КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" січня 2013 р. Справа№ 5011-48/14285-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Суліма В.В.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Лукуллус» на рішення господарського суду м. Києва від 07.11.2012 року № 5011-48/14285-2012 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукуллус»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тодос»
про визнання договору продовженим
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.11.2012 у справі №5011-48/14285-2012 ТОВ «Лукуллус» у задоволенні позову до ТОВ«Тодос» про визнання договору продовженим.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову..
В судовому засіданні, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що рішення не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причина суду не відома. Враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання 25.12.2012року, ухвали апеляційного суду про призначення справи до слухання, відсутність будь яких клопотань, приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутність.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 21.05.2009 р. сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення №21/05/09/1, за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 113,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 34-в згідно з планом розміщення нежитлових приміщень, що додається до цього договору і є його невід’ємною частиною, строком на 35 місяців.
Згідно акту приймання-передачі від 18.06.2009 відповідач передав, а позивач прийняв приміщення в користування.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору продовженим, мотивуючи вимоги тим, що оскільки позивач протягом п’яти місяців після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №21/05/06/1 від 25.05.2009 р. продовжує користуватись приміщенням, вносить, а відповідач приймає орендну плату за нього, то є підстави вважати договір продовженим на той самий строк.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги Товариства про визнання договору продовженим спрямовані на встановлення факту продовження існування між сторонами орендних правовідносин, як юридичного факту, в той час як ні договір, ні чинне законодавство не передбачає такого способу захисту.
Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на вимогах викладених в позовній заяві, а також наголошує на тому, що згідно наданих, але не прийнятих судом до уваги доказів вбачається, що вимога відповідача про розірвання договору оренди на даний час позивачу не вручена. Не взятий до уваги додаток № 7 до договору, яким сторони передбачили, що дія договору автоматично пролонгується на строк 25 місяців, тому в зв’язку з відсутністю вимоги про дострокове припинення договору, строк договору продовжений до 18.04.2015р.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.
За змістом статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частинами 2, 3 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором ( ст. 284 Господарського кодексу України).
Таким чином можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.
Отже, в контексті наведених норм про припинення договору оренди будь-якій із сторін достатньо заявити протягом місяця після закінчення терміну дії договору. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.
Заперечуючи проти отримання попередження про відмову відповідача щодо подальших орендних правовідносин, позивачем не надано довідки відділення поштового зв’язку про відсутність надходження вимог та попереджень, а долучений до апеляційної скарги електронний «результат пошуку» не прийметься до уваги, оскільки в ньому зазначено, що «відправлення передано 01.07.12 на даний час не вручене». Між тим, відповідач у вимогах зазначав про те, що вимога направлена направлена 17.04.12.
Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами позивача про неотримання вимоги щодо припинення договірних зобов’язань за договором оренди від 21.05.2009р., оскільки з матеріалів справи вбачається, що 19.05.2012року на спірні приміщення сторонами укладений новий договір оренди, що спростовує твердження позивача щодо автоматичної пролонгації дії договору оренди приміщень(а.с.93-100).
Щодо позиції позивача стосовно автоматичної пролонгації договору оренди в зв’язку з внесенням орендних платежів, то апеляційний суд звертає увагу на те, що користування приміщеннями є платним, а тому до оформлення акта приймання-передачі щодо повернення об’єкту позивач повинен сплачувати платежі за фактичне користування.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТОВ «Лукуллус» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-48/14285-2012 від 07.11.2012 року –без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Сулім В.В.
ОСОБА_1