КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2013 р. Справа№ 5011-69/6681-2012/8/087-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Суліма В.В.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Еко Технолоджі» на рішення господарського суду Київської області від 08.10.2012 року № 5011-69/6681-2012/8/087-12 (суддя Скутельник П.Ф)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Технолоджі»
про стягнення 5 861 615,09 грн.
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області №5011-69/6681-2012/8/087-12 від 08.10.2012р. частково задоволений позов ТОВ «Сервіс-Чемпіон» про стягнення 5 861 615,09 грн. В іншій частині провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на його необґрунтованість, просить його частково скасувати.
Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду – без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причина суду не відома. Враховуючи приписи ст.102 ГПК України, відсутність клопотань та ненадання доказів неявки в судове засідання з поважних причин, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 23.02.2011 сторонами укладений договір № 30 поставки нафтопродуктів, за умовами якого позивач зобов’язався постачати, а відповідач приймати нафтопродукти, за ціною, кількістю та вартістю визначеними у накладній, яка є невід’ємною частиною договору та сплатити вартість товару протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що належним чином виконує зобов’язання за договором поставки, що підтверджується видатковими накладними, між тим, відповідач не розрахувався в повному обсязі, в зв’язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 3 206 500,73 грн. Крім того, просив стягнути суму боргу з урахуванням пені та штрафних санкцій, а загалом в сумі 5 861 615,09грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги в частини основного боргу у сумі 1 933 400,00 грн. підлягають припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв’язку з тим, що відповідачем під час розгляду справи зазначена сума основної заборгованості сплачена на користь позивача в добровільному порядку. Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором у сумі 1 273 100,73 грн., а нарахована сума пені у розмірі 243 825,82 грн. визначена обґрунтовано і вірно.
Крім того, господарським судом визначено правомірність нарахування 50% штрафу та 50% річних на суму заборгованості в зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки нафтопродуктів.
Заперечуючи проти рішення, відповідач вказує на те, що судом не враховано надмірність штрафних санкцій відповідно до ст. 233 ГК України, не взято до уваги та, що неповне та несвоєчасне виконання зобов’язань з його боку не завдало збитків позивачеві, не враховано фінансовий стан Товариства при визначенні санкцій, які можуть привести до банкрутства. Суд першої інстанції проігнорував клопотання про відкладення з метою сплати боргу, але справа розглянута у відсутність представника.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 625 ЦК України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України .
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання.
В разі прострочення грошових зобов'язань часто застосовується така форма відповідальності, як пеня (ст. 549 ЦК). Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені... обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок господарського суду щодо стягнення основного боргу та нарахованого розміру пені.
Стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
Пунктом 5.4 договору поставки сторони передбачили відповідальність у вигляді пені, 50% річних та 50% штрафу від суми боргу.
За таких обставин, розрахунок санкцій за неналежне виконання зобов’язань відповідача виходячи з 3% річних та 1% штрафу є необґрунтованим.
Пунктом 2 частини 2 статті 231 ГК України закріплено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.
Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.
Таким чином, у зв'язку із тим, що у договорі сторони погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань,а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов'язання має саме грошовий характер, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення заявленого позивачем штрафу.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ТОВ «Сервіс-Чемпіон» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області № 5011-69/6681-2012/8/087-12 від 08.10.2012року- без змін.
Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Сулім В.В.
ОСОБА_1