Справа №2а-1316
2009 року
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2009 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
Головуючого – судді Нікандрової С.О.
при секретарі Рудник Ю.С.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області в особі інспектора адміністративної практики роти ДПС №1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Самойленко Дмитра Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
24.06.2009 року позивач ОСОБА_2 . звернулася до суду з адміністративним позовом до УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області в особі інспектора адміністративної практики роти ДПС №1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Самойленко Д.А. про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позов мотивувала тим, що постановою серії АР №103702 від 01.05.2009 року її було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 300 грн. Відповідно до вказаної постанови 30 квітня 2009 року о 13 годин 19 хвилин на 313 км а/д Харків – Сімферополь, автомобіль Toyota д/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 ., рухався зі швидкістю 116 км/год, чим перевищив встановлену швидкість руху на 26 кілометрів на годину. Постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, засобом ВШ «Візир». Постанова отримана позивачем лише 15.06.2009 року. Позивач вважає постанову незаконною, тому скасувати оскаржувану постанову як незаконну, а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі, просив скасувати постанову від 01.05.2009 року та пояснив суду, що позивач ОСОБА_2 . має у власності автомобіль, але не має права на керування транспортними засобами, оскільки не отримувала відповідного посвідчення. Окрім неї право керування автомобілем мають інші особи, зазначені у технічному паспорті на автомобіль. 30 квітня 2009 року о 13 годин 19 хвилин на 313 км а/д Харків – Сімферополь автомобілем Toyota д/н НОМЕР_1 , керував саме він, оскільки він має право управління даним транспортним засобом на підставі довіреності від 03.04.2009 року та має відповідне посвідчення водія. Крім того, просив поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки він пропущений позивачем з поважних причин.
Відповідач - інспектор адміністративної практики роти ДПС №1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Самойленко Д.А. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення проти позову.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заперечення відповідача, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України м ісцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, складена відповідачем, є правовим актом індивідуальної дії (п.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2).
Даний спір є публічно-правовим, оскільки, виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме: інспектора адміністративної практики роти ДПС №1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Самойленко Д.А., що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні функції щодо прийняття рішень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено, що постановою інспектора адміністративної практики роти ДПС №1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Самойленко Дмитра Анатолійовича серії АР №103702 від 01.05.2009 року ОСОБА_2 . визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 300 грн. Відповідно до змісту вказаної постанови 30 квітня 2009 року о 13 годин 19 хвилин на 313 км а/д Харків – Сімферополь, автомобіль Toyota д/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 ., рухався зі швидкістю 116 км/год, чим перевищив встановлену швидкість руху на 26 кілометрів на годину, чим допустив порушення пункту 12.6. Правил дорожнього руху України. Постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, засобом ВШ «Візир» серійний номер 0812501.
Вказану постанову відповідачем було винесено в порядку ст.258 та ст.14-1 КУпАП, яка передбачає, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Ст.11 Закону України «Про міліцію» передбачає право працівника міліції використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.
Порядок застосування спеціальних контрольно-вимірювальних приладів визначається Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13.11.2006 року №1111, відповідно до якої спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах, інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів (п.13.1); до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правила їх застосування. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються, забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув (п.13.2); на кожний засіб вимірювання заводиться журнал обліку роботи технічних засобів вимірювання. Він заповнюється працівником ДПС ДАІ, що застосовував прилад при нагляді за дорожнім рухом. Використання під час несення служби спеціальних технічних засобів, не передбачених табельною належністю підрозділу, забороняється (п.13.4).
Ч.2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності винесення рішення про накладення адміністративного стягнення покладається на відповідача.
Перед прийняттям рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати твердження позивача, але таких доказів постанова не містить.
На думку суду відповідачем не доведено, що в даному випадку виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке було зафіксоване із застосуванням фотозйомки, було здійснено у відповідності до вимог КУпАП, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про дорожній рух», Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС від 13 листопада 2006 року №1111, так як відповідачем документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, не надано.
На пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі від 24.06.2009 року, надати докази на підтвердження обставин, зазначених в постанові про адміністративне правопорушення, адміністративну справу у відношенні ОСОБА_2 ., технічну документацію, документацію про технічну повірку технічного засобу ВШ «Візир» серійний номер 0812501, та всі наявні у них документи та матеріали, які можуть бути використані як доказ у справі, не було надано відповідних доказів, тому суд вирішує справу на основі наявних доказів відповідно до вимог ч.6 ст.71 КАС України.
У відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів також відповідачем надано не було.
Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 . має у власності автомобіль Toyota д/н НОМЕР_1 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, але не має права керування транспортними засобами, оскільки не отримувала відповідного посвідчення водія. Представник позивача ОСОБА_1 повідомив суду, що 30.04.2009 року саме він здійснював керування автомобілем, оскільки на підставі довіреності від 03.04.2009 року він має право на керування автомобілем, що належить позивачу. Спростування вказаної обставини відповідачами суду не надано.
Таким чином, з матеріалів справи суд не може визначити чи був в діях позивача склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, за таких обставин постанову серії АР №103702 від 01.05.2009 року винесену інспектором адміністративної практики роти ДПС №3 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Самойленко Д.А. належить скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити.
Враховуючи, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена інспектором 01.05.2009 року, а отримана відповідачем лише 15 червня 2009 року, суд вважає за можливе поновити строк оскарження постанови, передбаченого ст.289 КУпАП.
Керуючись ч.1 ст.122, 251,256,258,283,293, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП; ст.ст. 6-14, 71, 128, 158-163, 185-186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_2 до УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області в особі інспектора адміністративної практики роти ДПС №1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Самойленко Дмитра Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 на оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії АР №103702 від 01.05.2009 року.
Постанову про адміністративне правопорушення серії АР №103702 від 01.05.2009 року, винесену інспектором адміністративної практики роти ДПС №1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Самойленко Д.А., скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Запорізької області через Василівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дати її проголошення і поданням після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя С.О.Нікандрова