КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8           (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2012                                                                                           № 04/5026/405/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           Авдеєва П.В.

          ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Фонд державного майна України

на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012

у справі № 04/5026/405/2012 (ОСОБА_2

за позовом           Фонд державного майна України

до           ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"

про          зобов'язання підписати додатковий договір до договору оренди

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області № 04/5026/405/2012 від 25.04.2012 відмовлено Фонду державного майна України у задоволенні позову до ТОВ «Златогор» про зобов’язання підписати додатковий договір до договору оренди.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, посилаючись на порушенням норм матеріального права, неповне з’ясування обставин у справі, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду – без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 25.09.2002сторони уклали договір оренди № 842, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Золотоніський лікеро-горілчаний завод», що припинив діяльність і реорганізувався шляхом приєднання до майна відповідача, строком до 25.09.2007р.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов’язання укласти додаткову угоду до договору оренди, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до Постанови КМУ змінилися орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів, в зв’язку з чим договір оренди, необхідно змінити в частині розрахунку орендної плати. Між тим, направлений проект додаткового договору, залишений відповідачем без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що Закон України Про оренду державного майна не встановлює залежності можливості перегляду розміру змін від зміни методики розрахунку орендних ставок; умови договору залишаються чинними на вісь час його дії.

Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на вимогах, викладених в позовній заяві та зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що відповідно до Постанови КМУ, договори оренди цілісних майнових комплексів повинні були бути приведені у відповідність зі змінами методики обрахування орендних ставок, а також приписи щодо розміру орендних ставок для об’єктів перебуваючи у державній власності встановлюються централізовано, тобто не залежать від бажання сторін їх погодити, проте, судом не врахована судова практика вирішення спорів даної категорії.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія дійшла наступного висновку.

Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями визнаються Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, а також підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Аналогічна норма міститься і в статті 7 Закону України «Про управління державний майном», відповідно до положень якої Фонд державного майна України виступає орендодавцем державного майна, цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна:, державних підприємств, установ і організацій.

Частиною першою ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що істотною умовою договору оренди комунального майна є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди, яка встановлюється, як правило, у грошовій формі. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

З роз'яснень Фонду державного майна України від 05.12.95 року N 10-22-8412 випливає, що Методика є нормативно-правовим актом загальної дії, обов'язковим для застосування всіма органами державної влади. Під державним майном розуміється як майно, що належить до загальнодержавної власності, так і майно, що належить до власності Автономної Республіки Крим і комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць.

Необхідно підкреслити, що нормами статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено зміну розмірів орендної плати. Так, розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів, а також в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Таким актом є Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до 01.01.2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Перегляд договорів оренди здійснюється в частині розміру орендної плати відповідно до встановлених Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 N 786 (із змінами), орендних ставок.

Посилаючись на те, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря, господарський суд не звернув увагу на те, що у разі, якщо орендар відмовиться укласти додаткову угоду, договір оренди буде діяти на попередніх умовах до закінчення його строку.

Оскільки, постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни та доповнення до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, то відповідно до п. 3.4 договору орендна плата може бути переглянута на вимогу однієї із сторін.

Таким чином, враховуючи відмову відповідача укласти додаток до договору оренди щодо зміни розміру оренди, з посиланням на суперечливість вимоги, умовам договору, та не співрозмірність орендної ставки, колегія суддів вважає безпідставними, а вимоги щодо зобов’язання відповідача підписати додатковий договір до договору оренди в частині зміні орендних ставок на підставі Постанови КМУ є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в зв’язку з наступним.

Позивач вимагає зазначити у п. 2 проекту додаткового договору те, що розмір орендної плати застосовується з 20.09.2011р., проте, приписи статей 187-188 ГК України встановлюють, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, орендна ставка, змінена відповідно до Постанови КМУ № 961 від 14.09.2011 не підлягає застосуванню на період що передує до дати укладання договору.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду підлягає - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області № 04/5026/405/2012 від 25.04.2012– скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково.

Вважати укладеною додаткову угоду до договору оренди цілісного майнового комплексу № 842 від 25.09.2002р. у наступній редакції:

- орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995р. (зі змінами та доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2001року) 182 496,47грн.(сто вісімдесят дві тисячі чотириста дев’яносто шість грн.. 47коп.) ;

- місячний розмір орендної плати становить 113 147,80грн. без ПДВ;

- додатковий договір складений в 2-х примирниках, кожен із яких має однакову юридичну силу, набирає чинності з моменту набрання чинності судового рішення та/або підписання його уповноваженими представниками сторін і є невід’ємною частиною договору оренди».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Черкаської області

Головуючий суддя                                                                      Рєпіна Л.О.

Судді                                                                                          Авдеєв П.В.

                                                                                          ОСОБА_1

05.07.12 (відправлено)