Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Нікополь, вул. Шевченко, 201, 53213, (05662) 3-43-15

Справа №2-626/10

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А ї Н И

25 січня 2010 року м.Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого головуючого- судді: Троян Н.А.

при секретарі: Смиковій 10.В.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар»єр» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивує тим, що він працював у відповідача на посаді начальника залізно дорожнього цеху з 28.08.2003 року. 20.05.2004 року він був переведений на посаду майстра навантаження.

17.01.2007 року він був звільнений по п.3 ст.40 КЗпП України. 18 червня 2007 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду він був поновлений на роботі. 19 червня 2007 року він прийшов на підприємство, але його не допустили до роботи. З 22 червня 2007 року по 2 липня 2007 року він був на лікарняному. З липня 2007 року він прийшов на роботу, але його знову не допустили до роботи. Фактично він був допущений до роботи тільки 09.07.2007 року після втручання державного виконавця.

13.07.2007 року він вимушений був написати заяву про звільнення за власним бажанням. При звільненні відповідач не виплатив йому за час вимушеного прогулу.

Просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 384 грн. 72 коп., (із розрахунку 54 гри.96 коп. х 7 днів), та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 26 050 грн. (із розрахунку - 54 грн. 96 коп. х 467 днів).

Представник відповідача позовні вимоги не визнала і пояснила, що позивач після винесення рішення на підприємстві не з»явився, до керівництва підприємства не звертався. Коли отримали постанову державного виконавця, вони 29 червня 2007 року видали наказ про поновлення позивача на роботі. ОСОБА_1 з»явився на підприємстві тільки 09.07.2007 року.

Просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплати не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП Украъни, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено в судовому засіданні позивач працював у відповідача на посаді начальника залізно дорожнього цеху з 28.08.2003 року. 20.05.2004 року він був переведений на посаду майстра навантаження.

17.01.2007 року він був звільнений по п.3 ст.40 КЗпП України. 18 червня 2007 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду він був поновлений на роботі. Наступного дня 19 червня 2007 року позивач подзвонив юристу підприємства, але до керівника підприємства не потрапив, звернувся до виконавчої служби. Тільки наказом № 217 від 29.06.2007 року позивач був поновлений на роботі (а.с.71).

Ці обставини підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні, який пояснив, що у 2007 році він працював юристом у відповідача. Наступного дня після винесення рішення про поновлення позивача на роботі, йому подзвонив ОСОБА_1 і спитав, чи приходити йому на роботу. Він сказав, що приходити не треба, до вирішення питання апеляційним судом. Коли отримали постанову державного виконавця, був виданий наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що дійсно їй телефонували з прохідної, що прийшов ОСОБА_1 до керівника, але вона відповіла, що на той час керівника не було.

Таким чином, суд вважає, що з 19.06.2007 року по 21.06.2007 року включно у позивача був вимушений прогул з вини відповідача.

З 22.06.2007 року по 02.07.2007 року позивач був на лікарняному (а.с.9). Ті обставини, що позивач ознайомився з наказом № 217 від 29.06.2007 року про поновлення його на роботі тільки 09.07.2007 року і тому вважає, що був допущений до роботи 09.07.2007 року не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки з пояснень самого позивача у судовому засіданні встановлено, що він про хворобу відповідача не повідомляв, після виходу з лікарняного на підприємство не приходив, до керівництва не звертався, хоча на той час вже був виданий наказ про поновлення його на роботі.

Згідно довідки (а.с.25), середньоденний заробіток позивача складає 54 гри. 56 коп. За три дні вимушеного прогулу стягненню підлягає сума 163 грн.68 коп. із розрахунку ( 54 грн.56 коп. х 3 дні = 163 грн. 68 коп.). В іншій частині позову необхідно відмовити.

Не підлягають задоволенню і вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час невиплати цих грошей, оскільки вказана сума при звільненні позивача йому не нараховувалась, питання було спірним, переданим на розгляд суду.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст.116,117,232,233,236, КЗпП України, ст.ст. 10,11, 209, 212,214-215,217-218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар»єр» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар»єр» на

користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу 163 грн.68 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської, області через Нікопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: