Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Нікополь, вул. Шевченко, 201, 53213, (05662) 3-43-15

Справа № 2-853/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2010 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого-судд - ОСОБА_1

при секретарі - Смиковій Ю.В.

за участю позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський Південнотрубний завод» про стягнення заробітної плати за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на роботі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, компенсації за завдану моральну шкоду, суд

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про , стягнення заробітної плати за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на роботі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, компенсації за завдану моральну шкоду.

Свої вимоги мотивує тим, що з 11 січня 1971 р. він працював у цеху № 7 Нікопольського Південнотрубного заводу. В 1998 році завод було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський Південнотрубний завод». З 01.12.1990 року він працював у цеху № 7 нагрівальником металу 6 розряду.

12.04.1999 р. його було незаконно звільнено з роботи і поновлено за рішенням Нікопольського міськрайоннош суду від 17.05.2005 р. Це рішення Апеляційний суд Дніпропетровської області 27.10.2005 р. залишив у силі, збільшивши розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Виконуючи рішення Нікопольського міськрайонного суду від 17.05.2005 р., відповідач видав наказ № 60 від 23.05.2005 р. про поновлення його на роботі, але до виконання попередніх обов'язків позивача не було допущено і наказом № 89/ок від 25.07.2005 р. він був удруге звільнений з роботи на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - за відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

Період не допуску до виконання попередніх обов'язків з 18.05.2005 р. по 25.07.2005 р. рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 24.05.2007 р. визнано вимушеним прогулом при затримці виконання рішення суду - з відповідною оплатою цього періоду на підставі ст. 236 КЗпП України.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 07.07.2008 р. друге звільнення ОСОБА_2 (з 25.07.2005 р.) теж було визнано незаконним. На виконання цього рішення відповідач видав наказ № 63/ок від 10.07.2008 р. про поновлення ОСОБА_2 на роботі, але до роботи він знову не був допущений і тому вважає, що рішення суду про поновлення не виконане.

Наказом № 80 від 15.09.2008 р. він був утретє звільнений з роботи - у зв'язку

зі скороченням чисельності працівників (за п. 1 ст. 40 КЗпП України).

За період з 08.07.2008 р. по 15.09.2008 р. (з дня повторного поновлення за рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 07.07.2008 р. по день третього звільнення - наказом № 80 від 15.09.2008 р.) відповідач виплатив йому заробітну плату як за час простою - 3 259,45 грн.

Оскільки після повторного поновлення (рішенням суду від 07.07.2008 р.) позивача до роботи знову не було допущено, то він вважає, що за означений період (з 08.07.2008 р. по 15.09.2008 р.) згідно зі ст. 236 КЗпП України відповідач повинен виплатити йому середній заробіток - 6 308,59 грн. Різниця між цим заробітком і вже виплаченим як за час простою становить 3 049,14 грн., які він і просить стягнути з ВАТ «НПТЗ».

У подальшому заявою від 08.04.2010 р. позивач уточнив розрахунок - просив стягнути різницю в меншому розмірі аніж вимагав у первісному позові - 3046,49 грн.

Вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральної шкоди. Він втратив нормальні життєві зв'язки, залишився без роботи та належного заробітку, не має можливості працювати в колективі, в якому пропрацював тривалий час, а також тривалий час позбавлений можливості користуватися належними йому коштами, які в даному позові й просить стягнути.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 18.11.2008 року позовні вимоги не визнала і пояснила, що на час поновлення позивача на роботі у ВАТ «НПТЗ» не існувало посади нагрівальника металу 6 розряду, а тому допустити позивача до виконання попередніх обов'язків роботодавець не мав можливості. У 2000 році після реорганізації ВАТ «НПТЗ» змінився власник цеху № 7, - відповідачем та групою ОСОБА_4 була утворена інша юридична особа, і робоче місце ОСОБА_2 збереглося в нинішньому Товаристві з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 ТЬЮБ».

