|
Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2009 р. справа № 2а-11689/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Галатіної О.О.
при секретарі Овчаренко О.М.
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Галатіної О.О.
при секретарі - Овчаренко О.М.
за участю:
представника позивача - Смоловик І.П.
представника відповідача - Татаренко Л.В.
третя особа -ОСОБА_1 - не з'явилась
представника третьої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Краматорської міської ради до Краматорського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування реєстрації місця проживання, суд
ВСТАНОВИВ:
Виконавчий комітет Краматорської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до Краматорського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування реєстрації місця проживання.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем 11.01.2008 року було зареєстроване постійне місце проживанняОСОБА_1 в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що відповідно до ст. 5 Житлового кодексу УРСР зазначене приміщення належить до комунальної власності Краматорської міської ради. Ордер виконавчого комітету міської ради є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання Україні» встановлений зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні. Відповідно до зазначеного зразка в заяві про реєстрацію місця проживання необхідно зазначити підставу реєстрації - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму, піднайму, оренди або у разі відсутності зазначених документів - згоду власника житлового приміщення або уповноваженого ним органу.
Позивач зазначає, що управління не давало згоди на реєстраціюОСОБА_1 в зазначеному вище приміщенні, а тому вважає реєстраціюОСОБА_1 незаконною.
Тому просить суд зобов'язати відповідача зняти гр.ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмове заперечення на адміністративний позов та пояснив суду, що сектором громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області 18 квітня 2005 року було зареєстроване постійне місце проживанняОСОБА_1, як двоюрідної сестри жінки наймача ОСОБА_3. за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що ордер не є єдиним документом на підставі якого особа може бути зареєстрована в житловому приміщенні. Єдиною підставою для реєстрації є заява особи, що бажає зареєструватися, та згода усіх членів родини наймача житлового приміщення. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача наполягав на застосуванні до позивача ст. 100 КАС України, вважає, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду. Просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа -ОСОБА_1 в зал судового засідання не з'явилась. На адресу суду від останньої надійшла заява в якій остання зазначила, що позовні вимоги вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просила справу розглянути за її відсутністю. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю третьої особи.
Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, які з'явились до суду, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.
18 квітня 2005 року сектором громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області була здійснена реєстрація постійного місця проживання ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1.
Реєстрація постійного місця проживанняОСОБА_1 відповідачем була здійснено на підставі її заяви про реєстрацію місця проживання, форма, якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985.
Відповідно до зазначеної заявиОСОБА_1 просила зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_1. Згоду на її реєстрацію було надано ОСОБА_3, який виступав наймачем квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 18.05.2005 рокуОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1, в даному жилому приміщенні зареєстрована тількиОСОБА_1
Відповідно до ст. 65 Житлового кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Як зазначалось судом вище, письмова згода наймача квартири (ОСОБА_3) на реєстрацію двоюрідної сестри його дружиниОСОБА_1 була надана 6 квітня 2005 року.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» для реєстрації особа подає:
письмову заяву;
паспортний документ;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Тобто, як вбачається із зазначеної правової норми заява особи (в даному випадкуОСОБА_1) про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Таким чином, посилання позивача на той факт, що єдиною підставою для вселення в житлове приміщення та для реєстрації є ордер, який видається за рішенням виконавчого комітету міської ради (ст. 58 Житлового кодексу УРСР) є необґрунтованим.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що норми ст. 58 Житлового кодексу УРСР діють лише у тому разі, коли громадянинові за рішенням міської ради в користування передається житлове приміщення, і на підставі ордеру громадянин реєструється в цьому житловому приміщенні.
Таким чином, суд проаналізувавши наведене вважає, що позивач при застосуванні, як обґрунтування позовних вимог, ст. 58 Житлового кодексу УРСР дійшов помилки.
Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» в тій частині, що для зазначення підстав реєстрації місця проживання заявника є необхідним ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи або у разі відсутності зазначених документів - згода власника житлового приміщення або уповноваженого ним органу, суд не приймає, оскільки позивачем не враховані норми ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також залишено поза увагою те, що для реєстрації місця проживання заявника достатньо згоди наймача та членів його сім'ї на таку реєстрацію у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.
Частиною 1 статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем доведена правомірність дій щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1
Таким чином, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Краматорської міської ради до Краматорського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування реєстрації місця проживання - відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 14 вересня 2009 року в присутності представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи - ОСОБА_1 Постанова виготовлена в повному обсязі 19 вересня 2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Галатіна О.О.