КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.07.2012 № 5011-/4367-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Тарасенко К.В.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу Заступника прокурора Голосіївського району на рішення господарського суду м.Києва від 23.05.2011 року № 5011-/4367-2012 (суддя Гончаров С.А.)
за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Серж»
про стягнення 4 232 334,43грн. шкоди
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва №5011-/4367-2012 від 23.05.2012р. відмовлено Заступнику прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції м. Києва у задоволенні позову до ТОВ «Серж» про стягнення 4 232 334,43грн.
Не погоджуючись з рішенням Заступник прокурора звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційні вимоги, вважає рішення таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду- без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві до ТОВ «Серж» про стягнення шкоди, заподіяної лісовому господарству незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев до ступеня припинення росту та до ступеня неприпинення росту в розмірі 4229954,43 грн. та шкоду за знищення газону площею 140 кв.м. в розмірі 2380,00 грн., що в сумі становить 4232334,43 грн. на користь позивача - Державної екологічної інспекції в місті Києві.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в ході проведення перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, результати якої зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.04.2011 року, встановлено знесення відповідачем зелених насаджень, що є порушенням природоохоронного законодавства та чим державі заподіяний збиток в розмірі 4232334,43 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що прокурор в позовній заяві не просив стягнути суму збитків рибному господарству держави на користь бюджету, зокрема, на користь спеціального фонду місцевих бюджетів за місцем заподіяння шкоди 70 відсотків грошових стягнень. Позовні вимоги полягають у стягненні на користь Державної екологічної інспекції міста Києва, як юридичної особи, що не відповідає приписам законодавства.
Заперечуючи проти рішення, прокурор вказує на те, що рішення суду не відповідає Постанові Пленуму ВГСУ «Про судове рішення», суд припустився помилки вказав на те, що кошти від відшкодування не можуть бути зараховані на користь Державної екологічної інспекції, так як Закон України Про державний бюджет та Бюджетний кодекс лише деталізують порядок розподілу коштів, а фонд охорони навколишнього природного середовища не може бути позивачем та стягувачем у справі. Таким чином, враховуючи судову практику, прокуратурою правомірно в якості позивача визначено Державну екологічну інспекцію.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив лише з того,що відшкодування повинно зараховуватись до бюджету, тоді як прокурором, у позові, визначено стягнення на користь позивача, що на його думку є неприпустимим.
З огляду на приписи статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно з якою право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, надано спеціально уповноваженим органам державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Органом, який має право на звернення з позовами про відшкодування втрат і збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, є зокрема Державна екологічна інспекція.
Колегія суддів погоджується з твердженнями прокурора, що Бюджетний кодекс України та Закон України «Про державний бюджет на 2012рік» деталізують порядок розподілу коштів, а тому відмова у задоволенні позову з цих обставин є безпідставною.
Крім того, колегія суддів погоджується з тим, що відмовляючи у позові господарський суд фактично ухилився від вирішення спору по суті, тому рішення підлягає скасуванню.
Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про навколишнього природного середовища, регламентують ч. 2 ст. 68 та ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», яка передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Тобто, вказана норма відсилає до чинного законодавства. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної різноманітності й цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб.
Для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням та іншим об'єктам озеленення загального використання в межах населених пунктів внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників чи газонів і квітників, а також шкоди, заподіяної паркам, скверам, гідропаркам, іншим об'єктам озеленення загального використання в межах населених пунктів чи земельним ділянкам, відведеним для створення цих об'єктів, внаслідок самовільного їх використання, влаштування сміттєзвалищ, випалювання рослинності, випасання худоби та засмічення водоймищ на їх територіях, застосовуються такси, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.99 N 559 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів».
Згідно п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 N 1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу місцевої ради на підставі ордеру. Відповідно до пункту 5 названої постанови ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.
Згідно ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, при цьому, видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Між тим, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, згідно п.3.6 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008р. позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин,зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення, а п. 4.9 передбачає проведення перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб.
Частинами 1, 2, 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформлюється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові і засвідчується печаткою. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб’єкта господарювання.
Порядком організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства передбачено, що акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб’єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. Періодичність здійснення перевірок визначається відповідно до Критеріїв розподілу суб’єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 N 212, із урахуванням екологічної ситуації в районі розташування об’єкта перевірки, ступеня і характеру його впливу на навколишнє природне середовище; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками). Перед початком перевірки державні інспектори зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Мінприроди, і надати копію направлення. В акті перевірки зазначаються, зокрема : дата та місце складання акта перевірки; тип перевірки; предмет державного нагляду (контролю); номер та дата видачі наказу, на підставі якого проводилася перевірка; прізвище, ініціали, посада державних інспекторів, які проводили перевірку; посади, прізвища та ініціали осіб, які були залучені до перевірки (за наявності); посада, прізвище та ініціали керівника або уповноваженої ним особи суб’єкта господарювання або прізвище фізичної особи - підприємця, що були присутні при перевірці; повне найменування суб’єкта господарювання (об’єкта перевірки) та його місцезнаходження; у разі, якщо ініціатором перевірки є інший орган влади, - номер, дата звернення і найменування відповідного органу.
Такі саме принципи викладені у ст. 6 п 3. Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що суб’єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа, а ст. 7 цього закону передбачає, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
У матеріалах справи відсутні докази щодо видачі наказу для здійснення перевірки, оформлення посвідчення (направлення) на перевірку, що свідчить про те, що перевірка провадилась без дотримання вищенаведених вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі, орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства України.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження, тобто погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
З акту перевірки від 15.04.2011р. вбачається, що земельна ділянка перебуває в оренді у іншої юридичної особи під автосалон, представник ТОВ «Серж» не залучався для проведення перевірки та складання акту.
Крім того, згідно акту приймання - передачі, відповідач отримав земельну ділянку в користування на підставі договору оренди з Київською міською радою лише 21.07.2011р (а.с.82), тобто на момент проведення перевірки земельна ділянка відповідачем не використовувалась.
Колегія суддів приймає до уваги те, що земельна ділянка на який проводилась перевірка та схематичний план не відповідають плану земельної ділянки наданої в користування відповідача на умовах оренди, що підтверджується плану-схемі, складеною відповідно технічної документації та кадастровим планом земельної ділянки.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Голосіївського району залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-/4367-2012 від 23.05.2012р. – без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Тарасенко К.В.
ОСОБА_1
30.07.12 (відправлено)