ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
13 квітня 2007 р. | № 17/109пд-7/330 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"
НАК "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2006р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007р.
у справі №17/109-7/330
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
"Донецькоблгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АИЗ"
3-тя особа Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
про зобов'язання укласти додаткову угоду
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АИЗ"
до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
3-ті особи 1) ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України";
2) НАК "Нафтогаз України"
про визнання недійсними додаткових угод від 01.01.2006р. та від 20.02.2006р. до
договору на постачання природного газу №09-39/1 (2006) –Пр
від 31.12.2005р.,
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007р. у справі №17/109-7/330.
Вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржникові з таких підстав.
Основні вимоги, що пред’являються до форми і змісту касаційної скарги, викладені у статті 111 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України. Так, зокрема, відповідно до ч.4 названої статті, до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.
В силу ст.46 ГПК України, державне мито сплачується в доход держаного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, при цьому, відповідно до ст.45 ГПК України, позовні заяви і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, а порядок сплати –Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. №15.
За змістом ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, одним з об’єктів справляння державного мита є касаційна скарга на рішення та постанови суду.
Розмір ставок державного мита визначений ст.3 вказаного Декрету. Зокрема, відповідно до підпункту “г” п.2 вказаної норми, ставка державного мита з касаційних скарг на рішення та постанови встановлена у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Так, в силу підпункту “а” п.2 ст.3 Декрету, з позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлена у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відповідно до підпункту “б” п.2 ст.3, з позовних заяв немайнового характеру –5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 №15, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).
У даній справі заявлено два позови (первісний та зустрічний) немайнового характеру: про зобов'язання укласти додаткову угоду та про визнання недійсними додаткових угод.
Відповідно до оскаржуваної постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007р. залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2006р. у даній справі. Зазначеним рішенням:
- в первісному позові відмовлено повністю;
- в зустрічному позові відмовлено повністю.
- Як вбачається з поданої скарги, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" оспорює ухвалені у справі судові акти у повному обсязі та просить їх скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення первісного позову.
Отже, до касаційної скарги, скаржником мали бути додані докази сплати державного мита, обчисленого виходячи із ставок державного мита з касаційних скарг, з урахуванням ставок державного мита, встановлених для двох позовів немайнового характеру, а саме у сумі 85,0 грн.
Разом з тим, до касаційної скарги скаржником додане платіжне доручення №1301 від 26.03.2007р., відповідно до якого до державного бюджету сплачено державне мито лише у сумі 42,50 грн. за один позов немайнового характеру, тобто менше ніж встановлено.
Допущене скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги.
Керуючись п.4 статті 1113 ГПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007р. у справі №17/109-7/330 та додані до неї документи повернути.
2. Видати Дочірній компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" довідку на повернення з державного бюджету 42,50 грн. державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення №1301 від 26.03.2007р.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій