Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Нікополь, вул. Шевченко, 201, 53213, (05662) 3-43-15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2-1020/10

26 січня 2010 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайоннпй суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді: Троян Н.А.

при секретарі Смиковій Ю.В.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним і визнанні права власності на 9/17 частин житлового будинку, суд-

встановив:

ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним і визнанні права власності на 9/17 частин житлового будинку. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_6 являється її рідним братом.

2 вересня 2002 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 був укладений договір дарування 9/17 частин житлового будинку з надвірними будівлями №164 по вул. Степовій в м. Нікополі, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7

При укладенні договору дарування ОСОБА_6 не розумів значення своїх дій, оскільки з 1969 року він знаходиться на обліку в психоневрологічному диспансері. В період навчання в СШ №22 м. Нікополя він був у 6 класі відсторонений від занять медичною комісією в зв»язку з розумовою відсталістю, не був призваний в армію з цих же причин і був знятий з обліку за гр.1 ст.1 наказу №224 від 1966 року. 18 листопада 2000 року ОСОБА_6 отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, перелом кісток носа, в зв»язку з чим його психічний стан здоров»я погіршився.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 21.11.2008 року ОСОБА_6 був визнаний недієздатним і опіка була покладена на неї.

Вважає, що при укладенні договору ОСОБА_6 підписав договір, не розуміючи текст договору за станом свого здоров»я, крім того він не розуміє українську мову. Згідно договору брат подарував ОСОБА_4 належні йому 9/17 частин домоволодіння і залишився ні з чим, іншого житла він не має. Після укладення договору ОСОБА_4, яка перебувала у фактичних шлюбних відносинах з братом, змінила своє ставлення до брата, а потім покинула його і наразі проживає з іншим чоловіком. Про існування договору їм стало відомо, коли їх мати отримала з суду позов про виселення її з вказаної частини будинку.

Просить визнати недійсним договір дарування 9/17 частини житлового будинку з надвірними будівлями №164 по вул. Степовій в м. Нікополі Дніпропетровської області від 2 вересня 2002 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4»ю Іванівною, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 2 вересня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №1905.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 9/17 частин житлового будинку з надвірними будівлями №164 по вул. Степовій в м. Нікополі Дніпропетровської області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі і пояснила, що після дарування частини будинку ОСОБА_4 покинула ОСОБА_6, звернулася до рієлторськоїї компанії «Маямі», які насильно вселили в будинок сторонніх осіб і ОСОБА_6 зі своєю старенькою матір»ю вимушені жити в таких страшних умовах. Оскільки в період укладення угоди ОСОБА_6 за станом свого здоров»я не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, угода повинна бути визнана судом недійсною.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала і пояснила, що ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу в будинку № 164 по вул..Степовій в м.Нікополі. ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_4 продати квартиру останньої і заплатити їй 1000 доларів США, що вона і зробила, а ОСОБА_3 12.07.2002 року подарувала частину будинку ОСОБА_6 Просила в позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_7 до суду не з»явилася, згідно довідки відділу РАЦС вона померла 9 березня 2005 року (а.с.47-48).

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно ст.55 ЦК України ( в редакції 1963 року) угода, укладена громадянином, хоча і дієздатним, але який знаходився на час укладення угоди в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, може бути визнана судом недійсною. Згідно ч.2 ст.55 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо така угода визнана недійсною, то кожна із сторін зобов»язана повернути іншій стороні все, отримане по угоді.

Як встановлено в судовому засіданні 2 вересня 2002 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 був укладений договір дарування 9/17 частин житлового будинку з надвірними будівлями №164 по вул. Степовій в м. Нікополі, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7, що підтверджується копією договору дарування (а.с.6). Ті обставини, що ОСОБА_6 на час укладення угоди, за станом свого здоров»я не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою Нікопольського ПНД (а.с.9), згідно якої ОСОБА_6 перебуває на обліку в ЦНД з приводу хронічного захворювання у формі олігофренії, довідки Нікопольського військового комісаріату ( а.с.10), згідно якої ОСОБА_6 в армії не служив, був знятий з військового обліку (гр..1 ст.1 наказу №224-66), довідкою (а.с.55), епікризом № 1064 про отримання ОСОБА_8 у 2000 році черепно-мозкової травми (а.с.11).

Згідно рішення суду від 21 листопада 2008 року (а.с.50-51), ОСОБА_6 на підставі проведеної стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 09.10.2008 року, був визнаний недієздатним і опіка покладена на ОСОБА_3 Згідно висновку експертів ОСОБА_6 страждає хронічним стійким психічним розладом в формі органічного ураженням головного мозку важкого ґенезу, в силу свого психічного захворювання розуміти значення своїх дій та керувати ними не може з 2000 року. Як відзначили експерти стан його психічного здоров»я погіршився після отриманої у 2000 році черепно- мозкової травми.

Суд вважає надуманими і дає критичну оцінку поясненням представника позивача в тій частині, що ОСОБА_4 заплатила ОСОБА_3 1000 доларів США, щоб остання подарувала брату ОСОБА_9 частину домоволодіння, а тому позов безпідставний. Представник позивача спростовує ці пояснення, як пояснила представник відповідача письмових доказів передачі грошей не має. Крім того, представник відповідача не зміг пояснити, чому ж в такому разі частина будинку була подарована ОСОБА_6

На підставі вище викладеного, керуючись ст..ст.52,55,59 ЦК України (в редакції 1963 року), ст..ст.10,11,209,212,214-215,217-218 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задовольнити, визнати недійсним договір дарування 9/17 частини житлового будинку з надвірними будівлями №164 по вул. Степовій в м. Нікополі Дніпропетровської області від 2 вересня 2002 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4»ю Іванівною, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 2 вересня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №1905.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 9/17 частин житлового будинку з надвірними будівлями №164 по вул. Степовій в м. Нікополі Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: