КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.08.2012 № 5011-23/4134-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Суліма В.В.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу ТОВ «ПМБК Груп» та апеляційну скаргу ДК «Укрспецекспорт» на рішення господарського суду м. Києва від 05.06.2012 року № 5011-23/4134-2012 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМБК Груп»
до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт
про стягнення 622 408,05 грн.
зустрічним позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМБК Груп»
про стягнення 756 442,96 грн.
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва №5011-23/4134-2012 від 05.06.2012р. відмовлено ТОВ «ПМБК Груп» у задоволенні позову про стягнення 622 408,05грн. Зустрічний позов Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про стягнення 756 442,96 грн. залишений без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням позивач та відповідач, звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просять його скасувати.
Представники позивача вважають апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню, натомість наполягають на скасуванні рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводив, викладених в апеляційній скарзі позивача за первісним позовом, просять залишити їх без задоволення. Також просять скасувати рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 27.07.2010 сторонами укладено договір № USE 24.3-158-D-10 про надання послуг з поточного ремонту приміщень лівого крила 5-го поверху ДК «Укрспецекспорт» по вул. Дегтярівській,36 м. Києва.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що в ході надання послуг відповідач змінив та збільшив склад та обсяг послуг, що не були передбачені кошторисом, в зв’язку з чим, за усною домовленістю вартість робіт була збільшена на 2 022 282,33грн. Разом з тим, відповідач ухилився від оформлення усної домовленості про збільшення вартості робіт, шляхом підписання додаткової угоди до договору. Крім того, відповідач, незважаючи на те, що прийняв роботи та фактично здійснив оплату, відмовився підписати акт приймання будівельних робіт № 6 за червень 2011р. та акти за травень 2011р., мотивованих відмов відповідач не надавав.
Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд виходив з того, що погоджені сторонами кошториси на виконання робіт є твердими. За умовами укладеного договору зміни та доповнення щодо вартості робіт повинно оформлюватись у письмовому вигляді, тому твердження позивача про те, що сторони усно погодили збільшення об’єму робіт та їх види, а отже і збільшення ціни договору є хибними.
Заперечуючи проти рішення, позивач вказує на те, що суд безпідставно не врахував того факту, що відповідачу надавались податкові накладні, які останній відносив до податкового кредиту і відшкодовував податок на додану вартість. Крім того, відсутність укладених в письмовій формі змін та доповнень до договору не звільняє відповідача від обов’язку оплатити роботи, які ним прийняті без зауважень та заперечень.
В свою чергу відповідач звернувся з зустрічною позовною вимогою про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що на підставі укладеного договору перерахував авансовий платіж в розмірі 560 105,12грн. В подальшому ним були оплачені виконані роботи за січень-березень та червень 2011р. в сумі 839 769,16 грн. З метою перевірки правильності визначення вартості виконаних робіт, ПАТ «Гіпроцивільпромбуд»-спеціалізоване підприємство в будівельній галузі, був складених звіт, з якого вбачається, що відповідач (за зустрічним позовом) необґрунтовано та неправомірно до вартості робіт включив витрати на відрядження робітників, на 20% завищив трудовитрати робітників і час експлуатації будівельних машин і механізмів, необґрунтовано включив роботи, які фактично не виконувались, тощо. Таким чином, завищення вартості виконаних робіт складає 622 425,грн., або 44% до заявленої підрядником суми. Так сторонами було здійснено контрольний обмір та складено акт, якій свідчить про те, що відповідачем за зустрічним позовом безпідставно завищена загальна вартість робіт на загальну суму 756 442,96 грн. Між тим, незважаючи на те, що відповідач за зустрічним позовом, визнав завищення вартості робіт, не повернув акт контрольного обміру, тобто відмовився від його підписання, проте, звернувся з безпідставною пропозицією підписати акти виконаних робіт за квітень та травень 2011р. З огляду на те, що відповідач припустився безперечних порушень законодавства у сфері будівельного підряду, позивач за зустрічним позовом правомірно відхилив лист відповідача про підписання актів виконаних робіт. Таким чином, виконавча документація підрядника за договором не була і не є достатньою правовою підставою для здійснення оплати за виконані роботи у тому розмірі, у якому ця оплата була здійснена.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, господарський суд керувався тим, що твердження позивача за зустрічним позовом про безпідставність отримання 756 442,96 грн. є необґрунтованим, оскільки правовою підставою для перерахування коштів був укладений сторонами договір підряду, тому повернення виконаного однією з сторін за договором на підставі ст. 1212 ЦК України можливе лише за умови, що підстава на якій особа набула спірне майно, згодом відпала. Між тим, сторонами були підписані акти приймання виконаних робіт, вартість прийнятих робіт знаходиться в межах ціни укладеного договору підряду.
