Судове рішення #59760443

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р.           Справа№ 59/47

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           Корсакової Г.В.

          ОСОБА_1

розглядаючи апеляційну скаргу ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд 2» на рішення господарського суду м. Києва від 24.06.2011 року у справі № 59/47 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім.. ОСОБА_2»

до Відкритого акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд 2»

про стягнення 4 622 762,41 грн.


ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 59/470 від 24.06.2011 позов ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім.. ОСОБА_2» до ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд 2» про стягнення 4 622 762,41 грн. задоволений.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення.

Представник позивача проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечує, просить залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду – без змін.

Київським апеляційним господарськими судом призначалась судова експертиза, але матеріали справи повернути без виконання.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 09.11.2005 року сторонами укладено договір №303, за умовами якого виконавець - позивач зобов’язавався виготовити товар, (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа виконавця) та по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник-відповідач зобов’язавався своєчасно прийняти товар та здійснювати оплату. Кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках замовника, рахунках –фактурах виконавця та накладних (товарно –транспортних, фактичних або видаткових).

02.03.2009 року між позивачем, в якості виконавця, та відповідачем, в якості замовника, було укладено договір про виготовлення та поставку товару № 655-а, який підписано уповноваженими представниками замовника та виконавця, посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого виконавець зобов’язувався виготовити замовлений товар, (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа виконавця) та по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник зобов’язувався своєчасно прийняти товар та здійснювати оплату. Умовами вищезазначеного договору, сторони погодили, що предметом виготовлення та поставки є товар згідно замовлення на спец об’єкт НСК «Олімпійський».

Відповідно до п. 5.2 договору, товар вважається поставленим замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується замовником, на підставі товарно-транспортних накладних. Передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною, в якій вказується найменування, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість товару що поставляється (п. 6.6), про отримання товару на об’єкті поставки (замовлена адреса), уповноважена особа замовника повинна розписатися у товарно-транспортній накладній та поставити штамп(п. 6.9).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що за період з червня 2010 р. по жовтень 2010 р. включно з його сторони були виконані в повному обсязі умови договорів № 303 від 09.11.2005 р. та № 655-а від 02.03.2009 р., укладених між ним та відповідачем, на підтвердження чого надав накладні про фактичний відпуск товарів, узагальнену накладну № 708 на фактичний відпуск виробів, довіреності на отримання товару, реєстри відвантажень по ВАТ «Трест «Київпідземшляхбуд-2», рахунки –фактури, товарно-транспортні накладні, транзитні накладні, податкові накладні та реєстри виданих податкових накладних. Зобов'язання відповідачем не було виконано в повному обсязі, про що свідчить підписаний сторонами акт узгодження станом на 31.10.2010 р. на суму 4 542 764,98 грн. та здійснено часткову сплату заборгованості в розмірі 50 000,00 грн. Претензія щодо сплати заборгованості сумою 4 492 764, 98 грн. , залишена без відповіді, але в подальшому здійснено часткову сплату заборгованості за поставлений товар в зв’язку з чим борг відповідача складає 3 795 793,59 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що поставка товару підтверджується наявними у справі накладними на само вивіз товару, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, платіжними дорученнями на часткову оплату отриманого товару. Тобто, відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконав, заборгованість відповідачем за поставлений позивачем товар за договором №303 від 09.11.2005 р. та договором №655-а від 02.03.2009 р. погашена частково, борг у розмірі 3 795 793, 59 грн. не погашений.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню в зв’язку з порушенням умов договору в частині здійснення розрахунків за поставлений та отриманий товар. Також, судом задоволені вимоги про стягнення пені відповідно до п.8.2 договору.

Заперечуючи проти рішення суду, відповідач вказує на те, що позивачем поставлена продукція яка не відповідає стандартам, отже ціна має бути значно меншою ніж зазначена у накладних, але судом не врахований звіт про науково-технічну роботу, складеного ДП ДНДІ будівельних конструкцій, неодноразові листи про невідповідність продукції, направлені на адресу позивача залишені без будь-якого реагування. Суд безпідставно залишив зауваження відповідача про те, що частково надані до позову накладні не мають відношення до укладених сторонами договорів № 303 та № 655-а, оскільки є ще інші договори. Суд не вирішив питання щодо якості поставленого товару, що впливає на його вартість, а отже, розмір заборгованості за договорами № 303, № 655-а.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, ст. 655 цього Кодексу передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання матеріальних цінностей наявними у матеріалах справи та не оспорюється сторонами. Крім того, відповідно акту узгодження, складеного сторонами станом на 31.10.2010 р. відповідач визнав факт заборгованості перед позивачем.

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що надані, в обґрунтування позову накладні частково відносяться до інших договорів поставки, оскільки доказів поставки за іншими договорами не надано.

Так господарським судом здійснено перевірку накладних, що не мають посилання на договори. Транзитні накладні, складені відповідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають номер договору по якому здійснювалась поставка товару відповідачу та відображені видаткові накладні, що зафіксовані в акті узгодженні.

Судова колегія також, звертає увагу на те, що на стадії апеляційного провадження відповідачем частково сплачується заборгованість, що свідчить про правомірність заявлених позивачем вимог за договорами № 303 та № 655-а.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктами 7.4 та 7.5 договорів визначено, що оплата здійснюється відповідачем на підставі рахунків –фактур, виставлених виконавцем на вартість партії товару. Замовник зобов’язаний оплатити товар протягом 5-ти банківських днів з моменту його поставки, згідно умов п.5 договору.

Пунктом 8.2 договорів передбачено за порушення строків оплати стягнення пені у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Відповідачем не надано доказів здійснення повної оплати за отриманий товар, за таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 104 975,62 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 415 089,40 грн. та пені в сумі 306 903,80 грн. є обґрунтованими.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо сторонами не узгоджено умови щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Згідно зі ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків або відшкодування витрат на усунення недоліків товару; в разі ж істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

При цьому в силу ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

За змістом ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або повинен передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлений договором купівлі-продажу.

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк, після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі не виконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог (ст. ст. 687, 688 ЦК України).

Доказів пред'явлення відповідачем самостійних вимог до позивача у зв'язку з недоліками товару у відповідності до приписів законодавства України, які б звільняли його від виконання зобов'язання з оплати переданого товару, а також доказів припинення зобов'язання з оплати переданого йому позивачем товару судам не надано.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідач не скористався правом, передбаченим приписами пп. 5, 6 ст. 268 ГК України, якими передбачено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,


ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд 2» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 59/47 від 24.06.2011 року у справі. – без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва


Головуючий суддя                                                            Рєпіна Л.О.


Судді                                                                                Корсакова Г.В.


                                                                                ОСОБА_1



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація