|
Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 липня 2009 р. справа № 2а-8659/09/0570
час прийняття постанови: 16:30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Горб О.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства (АДРЕСА_1)
Державного підприємства «Донецьке лісове господарство»(АДРЕСА_1)
про визнання протиправними рішень суб'єктів владних повноважень, їх скасування та зобов'язання суб'єктів владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій
представники сторін: ОСОБА_2 -представник позивача за дов. від 21.05.2009р.,
Стойловська М.В. -представник відповідача за дов. від
07.07.2009 р.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Донецьке лісове господарство»про визнання протиправними: відмови Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, яка викладена у листі № 02-646 від 18.08.2008 року та відмови Державного підприємства «Донецьке лісове господарство», яка викладена у листі № 153 від 22.04.2008 року в надані необхідних узгоджень, що стосуються вилучення та безоплатної передачі в приватну власність із зміною цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, зобов'язання відповідачів розглянути надані матеріали та прийняти відповідні рішення та зобов'язання відповідачів утриматись від будь-яких дій, які б перешкоджали позивачеві в проходженні передбачених законодавством етапів процедури вилучення та безоплатної передачі їй у приватну власність вказаної земельної ділянки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у 2007 році вона звернулася до Донецької міської ради із заявою про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Відповідно до вимог Лісового та Земельного кодексів України прийняття відповідного рішення органами місцевого самоврядування здійснюється за погодженням з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та навколишнього природного середовища. За своїми зверненнями позивач отримала від відповідачів відмови, які ґрунтувались на вимогах Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»№ 610-р від 10 квітня 2008 року (далі -Розпорядження КМУ № 610-р). Відмови на думку позивача є протиправними, суперечать положенням чинних нормативно-правових актів, що мають вищу юридичну силу за Розпорядження КМУ № 610-р , зокрема ст.ст. 13, 19, 22, 41, 64, 68, 75, 85 Конституції України, вимогам ст.ст. 2, 3, 20, 57, 118,121, 151 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 27, 57 Лісового кодексу України, положенням Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 21.12.2006 р., а в деяких випадках безпосередньо порушують вимоги вказаних нормативно-правових актів. Крім того, Розпорядження КМУ № 610-р було прийнято Кабінетом Міністрів України із перевищенням його повноважень, спрямовано на обмеження встановлених діючими законами України прав та свобод фізичних та юридичних осіб на користування земельними ділянками лісогосподарського призначення. Розпорядженням КМУ № 610-р Кабінет Міністрів України намагається регулювати правовідносини, регулювання яких можливо лише шляхом прийняття нормативних актів, до яких Розпорядження КМУ № 610-р не відноситься. В діючі нормативні акти, що регулюють земельні та лісові питання, зокрема в Земельний та Лісовий кодекси України, змін, що кореспондуються із положеннями Розпорядження КМУ № 610-р, внесено не було.
Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства проти позову заперечує посилаючись на наступне. Згідно ст. 151 Земельного кодексу України, юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля. Розпорядженням КМУ № 610-р зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення. Тому не має підстав для прийняття таких рішень.
Державне підприємство «Донецьке лісове господарство»проти позову заперечує посилаючись на наступне. Листом від 11.09.2007 року № 343 воно надало позивачеві попередню згоду на відведення земельної ділянки, за умови погодження Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, але згідно Розпорядження Кабінету міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р та листу Держкомлісгоспу від 22.04.2008 року № 02-19/1630 зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок. Тому воно направило Донецької міської ради повідомлення, що видані згоди вважати недійсними. Державне підприємство «Донецьке лісове господарство»є суб'єктом господарської діяльності, його контролюючим органом є Держкомлісгосп України. Таким чином, воно не мало законних підстав для ігнорування вказаних документів вищих інстанцій.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд -
ВСТАНОВИВ:
В 05.06.2007 року позивач звернулася до Донецької міської ради с заявою на виділення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
За результатами розгляду вказаної заяви Донецькою міською радою було надано згоду на підготовку матеріалів по розробці проекту землеустрою для відводу зазначеної земельної ділянки.
Позивачем також отримані наступні документи: висновок управління культури та туризму від 04.06.2008 р., висновок щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову від 02.06.2008р. Згідно вказаних документів зазначені державні органи дали згоду на узгодження по відведенню зазначеної земельної ділянки.
Земельна ділянка, про безоплатну передачу якої у приватну власність із зміною її цільового призначення клопотала позивач відноситься до земель лісогосподарського призначення, зазначене визнано сторонами під час судового розгляду справи. Таким чином, надання у власність та зміна цільового призначення такої земельної ділянки здійснюється за правилами, встановленими Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України.
Позивач у 2008 році звернулася до відповідачів із клопотаннями про надання їй необхідних висновків та узгоджень, оскільки саме на них діючим законодавством України покладено обов'язок надавати необхідні узгодження по земельних лісових ділянках та саме вони наділені відповідною компетенцією для вирішення всіх питань, що постають перед зацікавленими особами у зв'язку із отриманням таких узгоджень.
В результаті розгляду поданих позивачем клопотань ним було отримано від Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства лист № 02-646 від 18.08.2008 року, від Державного підприємства «Донецьке лісове господарство»лист № 153 від 22.04.2008 року. Зазначеними листами позивачу було відмовлено у наданні необхідних узгоджень з посиланням на приписи Розпорядження КМУ № 610-р.
Статтею 57 Лісового кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
Надання земельних ділянок у власність зацікавленим особам при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення здійснюється в порядку визначеному ст.118, 121, 151 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 151 Земельного кодексу України надання земельних ділянок провадиться за погодженням з відповідними територіальними органами виконавчої влади з питань лісового господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення), а також за погодженням з відповідними державними природоохоронними органами та землекористувачами, в користуванні яких знаходяться відповідні земельні ділянки лісогосподарського призначення.
П. 4. ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
З наведених норм вбачається, що надання в власність зацікавленим особам земельних ділянок лісогосподарського призначення при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення потребує прийняття відповідних рішень про надання таких земельних ділянок з боку органів місцевого самоврядування та здійснюється цими органами за попереднім погодженням з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища, а також з землекористувачем.
Як зазначалось, позивач у 2008 році зверталася до відповідачів, які відмовили у погодженні зміни цільового призначення до законодавчого врегулювання відповідних відносин із посиланням на приписи Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 р. № 610-р.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 р. № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов'язано до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
Крім цього зазначені органи зобов'язані подати у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України стосовно удосконалення процедури розпорядження ділянками.
Згідно із ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності народу України. Від імені народу України права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Відповідно до с т. 14 Конституції України Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Згідно ст. 2 Земельного кодексу України та ст. 2 Лісового кодексу України фізичні особи та юридичні особи, є суб'єктами земельних та лісових відносин та повинні здійснювати свою діяльність відповідно до Конституції України та законів України.
Згідно із ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Статтею 27 Лісового кодексу України встановлено повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин. Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин:
1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;
2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
5) передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності;
6) установлює порядок і нормативи плати за використання лісових ресурсів;
7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства;
8) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону.
Діяльність Кабінету Міністрів України регулюється Конституцією України та Законом України «Про Кабінет Міністрів України».
На момент прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження КМУ № 610-р його діяльність регулювалась нормами Закону України «Про Кабінет Міністрів України»в редакції від 21 грудня 2006 року № 514-V (далі -Закон).
Огляд чинного законодавства свідчить про те, Кабінету Міністрів України не надано повноважень зупиняти дії Законів України.
Крім цього, Законами України дія норм Лісового та Земельного кодексів України в частині погодження органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища зміни цільового призначення земельних лісових ділянок не зупинялась та іншим чином не припинялась.
Таким чином, Кабінет Міністрів України приймаючи Розпорядження КМУ № 610-р фактично зупинив реалізацію наведених положень Лісового та Земельного кодексів України, тобто унеможливив реалізацію прав юридичних осіб та громадян на набуття прав на земельні ділянки.
Згідно із ст. 53 Закону, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Стаття 56 Закону передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України, що визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше ніж з дня їх опублікування. Розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття.
Розпорядження КМУ № 610-р за своєю правовою суттю є нормативним актом оскільки фактично розповсюджує свою дії на невизначено коло осіб, у тому числі фізичних осіб.
Таким чином, Кабінет Міністрів України також припустив порушення ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», тобто діяв не у спосіб встановлений законами України.
Крім цього, Розпорядження КМУ № 610-р Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов'язано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, тобто на невизначений час та до настання незрозумілої події, яка не може вважатися такою, що неминуче настане.
Крім цього, Розпорядженням КМУ № 610-р зазначені органи зобов'язані подати у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України стосовно удосконалення процедури розпорядження ділянками.
Як зазначалось, Розпорядженням КМУ № 610-р було прийнято 10.04.2008 р.
Разом з тим, 16 вересня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву509-VI, яким внесено зміни у низку законів України, зокрема до Законів України Законі України "Про основи містобудування" , "Про архітектурну діяльність", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про планування і забудову територій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про оренду землі" та інших, а також до Земельного та Цивільного кодексів України. Зазначені зміни направлені на впорядкування забудови територій, яка полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.
Даним Законом ст. 151 Земельного кодексу України, яка визначає порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок викладено у новій редакції.
Зокрема п. 7 цієї редакції врегульовано, що відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями направляє заяву (клопотання) про вибір місця розташування земельних ділянок у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду на розгляд до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства, а також до природоохоронних органів.
Зазначеної статтею також чітко визначено перелік документів, які додаються до заяви та строки розгляду заяв.
Крім цього, ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" в редакції наведеного закону передбачено, що розміщення об'єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією, регіональними або місцевими правилами забудови.
Регіональні правила забудови приймаються за погодженням з відповідними органами містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини, земельних ресурсів, природоохоронними, санітарно-епідеміологічними органами та є обов'язковими до виконання.
Таким чином, зазначене у розпорядження КМУ № 610-р питання, на думку суду, вже врегульовано на законодавчому рівні.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 КАС України, встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З огляду на зазначене судом не приймається посилання відповідачів на розпорядження КМУ № 610-р.
Таким чином, відмови відповідачів не можуть вважатися правомірними та законними, а порушене право підлягає відновленню, відповідно позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача утриматись від будь-яких дій, які б перешкоджали позивачеві в проходженні передбачених законодавством етапів процедури вилучення та безоплатної передачі їй у приватну власність вказаної земельної ділянки.
Як вже зазначалося, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до вимог ст.. 3 КАСУ справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що на вирішення суду може бути переданий саме публічно-правовий спір про захист порушеного права особи з боку суб'єкту владних повноважень, тобто у судовому порядку підлягають захисту лише права, які вже порушені. Позивач просить суд прийняти рішення щодо зобов'язання відповідачів утриматись від будь-яких дій, які б перешкоджали позивачеві в проходженні передбачених законодавством етапів процедури вилучення та безоплатної передачі їй у приватну власність вказаної земельної ділянки, тобто просить суд захистити ще не порушені права та прийняти рішення на майбутнє.
З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідачів утриматись від будь-яких дій, які б перешкоджали позивачеві в проходженні передбачених законодавством етапів процедури вилучення та безоплатної передачі у приватну власність вказаної земельної ділянки не можуть вважатися обґрунтованими і у цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2 грн. 26 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
З урахуванням всього вище викладеного, та керуючись ст.ст. 13, 19, 22, 40, 41, 64, 68, 75, 85 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 27, 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 2, 3, 20, 57, 123, 151 Земельного кодексу України, ст.ст. 53, 56 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 21 грудня 2006 року № 514-V, положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», Постанови Кабінету Міністрів України № 427 від 31 березня 2004 року «Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів»та Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року за № 434 «Про затвердження Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок», ст.ст. 2, 7-11, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, викладену у листі № 02-646 від 18.08.2008 року, в наданні необхідних узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі в приватну власність із зміною цільового призначення ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Визнати протиправною відмову Державного підприємства «Донецьке лісове господарство», викладену в листі № 153 від 22.04.2008 року, в наданні необхідних узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі в приватну власність із зміною цільового призначення ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Зобов'язати Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства розглянути по суті матеріали ОСОБА_1, які стосуються надання висновків та узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі ОСОБА_1 у приватну власність із зміною цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель у відповідності із діючим законодавством України, без урахування вимог Розпорядження Кабінету міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року та прийняти відповідне рішення.
Зобов'язати Державне підприємство «Донецьке лісове господарство»розглянути по суті матеріали ОСОБА_1, які стосуються надання висновків та узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі ОСОБА_1 у приватну власність із зміною цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель у відповідності із діючим законодавством України, без урахування вимог Розпорядження Кабінету міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року та прийняти відповідне рішення.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 2 грн. 26 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 липня 2009 р.
Суддя Наумова К.Г.