КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2012 № 02/5026/1523/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Корсакової Г.В.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт"
на рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2011
у справі № 02/5026/1523/2011 (ОСОБА_2
за позовом Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт"
до ТОВ "ПаКо"
про розірвання договору та стягнення 11 395 731,45 грн.
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області № 02/5026/1523/2011 від 06.10.2011 відмовлено у задоволенні позову ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» до ТОВ «Пако» про стягнення 11 395 731,45 грн.
Позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача, тричі, в судове засідання не з’явився. Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів розглядає справу у його відсутність.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 22.06.2010 сторонами укладений договір № 27-7/10/723, за умовами якого відповідач, за завданням позивача, зобов’язався власними силами і засобами виконати комплексне технічне обслуговування для підтримки навігаційних глибин на території внутрішньої акваторії, біля причалів та на каналі Вугільної гавані, а позивач прийняти роботи та оплатити їх вартість.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що зі свого боку виконав зобов’язання в частині отримання необхідних дозволів та перерахував частину коштів в якості авансу, але відповідачем, передбачений договором обсяг робіт не виконаний. Посилаючись на приписи ст. 849 ЦК України позивач вважає що договір підряду підлягає розірванню, в зв’язку з чим відповідач повинен повернути авансовий платіж, а також сплатити пеню та штраф за неналежне виконання зобов’язань за договором.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що з аналізу відносин вбачається, що договір є розірваний враховуючи листування між сторонами. Щодо повернення авансу, то суд першої інстанції вказав на те, що законом не передбачено право замовника вимагати повернення авансу, в зв’язку з чим позивачем, в цієї частині, невірно визначений спосіб захисту порушеного права.
Заперечуючи проти рішення позивач вважає висновки господарського суду хибними з огляду на те, що відсутня відповідь відповідача на пропозицію розірвати договір, та не взято до уваги відсутність письмової угоди про розірвання договору, як того вимагає ст. 654 ЦК, ст. 188 ГК України. Передчасним вважає висновок суду про відсутність права вимагати повернення авансу, так як відповідач безпідставно утримує грошові кошти, тому зобов’язаний повернути кошти та сплатити штрафні санкції в зв’язку з порушенням умов договору щодо строків та обсягів виконання робіт.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду і на те, що статтею 188 ГК України встановлено лише порядок зміни та розірвання господарських договорів, в тому числі в судовому порядку у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання заінтересованою стороною відповіді на пропозицію про зміну чи розірвання договору у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу (частина 3). Недотримання стороною договору зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б положенням частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, та частині 2 ст. 16 ЦК України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання це є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності з положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, домовленість вимагає вільного волевиявлення сторони щодо внесення тих чи інших змін до договору або його розірвання. Згода обох сторін є підставою для зміни та розірвання договору, а домовленість сторін, що об'єктивується через здійснення двостороннього правочину є шляхом (або способом) розірвання або зміни договору.
Незважаючи на передбачене, п.6 договору, право на односторонню відмову від договору, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що відсутність відповіді на пропозицію розірвати договір, висновки господарського суду про те, що лише повідомлення позивача про такі наміри, є підставою вважати договір розірваним - передчасні. Крім того, п. 17 та п.18 договору передбачають, що зміні, доповнення до договору обов’язково оформлюються письмово.
Частиною 2 ст.849 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Частиною 2 ст. 852 ЦК України встановлено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Зі змісту ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання. Таким чином, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач обсяг робіт в об’ємі 700 000кубм., на загальну суму 34 310 359,20 грн. та в установлений договором строк (170 днів) до 25.12.10р. роботи не виконав. Відповідно до актів вартості виконаних робіт, підписаних сторонами без зауважень, відповідачем, з 11 310 731,61грн. авансового платежу, освоєно 6 млн.грн., залишок авансового платежу складає 4 227 411,35грн.
Вищевикладене свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договору, що у відповідності з чинним законодавством є правовою підставою для задоволення позову щодо розірвання спірного договору.
Щодо позовних вимог стосовно повернення частини авансового платежу, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 837, 846 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Зі змісту ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Зі змісту ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, сторонами передбачено п. 14 договору.
Стаття 618 ЦК України встановлює, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Не береться до уваги зауваження відповідача, викладені у його листі ( а.с. 79-80) стосовно відсутності його вини в зв’язку з неправомірними діями його контрагентів, оскільки відповідача як фактичний генпідрядник, відповідає перед позивачем за дії субпідрядників (компаніі «КаспТрансФорм», «Алкор»)
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, здійснивши перерахунок штрафних санкцій, колегія суддів погодилась з розрахунком позивача, згідно якого пеня за неналежне виконання зобов’язань за договором підлягає стягненню в сумі 5 184 990,43грн. та 1 983 329,67грн. - штрафу.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню.
Зі змісту ст. 49 ГПК України державне мито покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області № 02/5026/1523/2011 від 04.10.2011 – скасувати.
2. Прийняти нове рішення: Позовні вимоги задовольнити. Розірвати договір № 27-7/10/723 від 22.06.2010р., укладений державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Пако».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пако» (20300, м. Умань Черкаської області вул. Леніна 50 офіс 21, ЄДРПОУ 32444910) на користь державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» (87510 Донецька область м. Маріуполь пр. Адмірала Луніна 99, ЄДРПОУ 01125755) неосвоєного авансу 4 227 411,35грн. (чотири мильна двісті двадцять сім тисячі чотириста одинадцять грн..35 коп.), пеню -5 184 990,43 грн. (п’ять мільйонів сто вісімдесят чотири дев’ятсот дев’яносто грн..43 коп.), штраф 1 983 329,67 грн. (мільйон дев’ятсот вісімдесят три грн.. 67 коп.), державне мито за подачу позову та апеляційної карги в розмірі 38 377,50грн., ІТЗ -236 грн..
3. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Корсакова Г.В.
ОСОБА_1
06.02.12 (відправлено)