Заперечуючи проти рішення в частині залишення зустрічного позову без задоволення, апелянт вказує на те, що виконавча документація, а саме шість актів приймання виконаних будівельних робіт та чотири довідки про вартість виконаних робіт за період січня-червень 2011р., на підставі якої сплачено 1 399 874,28 грн. залишилась не уточненою, містить недостовірну інформацію та не відповідає вимогам до первинних документів, таким чином зустрічна вимога про повернення коштів, які сплачені, але вартість робіт є такою, що не відповідає дійсності. Помилковим є висновок суду про те, що підставою для перерахування коштів стало підписання актів належним чином виконаних робіт за договором, оскільки вартість визначена з безперечними помилками та порушеннями умов договору та чинного порядку визначення вартості будівництва, що підтверджується Звітом ПАТ «Гіпроцивільпромбуд». Судом безпідставно не врахований акт контрольного обміру який свідчить про визнання відповідачем за зустрічним позовом, необґрунтоване завищення вартості проведених робіт та включення у вартість витрат, які не можуть бути віднесені до вартості.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Так, в силу ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 599, ст.629 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою. Зміст ст. 882 ЦК України не передбачає іншого способу оформлення передачі робот, виконаних за договором підряду, ніж акт.
Аналогічне положення містить п. 6 договору, згідно якого здача-приймання робіт здійснюється сторонами за актами виконаних робіт, замовник впродовж 3-х робочих днів після отримання акту виконаних робіт повинен передати виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову. Акт вважається підписаний автоматично через 3 робочих дня з моменту його отримання за відсутності будь-яких зауважень.
Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Статтею 844 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
На підставі статті 877 цього ж Кодексу підрядник зобов'язаний виконати всі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Із змісту зазначених норм випливає, що кошторис на виконання договору будівельного підряду має містити перелік робіт, що має виконати підрядник, та їх вартість.
Основні правила визначення вартості будівництва встановлюються Державними будівельними нормами «Правила визначення вартості будівництва» (ДБН Д.1.1-1-2000), які носять обов'язковий характер при спорудженні об'єктів із залученням бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок коштів інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер.
У випадку, якщо під час будівництва виникла потреба у виконанні додаткових обсягів робіт, не передбачених затвердженою проектно-кошторисною документацією, складається відповідний акт з визначенням цих обсягів робіт, погоджується замовником, підрядником і проектною організацією. На підставі зазначеного акта вносяться зміни до проектно-кошторисної документації з подальшим її перезатвердженням в установленому порядку. Відповідно уточнюється договірна ціна. Внесення змін до проектно-кошторисної документації без уточнення договірної ціни можливе за умови, що вартість додаткових робіт, викликаних цими змінами, не перевищує 10 % договірної ціни і не впливає на характер робіт, визначених у договорі підряду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанцій про те, що кошторис за договором підряду є твердим, і відповідно до вимог ст. 844 ЦК України зміні у односторонньому порядку не підлягає. Згідно статті 844 Цивільного кодексу України статті у разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.
Як вірно було встановлено господарським судом, договір не передбачає умов, за яких позивач може в односторонньому порядку змінювати вартість робіт за договором. Тому суд правомірно дійшов висновку, що ця сума покладається на позивача та не підлягає сплаті відповідачем.
Щодо зустрічних позовних вимог, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала Положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події .
Між тим, із встановлених судом обставин справи вбачається, що спірні суми позивач за зустрічним позовом перераховував відповідачу у якості попередньої оплати послуг відповідача і підстава, для якої вони були перераховані, не відпала.
Відповідно до ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 5 ст. 653 ЦК України в разі розірвання договору у зв'язку з істотним його порушенням однією із сторін, передбачено право другої сторони вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору, а не безпідставно отриманих коштів, як зазначив позивач. Тобто цивільним законодавством передбачається такий спосіб захисту цивільних прав замовника як відшкодування збитків (ст. ст. 22, 611 ЦК України), а тому позовна вимога ДК «Укрспецекспорт» про повернення безпідставно набутих грошових коштів не відповідає способам захисту цивільних прав замовника, передбаченим ч. 5 ст. 653, ч. 2 ст. 883 ЦК України. Та обставина, що відповідач розпорядився спірною сумою коштів, не змінює характер правовідносин сторін і не припиняє їх, а відтак не є передбаченою наведеною нормою права підставою для повернення цих коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу України, а відтак позов, з підстав викладених у ньому, задоволенню не підлягав.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТОВ «ПМБК Груп» та апеляційну скаргу ДК «Укрспецекспорт» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-23/4134-2012 від 05.06.2012р. – без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Сулім В.В.
ОСОБА_1
08.08.12 (відправлено)