Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Нікополь, вул. Шевченко, 201, 53213, (05662) 3-43-15

Справа № 2-871/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Троян Н.А.

при секретарі: Смиковій Ю.В.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Торговельний дім «Лікойл - Україна» м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та моральної шкоди, суд

встановив:

Спочатку позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

У судовому засіданні 22.04.2010 року позивач уточнив свої вимоги, просив суд залишити позов у частині стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні без розгляду.

Ухвалою суду від 22.04.2010 року дані вимоги були залишені без розгляду.

Свої вимоги мотивує тим, що 07.10.2003 року він був прийнятий на роботу у Приватне підприємство «Блек - ойл» м. Дніпропетровськ (далі - ПП «Блек - ойл») на посаду директора Нікопольської філії вказаного підприємства.

Рішенням № 12291070004000164 від 19 травня 2005 року Нікопольська філія ПП «Блек - ойл» було перейменовано у Нікопольську філію Приватного підприємства «Торговельний дім «Лікойл - Україна» (далі - ПП «Торговельний дім «Лікойл - Україна»),

12.08.2008 року він був звільнений з роботи у зв'язку зі скороченням посади директора Нікопольської філії ПП «Торговельний дім «Лікойл - Україна».

З листопада 2007 року підприємство має перед ним борг по заробітній платі в розмірі 13728 грн.

Також йому не була виплачена компенсація за невикористану відпустку за період з 07 жовтня 2005 року по 12 серпня 2008 року у сумі 3744 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь і моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

У судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги і просив стягнути моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Моральна шкода, заподіяна позивачу полягає у тому, що у зв'язку з несвоєчасною виплатою йому заробітної плати він переживав душевні страждання, стрес, не мав засобів до існування, вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення нормальних зв'язків.

Представник відповідача у судових засіданнях 23.07.2009 року та 20.01.2010 року проти позову ОСОБА_1 заперечував.

Пояснив, що з 27 листопада 2007 року по 15 січня 2008 року позивачу була надана чергова відпустка, після виходу з якої він неодноразово викликався власником з метою подальшого вирішення питання про діяльність Нікопольської філії ПП «Торговельний дім «Лікойл - Україна», однак він на ці виклики не відреагував.

Позивач прибув на підприємство лише 27.05.2008 року після подання позовної заяви до суду. В цей самий день він був ознайомлений з наказом від 27.05.2008 року про необхідність надання до 30.05.2008 року звітів по Нікопольській філії ПП «Торговельний дім «Лікойл - Україна» в період за 2007 рік, 1-й і 2-й квартали 2008 року та документів стосовно діяльності філії.

30.05.2008 року замість того, щоб з'явитися, позивач направив до ПП «Торговельний дім «Лікойл - Україна» телеграму, в якій повідомив, що не може прибути і просить припинити з ним трудові відносини та виплатити заробітну плату.

02.06.2008 року ПП «Торговельний дім «Лікойл - Україна» отримало телеграму від позивача про неможливість виконати ним наказ від 27.05.2008 року.

05.06.2008 року з боку ПП «Торговельний дім «Лікойл - Україна» на адресу позивача був направлений лист з вимогою надати відповідні документи стосовно діяльності Нікопольської філії, а також про нарахування та сплату податків, здачу звітів і т.п.

Того ж дня власником було прийнято рішення про звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 12.08.2008 року у зв'язку зі скороченням посади директора Нікопольської філії ПП «Торговельний дім «Лікойл - Україна». У зв'язку з цим директором підприємства було видано наказ про звільнення позивача із вищезазначених підстав.

Ці документи були отримані ОСОБА_1 11.06.2008 року.

23.06.2008 року позивач направив на адресу відповідача лист з якого вбачається, що він не здавав відповідні звіти та не нараховував заробітну плату у 2008 році.

26.06.2008 року відповідач направив на адресу ОСОБА_1 лист з вимогою надати до 07.08.2008 року відповідні документи, в тому числі документі для нарахування йому заробітної плати.

У вищезазначений термін позивач до підприємства не з'явився і не надав документи, які від нього вимагалися.

08.08.2008 року відповідач отримав від ОСОБА_1 листа, в якому останній вказував на неможливість з'явитися на підприємстві та просив вислати йому трудову книжку поштою і перерахувати йому поштовим переводом усі суми, на які він має право при звільненні.

12.08.2008 року, у останній робочий день, ОСОБА_1 у підприємстві так і не з'явився.

При таких обставинах представник відповідача вважає, що підприємство через відсутність відповідних даних про нарахування заробітної плати з вини ОСОБА_1, не могло нарахувати та виплатити йому ні заробітну плату, ні вихідну допомогу.

У судовому засіданні 23.07.2009 року представник відповідача також пояснив, що підстав для виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку немає, поскільки згідно чинного законодавства України мінімальна відпустка становить 24 календарних дня, а позивач пробув у відпустці 51 календарний день. Тобто, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 відбув одразу 2 чергові відпустки.

Просив у позові відмовити у повному обсязі.

Заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 07.10.2003 року був прийнятий на роботу до ПП «Блек - ойл» на посаду директора Нікопольської філії даного підприємства.

Рішенням № 12291070004000164 від 19 травня 2005 року Нікопольська філія ПП «Блек - ойл» було перейменовано у Нікопольську філію ПП «Торговельний дім «Лікойл - Україна».

12.08.2008 року позивача було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 5,17).

При звільненні позивачу не було виплачено заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2007 року по серпень 2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У зв'язку з тим, що заробітна плата позивачу протиправно не виплачувалася власником, вона підлягає стягенню у примусовому порядку.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач мав надавати керівництву підприємства бухгалтерські звіти та відомості про нарахування заробітної плати, поскільки ці дії повинні виконуватися бухгалтером підприємства, а керівник повинен лише організовувати роботу бухгалтера шляхом прийняття його на роботу, визначення робочого місця, затвердження посадової інструкції і т.п.

Вимоги про надання звітів підприємства стосуються спору про стягнення боргу по заробітній платі, а тому суд не приймає їх до уваги.

Знаходження працівника у двох одразу щорічних відпустках не передбачено чинним законодавством про працю України. Відповідач не надав суду доказів тривалості відпустки позивача згідно трудового договору, а тому його доводи в цій частині є безпідставними.

Відсутність відповідних даних про нарахування заробітної плати мала б бути підставою для притягнення бухгалтера підприємства до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків зі складення та надання фінансових звітів філії, однак власник цим правом не скористався. ОСОБА_1 згідно положення про Нікопольську філію ПП «Торговельний дім «Лікойл - Україна» такого права не мав, а тому і не міг його використати (а. с. 21,22).

Крім того, про необхідність надати звіти по заробітній платі за 2007 рік власник повідомив позивача лише у травні 2008 року, хоча повинен був витребувати їх протягом 2007 року або на початку 2008 року з метою нарахування та виплати заробітної плати за відповідні календарні періоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з заробітна плата ОСОБА_1 не виплачувалася саме з вини відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не надано заперечень з приводу суми, що належить ОСОБА_1 при звільненні, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України підлягають також задоволенню і вимоги про стягнення моральної шкоди, яка полягає у тому, що у зв'язку з несвоєчасною виплатою йому заробітної плати ОСОБА_1 переживав душевні страждання, стрес, не мав засобів до існування, вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення нормальних зв'язків.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи за вимогу про стягнення моральної шкоди, а судовий збір та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи за вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 115,117,237-1 КЗпП України, ст.ст. 10,11,14,15,88,212, 213-215, 217, 224, 227,228 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Торговельний дім «Лікойл - Україна» м. Дніпропетровськ на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 13615 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3744 грн., вихідну допомогу у розмірі 1205 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн., судовий збір у розмірі 8,50 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7,50 грн., а всього до стягнення - 19580 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Торговельний дім «Лікойл - Україна» м. Дніпропетровськ судовий збір у розмірі 51 грн. на користь держави.

Стягнути з Приватного підприємства «Торговельний дім «Лікойл - Україна» м. Дніпропетровськ витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним протягом 10 днів з моменту отримання копії заочного рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: