Справа №2а-1280
2009 року
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2009 року м.Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
Головуючого – судді Нікандрової С.О.
при секретарі Рудник Ю.С.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області про оскарження рішення, -
В С Т А Н О В И В:
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області, у якому зазначив, що відповідно до наказу №2543 від 04.09.1984 року він був прийнятий на роботу на посаду підземного прохідника з повним робочим днем на підземні роботи на шахту «Експлуатаційна». Вироком Василівського районного суду від 04.12.1984 року позивач засуджений до одного року виправних робіт за місцем роботи з вирахуванням із заробітної плати на користь держави 20 відсотків заробітку. Відповідно до ст.103 Виправно Трудового кодексу в редакції 1970 року час відбування виправних робіт без позбавлення волі в загальний та безперервний трудовий стаж роботи засудженого не зараховується. При умові добросовісної роботи та примірній поведінці в період відбування виправних робіт без позбавлення волі може бути включений до загального трудового стажу особи, яка відбувала покарання, на підставі рішення суду в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством. Згідно запису в трудові книжці позивача час роботи з 01.01.1985 року по 01.01.1986 року не зараховується в загальний та безперервний трудовий стаж. У зв’язку зі змінами 20.01.2005 року до Кримінально процесуального кодексу України виключена стаття 414-1, яка передбачала можливість включення до загального стажу с часу відбування виправних робіт за місцем роботи на підставі рішення суду. 11.07.2003 року був прийнятий новий Кримінально виконавчий кодекс України, ч.3 ст.42 якого передбачає, що час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи. Згідно ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує стан особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили діяння до набрання таким законом чинності. 14.05.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії з зарахуванням в загальний стаж роботи часу відбування покарання у вигляді виправних робіт за вироком Василівського районного суду від 04.12.1984 року, але листом відповідача йому було відмовлено та рекомендовано з питання зарахування цього періоду в стаж роботи звернутися до суду. Враховуючи викладене, позивач просить зобов’язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області винести рішення про призначення йому пенсії з зарахуванням в загальний стаж роботи часу відбування покарання у вигляді виправних робіт за вироком Василівського районного суду від 04.12.1984 року з 24 січня 1985 року по 01 січня 1986 року на шахті «Експлуатаційна» Запорізького залізорудного комбінату Василівського району на посаді підземного прохідника 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив мотивуючи тим, що за вироком Василівського районного суду від 04.12.1984 року ОСОБА_1 засуджений до одного року виправних робіт за місцем роботи. На підставі діючого на той час законодавства час виправних робіт не зараховується до загального стажу роботи, про що зроблено запис в трудовій книжці позивача. Згідно ч.3 ст.42 КК України Кримінально-виконавчого кодексу України в редакції Закону від 11.07.2003 року №1129-ІV, час засудженим покарання у вигляді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи, але питання призначення, перерахунку та виплати пенсій здійснюється виключно до спеціального законодавства. Ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затв. постановою КМУ від 12.08.1993 року №637. Розглянувши заяву позивача управлінням ПФУ було надано роз’яснення позивачу та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо зарахування періоду відбування виправних робіт до страхового стажу.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ч.2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України « Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду » №497 від 11.04.2000 року пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України /ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення»/.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затверджений указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Згідно пп.7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затв. постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду і призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст.55 Конституції України кожний має право оскаржити в суді неправомірні рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п.16 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» гарантовано право громадян на державне пенсійне забезпечення.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць – чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з ним не менше 10 років на зазначених роботах. Ст.14 ч.2 Закону передбачено зниження пенсійного віку на один рік за кожний повний рік роботи під землею.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В ході судового розгляду встановлено, що згідно наказу Запорізького залізорудного комбінату №2543 від 04.09.1984 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду підземного прохідника з повним робочим днем на підземні роботи на шахту «Експлуатаційна».
Вироком Василівського районного суду від 04.12.1984 року позивач засуджений до одного року виправних робіт за місцем роботи з вирахуванням із заробітної плати на користь держави 20 відсотків заробітку.
Згідно запису №5 в трудовій книжці позивача від 24.01.1985 року час роботи в період відбуття ним покарання з 01.01.1985 року по 01.01.1986 року не зараховано в загальний та безперервний трудовий стаж.
14.05.2009 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі з заявою про призначення пенсії з зарахуванням в загальний стаж роботи часу відбування покарання у вигляді виправних робіт за вироком Василівського районного суду від 04.12.1984 року.
Листом відповідача від 27.05.2009 року позивачу відмовлено в зарахуванні часу відбування покарання у вигляді виправних робіт в загальний стаж роботи та рекомендовано з питання зарахування цього періоду в стаж роботи звернутися до суду.
Відповідно до абз.1 п.4 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно з пунктом «б» §35 пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590, до загального трудового стажу не включається час відбування виправних робіт незалежно від місця її відбування.
Відповідно до ст.103 Виправно трудового кодексу /в редакції 1970 року/ час відбування виправних робіт без позбавлення волі в загальний та безперервний трудовий стаж роботи засудженого не зараховується. При умові добросовісної роботи та примірній поведінці в період відбування виправних робіт без позбавлення волі може бути включений до загального трудового стажу особи, яка відбувала покарання, на підставі рішення суду в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.
Згідно ст.414-1 Кримінально-процесуального кодексу України питання про включення до загального трудового стажу часу відбування виправних робіт у випадках, передбачених Виправно-трудовим кодексом України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем проживання особи, яка відбула покарання. Зазначене питання розглядається суддею щодо особи, яка відбула покарання, за її клопотанням.
11.07.2003 року був прийнятий новий Кримінально виконавчий кодекс України, ч.3 ст.42 якого передбачає, що час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність, оскільки вона передбачає можливість зворотної дії закону, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Відповідно до ч.3 ст.3 КК України злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим кодексом.
Вирішуючи спір, суд приймає до уваги, що підставами для визнання акту або дій незаконним є невідповідність їх вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, вчинив дію. Крім того, відповідно до ст.104 КАС України обов’язковою умовою визнання неправомірним рішення є порушення у зв’язку з його прийняттям прав, свобод та охоронюваних інтересів позивача у справі у сфері публічно-правових відносин.
Отже, при прийнятті Управлінням Пенсійного фонду у Василівському районі рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах з зарахуванням в загальний стаж роботи часу відбування покарання за вироком Василівського районного суду від 04 грудня 1984 року в період з 01.01.1985 року по 01.01.1986 року, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а тому відсутні підстави для зобов’язання відповідача винести рішення про призначення пенсії з зарахуванням в загальний стаж роботи періоду відбуття покарання у вигляді виправних робіт за вказаний період часу.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати відносяться на рахунок позивача.
Керуючись Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590, ст.ст. 11, 71, 94, 161-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області про оскарження рішення – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Василівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з виготовлення постанови і поданням після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова виготовлена і підписана в повному обсязі 14.09.2009 року.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області С.О.Нікандрова