Оскільки після другого поновлення (з 07.07.2008 р.) ОСОБА_2 кожен день приходив у ВАТ «НПТЗ» і протягом робочого дня сидів за столом біля відділу кадрів, то його перебування на території ВАТ «НПТЗ» табелювалося, і за цей час йому була виплачена заробітна плата як за час простою - усього 3 259,45 грн. З огляду на це представник відповідача вважає, що підприємство не завдало ОСОБА_2 моральної шкоди.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні позивач з 11 січня 1971 р. працював у цеху № 7 Нікопольського Південнотрубного заводу, що підтверджується трудовою книжкою (а.с. 3). В 1998 році наказом Фонду державного майна України завод було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський Південнотрубний завод». З 01.12.1990 року позивач працював у цеху № 7 нагрівальником металу 6 розряду.

12.04.1999 р. його було незаконно звільнено з роботи і поновлено за рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 17.05.2005 р., що підтверджується записами у трудовій книжці № 14 і 15. Це рішення в частині поновлення на роботі Апеляційний суд Дніпропетровської області 27.10.2005 р. залишив у силі.

На виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду від 17.05.2005 р. відповідач видав наказ № 60 від 23.05.2005 р. про поновлення ОСОБА_2 на роботі, але до виконання попередніх обов'язків позивача не було допущено і наказом № 89/ок від 25.07.2005 р. він був удруге звільнений з роботи на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - за відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (запис у трудовій книжці № 17).

Період не допуску до виконання попередніх обов'язків з 18.05.2005 р. по 25.07.2005 р. рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 24.05.2007 р. (а.с. 62) визнано вимушеним прогулом при затримці виконання рішення суду - з відповідною оплатою цього періоду на підставі ст. 236 КЗпП України.

За рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 07.07.2008 року позивач удруге був поновлений на роботі нагрівальником металу ВАТ «НПТЗ».

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, а тому ОСОБА_2 мав стати до роботи з 08.07.2008 р. - з наступного дня після ухвалення судового рішення про його поновлення.

Виконуючи рішення суду від 07.07 2008 р. відповідач видав наказ № 63/ок від 10.07.2008 р. (а.с. 20) про поновлення ОСОБА_2 на роботі, але до виконання попередніх обов'язків позивач удруге не був допущений. Цей факт визнається відповідачем і підтверджується актом відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції (а.с. 4), згідно з яким станом на 17.07.2008 р. рішення суду в частині поновлення на роботі не виконане, оскільки згідно зі ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження»:

«Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення... працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення... працівника».

Незважаючи на ці обставини, ОСОБА_2 після повторного поновлення з 08.07.2008 р. кожен день приходив у ВАТ «НПТЗ» і протягом робочого дня сидів біля відділу кадрів.

Судом встановлено, що після реорганізації ВАТ «НПТЗ» робоче місце ОСОБА_2 збереглося в ТОВ «ОСОБА_4 ТЬЮБ», куди в 2000 році на підставі ч. З ст. 36 КЗпП України були працевлаштовані всі працівники цеху № 7. ОСОБА_2 в їх число не потрапив з тієї причини, що він на той момент перебував у вимушеному прогулі через незаконне звільнення з роботи з 12.04.1999р. Незаконність цього звільнення встановлено рішеннями Нікопольського міськрайонного суду від 17.05.2005 р. та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.10.2005 р.

Фактично відповідач вдруге не допустив ОСОБА_2 до роботи на посаді нагрівальника металу, і наказом № 80 від 15.09.2008 р. утретє звільнив позивача роботи - за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням чисельності працівників). Про таке скорочення ОСОБА_2 було повідомлено попередженням від 14.07.2008 р., чого він не заперечує.

Судом встановлено, що відповідач з 08.07.2008 р. по 15.09.2008 р. табелював перебування ОСОБА_2 біля відділу кадрів. За цей період йому виплачено заробітну плату як-за час простою, що підтверджується розрахунковими листами за липень, серпень і вересень 2008 р. (а.с. 5). Усього - 3 259,45 грн.

Суд вважає, що ВАТ «НПТЗ» затримало виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.07.2008 р. про поновлення ОСОБА_2 на роботі та допуску його до виконання попередніх обов'язків.

Відповідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки. Тому за період з 08.07.2008 р. по 15.09.2008 р. відповідач повинен виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду - з урахуванням уже виплаченого як за час простою заробітку.

При встановленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід керуватися «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 р.

Трудова книжка позивача та рішення Нікопольського міськрайонного суду від 24.05.2007 р. (а.с. 62) свідчить, що двома місяцями, які передують звільненню, є лютий і березень 1999 року, - оскільки після звільнення з роботи з 12.04.1999 року ОСОБА_2 жодного разу не допускався до виконання попередніх обов'язків.

Згідно з рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.10.2005 р. та Нікопольського міськрайонного суду від 24.05.2007 р. (а.с. 62) середньоденна зарплата позивача становить 16,77 грн. на день - при мінімальній зарплаті в Україні на квітень 1999 року - 74 грн. в місяць. У подальшому ця середньоденна зарплата відповідно до п. 10 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» зростає пропорційно збільшенню мінімальної заробітної плати в Україні. Розмір мінімальної заробітної плати у 2008 році визначається Законом України «Про розмір мінімальної заробітної плати у 2008 році». За період з 01.07.2008 р. по 30.09.2008р., мінімальна заробітна плата становила 525 грн. на місяць. Тому середньоденна зарплата з 08.07.2008 р. по 15.09.2008 р. у порівнянні з квітнем 1999 року та з урахуванням її зростання була із розрахунку:

16,77 грн./день. х (525 грн. : 74 грн.) = 118,98 грн./день.

Двома рішеннями Нікопольського міськрайонного суду - від 17.05.2005 р. та 24.05.2007 р., а також рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.10.2005 р. встановлено, що ОСОБА_2 працював за безперервним графіком роботи: три дні робочих - один день вихідний (з чергуванням першої, другої і нічної зміни). Відповідно до графіка роботи зміни «А» за 2008 рік (а.с. 6) днів вимушеного прогулу з 08.07.2008 р. по 15.09.2008 р. було: в липні - 18, у серпні - 23, у вересні - 12. Усього 53 дні.

Суд не може прийняти до уваги заперечення представника відповідача відносно того, що кількість днів вимушеного прогулу слід рахувати не за безперервним графіком роботи трубопрокатників, а за «п'ятиденкою» (за якою нині працює управління ВАТ «НПТЗ»). Представник відповідача просила здійснити таку заміну графіка роботи у зв'язку з тим, що підрозділи, котрі працювали за безперервним графіком, вийшли зі складу ВАТ «НПТЗ» ще в червні 2000 року.

Крім того, за безперервним графіком роботи і досі працює бригада, в якій працював позивач, що не заперечувалося сторонами.

Отже, середня заробітна плата за час затримки виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду від 07.07.2008 р. становить:

118,98 грн./день. х 53 дні = 6305,94 грн.

Оскільки ВАТ «НПТЗ» за цей період сплатило позивачеві 3259,45 грн., як за час простою, то різниця, котру слід стягнути з відповідача на користь позивача В.О. дорівнює:

6305,94 грн. - 3259,45 грн. = 3046,49 грн.

Підлягають частковому задоволенню і позовні вимога щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівникові здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя тощо.

Суд визнає, що відповідачем було порушено конституційне право позивача на працю, він переніс моральні страждання, втратив нормальні життєві зв'язки, йому доводилось докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на характер і тривалість страждань позивача, істотність змін у його житті, часу й зусиль, необхідних для відновлення колишнього стану, суд вважає, що розмір моральної шкоди повинен бути визначений у розмірі 300 грн.

Відповідно до ст. 85 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинна бути стягнута компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно розміру мінімальної заробітної плати в Україні. Компенсація за відрив від звичайних занять позивача становить 42,84 грн.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави судовий збір - 51 грн. й витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120 грн.

Керуючись ст.ст. 85, 88, 209, 212-215, 217, 218, 367 ЦПК України; ст.ст. 116, 236, 237-1 КЗпП України; ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження», суд

вирішив:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський Південнотрубний завод» (р/р № 2600130083904 в АБ «Кредит Дніпро» м. Дніпропетровськ, МФО 305749, код ЄДРПОУ 05393108) на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 08 липня 2008 р. по 15 вересня 2008 р. - 3046 грн. 49 коп.; компенсацію за завдану моральну шкоду - 300 грн., компенсацію за відрив від звичайних занять - 42 грн. 84 коп., а всього до стягнення 3 389 грн. 33 коп.

Рішення суду в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський Південнотрубний завод» на користь ОСОБА_2 заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі допустити до негайного виконання в частині платежу за один місяць.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський Південнотрубний завод» на користь держави судовий збір - 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: