Справа № 2-146\09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2009 року м.Василівка
Василівський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого – судді Кочевої І.В.
при секретарі: Кара Р.Т.
за участю представника позивача ОСОБА_1 , що діє за угодою, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства «Мрія», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач, уточнивши свої позовні вимоги, просить суд стягнути з фермерського господарства «Мрія» на його користь: матеріальну шкоду в розмірі 2686 грн. 69 коп. від недоотриманого доходу за використання його земельної ділянки, що знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району в контурі №305; шкоду завдану йому внаслідок самовільного зайняття його земельної ділянки в сумі 8546 грн. 83 коп.; вартість виконаних робіт державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області в сумі 409 грн. 29 коп.; моральну шкоду в сумі 1700 грн.; судові витрати в сумі 133 грн. 43 коп. та 30 грн., а всього 13506 грн. 24 коп. Також позивач просить суд зобов’язати фермерське господарство «Мрія» повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку площею 8, 8247 га. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником вказаної земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 , який отримав 21 серпня 2008 року. Вказану земельну ділянку він отримав у спадщину після смерті своєї матері – ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка ще за життя укладала договір оренди земельної ділянки з фермерським господарством «Мрія». Він отримував з 2003 по 2007 рік від відповідача плату за користування землею, але в розмірі, що його не задовольняв.14.07.2008 року він письмово повідомив голову фермерського господарства про намір самостійно обробляти свою земельну ділянку і не бажає укладати договір оренди земельної ділянки з фермерським господарством «Мрія». Однак його земельна ділянка і надалі використовувалася вказаним фермерським господарством, тому він не мав змоги самостійно користуватися земельною ділянкою, плата за користування його земельною ділянкою відповідачем не сплачувалася. Вказаними діями позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду. Моральна шкода виразилася в тому, що позивач втратив сон, почав хворіти, вимушений був виїхати на заробітки.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та просить задовольнити. До обставин, викладених у позові додатково суду повідомив, що на час розгляду справи в суді він скосив посів пшениці, що був на його земельній ділянці, зерно продав та отримав за нього 12000 грн., але документів про це надати не може, оскільки їх не зберігав.
Представник відповідача – фермерського господарства «Мрія» ОСОБА_3 суду пояснила, що вона є головою вказаного фермерського господарства. Дійсно за життя матері позивача з нею фермерське господарство уклало договір оренди земельної ділянки. Після смерті матері позивача та отримання ним спадщини у вигляді земельної ділянки фермерське господарство хоча і продовжувало використовувати земельну ділянку, яка на теперішній час належить позивачу, але договору оренди вказаної земельної ділянки не укладалося з позивачем, бо він сам не звертався до господарства з цього питання, перешкод у користуванні земельною ділянкою не чинив. Орендна плата позивачу нараховувалася, але він не звертався до фермерського господарства за її отриманням. На час розгляду справи позивач скосив посів озимої пшениці, що був на його земельній ділянці,зерно продав, а гроші забрав собі. В задоволенні позову просить відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази та матеріали справи, суд вважає необхідним задовольнити позов частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ст.41 ч.1 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ч.3 цієї ж статті передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Ст.321 ЦК України також передбачає непорушність права власності.
Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 8, 8247 га, що знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області. Вказане право позивач набув шляхом прийняття спадщини, що відповідає вимогам ст.81 ЗК України, та підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 21 серпня 2008 року, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.
За життя спадкодавця ОСОБА_4 нею було укладено договори оренди земельної ділянки з фермерським господарством «Мрія» 20.06.2000 року строком до 20.06.2005 року.
Доказів укладення договору оренди земельної ділянки з новим власником – позивачем сторонами суду не надано.
Після смерті спадкодавця фермерським господарством «Мрія» земельна ділянка, що належить на теперішній час спадкоємцю – позивачу у справі використовувалася без належних для того підстав, передбачених ст.93, 125, 126 ЗК України, ст.13-20 Закону України «Про оренду землі». Вказане встановлено з пояснень позивача та визнано представником відповідача та відповідачем ОСОБА_3
Заборона використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації встановлена ч.3 ст.125 ЗК України.
Вказана вимога закону порушена відповідачем – фермерським господарством «Мрія», що підтверджено також актом обстеження земельної ділянки, належної позивачу від 03.06.2009 року №23, складеним Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в Запорізькій області, який відповідачами не оскаржений та ніким не скасований. Розмір завданої позивачу шкоди, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки визначений розрахунком вказаної інспекції, становить 8546 грн. 83 коп.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України шляхом: запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів. У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного Кодексу України , статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного Кодексу України особами, що її заподіяли. Відповідно до ст. 156 Земельного Кодексу України, ст. 1166 Цивільного Кодексу України така шкода відшкодовується у повному обсязі особами, діяльність яких обмежує права власників. Розмір шкоди, заподіяної порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час повернення самовільно зайнятої ділянки. Відповідно до статей 90, 95, 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Таким чином, суд вважає, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем фермерським господарством «Мрія», головою якого є ОСОБА_3 порушено права позивача як землевласника та йому завдано внаслідок цього шкоду на суму 8546 грн. 83 коп. Порушене право позивача підлягає захисту, а тому суд вважає необхідним зобов`язати фермерське господарство «Мрія» повернути позивачу земельну ділянку площею 8,8247 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,що належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 та знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області.
Стосовно інших вимог позивача, суд вважає необхідним відмовити у їх задоволенні. Так, судом встановлено, що дійсно незаконними діями відповідача – фермерського господарства «Мрія» внаслідок самовільного використання земельної ділянки, належної позивачу йому завдано шкоду на суму 8546 грн. 83 коп. За час незаконного використання земельної ділянки, що належить позивачу позивач не отримав плати від відповідача – фермерського господарства за фактичне використання його землі в сумі 2686 грн. 69 коп. Для захисту своїх прав позивач змушений був звернутися до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель для складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства та встановлення розміру завданої йому шкоди за що сплатив 409 грн. 29 коп., що підтверджено наявними у справі квитанціями, договором на проведення робіт , актом передачі-приймання виконаних робіт. В той же час позивач пояснив, що він зібрав врожай пшениці, яка зростала на його земельній ділянці, продав зібране та отримав 12000 грн., вказане не оспорювалося відповідачами. Оскільки вказана сума повністю покриває загальну суму завданої позивачу шкоди (8546.83+2686.69+409.29=11642 грн.81 коп.), суд вважає необхідним відмовити позивачу у стягненні на його користь 11642 грн. 81 коп. майнової шкоди, так як своїми діями позивач самостійно компенсував завдану йому шкоду. Достатніх доказів того, що діями відповідачів завдано позивачу моральної шкоди, позивач суду не надав, а тому у частині стягнення 1700 грн. моральної шкоди, суд вважає необхідним відмовити. Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення коштів в відповідачів судом залишені без задоволення, судові витрати суд покладає на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.14, 22, 41 Конституції України, ст.ст.22, 321, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України, ст.90, 93, 95, 125, 126, 152, 156, 212 Земельного Кодексу України, ст.13-20 Закону України «Про оренду землі», ст. 10, 11, 57,58, 59, 60, 64,79, 81 88,208, 209,212, 213, 214, 215, 224, 226, 228, 232, 233 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково, зобов’язати фермерське господарство «Мрія» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,8247 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,що належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 та знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дати проголошення рішення і поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, із поданням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.
Суддя Кочева І.В.