Справа №2-794/10 2 тома 23.11.2010 23.11.2010 23.11.2010

Справа N 22 ц – 8475/10 Головуючий І інстанції Тихонова Н.С.

Категорія - 33. Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

іменем України

23 листопада 2010 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Довжук Т.С. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Меріковою Д.В.,

з участю:

позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2,

відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_3,

переглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2010 року по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування майнової та моральної шкоди і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов’язання здійснити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази ,-

у с т а н о в и л а :

8 квітня 2005 року ОСОБА_4 пред’явила зазначений позов.

Його обгрунтовувала тим, що сторони за законних підстав володіють суміжними земельними ділянками. Вона ділянкою № 14-А по вул. 8 Лінія у м. Миколаєві, а відповідачка - за № 12.

Між земельними ділянками існувала межа, яку протизаконно порушила відповідачка, змістивши межу в глибину її території на 0, 42 см.

Посилаючись на відмову останньої поновити межу, просила суд про задоволення позову.

У подальшому додала вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Крім того, у судовому засіданні ( а.с.- 62 зв.) просила ще й про відновлення системи каналізації та відмостки, зруйнованих відповідачкою.

30 серпня 2005 року ОСОБА_2 пред’явила зустрічний позов до ОСОБА_4, який в процесі розгляду неодноразово уточнювала та доповнювала (а.с.15, т.1; а.с.147, т.1; а.с. 204, т.1; а.с. 6, т. 2), та остаточно просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення труб димоходу біля літньої кухні відповідачки, організації стоку дощових вод з будівлі літ. “а” на ділянку останньої, перенесення двох ветхих сараїв та навісу, які розташовані по межі та сіней літ. “а” на необхідну відстань за будівельними нормами та правилами, демонтування вікна, що виходить з будинку відповідачки в її двір. Також просила відшкодувати їй понесені витрати на виготовлення технічної документації в ході розгляду справи в загальному розмірі 4 150 гривень і відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

Ухвалою місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2009 року первинний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без розгляду.

Рішенням місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено за його недоведеністю.

Не згодившись із таким рішенням, ОСОБА_2О його оскаржила й просила скасувати з тих мотивів, що суд залишив без дослідження обставини справи, які є істотними, не дав будь-якої оцінки доказам, що є у справі.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду І інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що належних та допустимих доказів перенесенню саме відповідачкою ОСОБА_4 межі між земельними ділянками немає, а тому вимога про відновлення межі не може бути задоволена. Що ж до вимог про знесення самочинно збудованих відповідачкою двох ветхих сараїв, навісу та сіней літ. “а”, організації з останньої будівлі стоку дощових вод на свою земельну ділянку, демонтування вікна, яке виходить в її двір з будинку відповідачки, а також труби димоходу біля її літньої кухні, то підстав для їх задоволення теж немає, так як обидві сторони збудували на своїх земельних ділянках ряд самочинних будівель та споруд з порушенням будівельних норм та правил, які стосуються необхідної відстані одне від одного.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Так, з ксерокопій рішень виконкому Миколаївської міськради народних депутатів трудящих № 1715 від 23 вересня 1953 року, № 495 від 09 березня 1954 року, №196 від 15 лютого 1955 року (а.с. – 51, 52, 135, т. 1); технічних паспортів на житлові будинки (а.с. – 22-28, 37-44, т. 1 ); свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 липня 1977 року (а.с. – 7, т. 1); договору дарування від 20 березня 1997 року (а.с. 6, т. 1); договору купівлі-продажу від 23 вересня 1981 року (а.с. 45-46, т. 1); висновку судово-технічної експертизи (а.с. – 174-179) вбачається, що сторони є власниками житлових будинків №12 та №14-А по вул. 8 Лінія в м. Миколаєві та користувачами суміжних земельних ділянок, на яких звели ряд самочинних будівель, причому обидві, з порушенням будівельних норм та правил ДБН 360-92** п.3.25**, чим створили незручності в користуванні земельними ділянками і порушили засади добросусідства, породивши даний спір.

Незважаючи на незначні недоїмки земельних ділянок обох сторін, визначити хто саме порушив межу на підставі наявної технічної документації експерту не довелось можливим, у зв’язку з чим беззастережних доказів тому, що саме відповідачем по зустрічному позову порушені законні права та інтереси позивача за зустрічним позовом немає.

Що стосується вимог про зобов’язання відповідачки перенести самочинні будівлі на необхідну позивачеві відстань з організацією ряду заходів щодо стоку дощових вод та замощення вікна, то їх суд також вважає необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню. Так, розташування самочинних будівель з порушенням вищенаведених норм і правил відбулося з участю обох сторін, які проводили самочинне будівництво не враховуючи ці будівельні норми. Вважати, що при цьому порушені права саме позивачки, за наявності самочинного будівництва обох сторін, в суду немає. Незаконно набуте право не може захищатися законним способом.

Як наслідок виписаного, у справі відсутні підстави для відшкодування позивачу майнової і моральної шкоди.

Тому, вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді: