КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.08.2012 № 5/055-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Суліма В.В.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Київської області від 31.05.2012 року № 5/055-12 (суддя Подоляк Ю.В)
за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської Ради Києво-Святошинського району Київської області
про стягнення 406 893,75 грн
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області № 5/055-12 від 31.05.2012 р. частково задоволений позов НАК«Нафтогаз України» до КП «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської Ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення 406 893,75 грн.
Позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати в частині незадоволених вимог та прийняти нове рішення про стягнення пені та штрафу в повному обсязі.
Представник відповідача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 30.09.2011р. сторонами укладений договір № 14/2413/11, за умовами якого позивач –продавець зобов’язався передати у власність відповідачу –покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач –покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 406893,75 грн., з яких 351496,00 грн. основний борг, 3444,36 грн. інфляційні втрати, 4426,25 грн. 3% річних, 22922,42 грн. пеня та 24604,72 штраф, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. № 14/2413/11 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ у визначені договором строки.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що в жовтні 2011 року позивач поставив природний газ на суму 2 291 100,00 грн., який був прийнятий відповідачем, проте в порушення своїх договірних зобов’язань за поставлений природний газ в строки встановлені договором в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 351 496,00 грн. – різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, судом стягнуто 4 426,25 грн. – річних та 3440,13 грн.- інфляції. Проте, частково відмовляючи у стягненні пені та штрафу, суд зазначив, що несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розміри визначені договором, сталося в зв’язку з складним фінансовим становищем відповідача, позаяк відповідач використовує природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, за яку останні не розраховуються вчасно та в повному обсязі, що призводить до накопичення значної заборгованості населення перед відповідачем за надані послуги. Зазначена заборгованість підтверджується довідкою відповідача про заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію перед ним від 16.05.2012р. № 151, довідкою про стан заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію що утворилась та не була компенсована відповідачу у 2011р. та І кварталі 2012р. від 30.05.2012р. № 165 та звітом про фінансові результати відповідача за 2011р., які залучена до матеріалів справи.
Заперечуючи проти рішення в частині неповного задоволення вимог щодо штрафу та пені, позивач наполягає на тому, що господарський суд не об’єктивно оцінив, та не врахував інтереси сторони зменшуючи штрафні санкції, відповідач прострочив виконання зобов’язань понад 30днів. Суд вказав лише обставини, що дають йому право зменшити суму штрафних санкцій, не розкрив в чому полягає дані обставини в конкретній справі, не дав оцінку фінансового положення позивача, оскільки позивач відповідає за зовнішньоекономічними договорами більш жорстокими санкціями, аж до припинення постачання газу, а зменшення штрафних санкцій аж на 50% спричиняє позивачу додаткові збитки.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Зі змісту ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню).
Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому, застосовуючи частину третю статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Колегія суддів вважає підставним зменшення розмір пені та штрафу виходячи із врахування господарським судом складного фінансового становища відповідача, існування значної заборгованості населення, надмірно великий розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора, ненадання доказів застосування до позивача санкцій контрагентами за зовнішньоекономічними договорами, викликаних неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за укладеним договором.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області № 5/055-12 від 31.05.2012- без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області .
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Сулім В.В.
ОСОБА_1
08.08.12 (відправлено)