
Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті спірного рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, у спосіб, що передбачений законами, обґрунтовано, з урахування усіх обставин в процесі прийняття рішення.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Так, позивачем не надані суду докази в обґрунтування заявлених вимог, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 05.03.2009 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 10.03.2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кошкош О.О.