Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2009 р. справа № 2а-9067/09/0570
час прийняття постанови: 13-20
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Куранді Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове
до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області
про визнання неправомірними дій та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2009 року
за участю представників:
від позивача: Максимчук С.П., за довір. від 31.03.2009р.
від відповідача: Аніщенко О.С., за довір. від 26.04.2009р.
ВСТАНОВИВ:
Державним підприємством „Селидіввугілля” заявлено позов до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобов’язань з земельного податку у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях, та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2009 року № 0000071840/0, № 0000101840/0, № 0000091840/0, № 0000081840/0, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: земельний податок.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати земельного податку.
Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати податку.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство „Селидіввугілля” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33426253.
05 лютого 2009 року відповідачем складений акт № 62/18-15/33426253 про результати невиїзної документальної перевірки позивача стосовно своєчасності сплати земельного податку по строку сплати 30 березня 2007 року, 30 липня 2007 року, 30 серпня 2007 року, 01 жовтня 2007 року та 01 вересня 2008 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 12 лютого 2009 року:
№ 0000101840/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5875 грн. 51 коп. за затримку на 528 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 11751 грн. 02 коп. за платежем: земельний податок, яке оскаржується в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2137 грн. 87 коп.;
№ 0000071840/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5734 грн. 98 коп. за затримку на 486 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 11469 грн. 96 коп. за платежем: земельний податок, яке оскаржується в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1054 грн. 16 коп.;
№ 0000091840/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 856 грн. 87 коп. за затримку на 650 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 1713 грн. 75 коп. за платежем: земельний податок, яке оскаржується в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 549 грн. 76 коп.;
№ 0000081840/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1639 грн. 96 коп. за затримку на 134 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 3279 грн. 91 коп. за платежем: земельний податок; оскаржується позивачем у повному обсязі.
Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181).
Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Проблемою даного спору є наявність або відсутність об’єкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов’язань, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Як вбачається з акту перевірки підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством у період з жовтня 2008 року по січень 2009 року в рахунок сплати поточних зобов’язань з земельного податку в погашення податкового боргу інших періодів (починаючи з березня 2007 року по вересень 2008 року), а саме: № 521 від 11 грудня 2008 року, № 1413 від 15 січня 2009 року, № 486 від 30 жовтня 2008 року, № 520 від 11 грудня 2008 року, № 522 від 11 грудня 2008 року, № 1412 від 15 січня 2009 року, № 523 від 11 грудня 2008 року, № 1420 від 15 січня 2009 року. Зазначені платежі були перераховані по земельному податку по поточних зобов’язаннях за вересень, листопад, грудень 2008 року, що підтверджується банківськими виписками. Дати та суми сплати податку співпадають з даними зворотного боку облікової картки позивача.
Законом № 2181 не передбачено право чи обов’язок податкового органу яким-небудь чином змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.
Суд вважає, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скеровувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.
Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно позовної вимоги позивача про визнання неправомірними дій по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобов’язань з земельного податку у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чи інших законів з питань оподаткування не передбачають обов’язку податкового органу враховувати призначення платежу, визначеного у платіжних дорученнях платником податків, внаслідок чого у суду відсутні підстави для визнання дій щодо неврахування призначення платежу неправомірними. Право на судовий захист у спірних правовідносинах позивачем реалізоване шляхом визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Державного підприємства „Селидіввугілля” до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобов’язань з земельного податку у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях, та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2009 року № 0000071840/0, № 0000101840/0, № 0000091840/0, № 0000081840/0, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: земельний податок задовольнити частково.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 12 лютого 2009 року № 0000101840/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2137 грн. 87 коп.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 12 лютого 2009 року № 0000091840/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі на суму 549 грн. 76 коп.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 12 лютого 2009 року № 0000071840/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1054 грн. 16 коп.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 12 лютого 2009 року № 0000081840/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1639 грн. 96 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 липня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 14 липня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Смагар С.В.