Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 2-а-6950/10

Провадження № -

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2010 р. м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі: головуючої - судді Куліченко М.В.

розглянувши в м. Коростені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради неправомірними та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради недовиплачені кошти, які передбачені ст. 37 ЗУ “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ за період з 01.02.2009 року по 01.02.2010 року та ст.39 вищевказаного Закону за період з 01.02.2009 року по 01.02.2010 року, мотивуючи це тим, що вона та її неповнолітній син ОСОБА_3 - 2000 р.н являються потерпілими від Чорнобильської катастрофи, проживає, а вона працює в зоні гарантованого добровільного відселення. Позивачка вважає, що проведення виплат в твердих сумах, встановлених Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, а не в розмірах визначених ЗУ “ Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсько'-' катастрофи “ порушує її права.

В судове засідання позивачка надала заяву, в якій просить розглянути справу в письмовому провадженні у її відсутність, вимоги позову підтримує в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача УПСЗН Коростенської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заперечення проти позову, в якому позовні вимоги не визнають, просять справу слухати без них.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з слідуючих підстав. Судом встановлено, що позивачка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, яким є м Коростень. В даний час працює в ЗОШ №6 м.Коростень, отримує кошти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, яким встановлені компенсації та доплати громадянам, що проживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення, зоні гарантованого добровільного відселення, проводиться доплата в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат. Відповідно до вимог ст. 37 вищезазначеного Закону, громадянам,

що проживають на території радіоактивного забруднення, зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога , в зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в розмірі 40% мінімальної заробітної плати щомісячно. Суд погоджується з доводами позову про те, що ці вимоги Закону “Про статус...” відповідачем порушувались, позивачка не отримувала зазначених кошт в відповідних розмірах , тому вимоги її позову є обгрунтованими , в межах строку позовної давності, визначеного ст. 99 КАС України. Річний строк звернення до суду за захистом своїх прав.

При стягненні коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах, а саме:

-з 1.12.2008 р. - 605 грн.;

-з 1.04.2009 р. - 625 грн.;

-з 1.07.2009 р. - 630 грн.;

-з 1.10.2009 р. - 650 грн.

-з 1.11.2009 р. - 744 грн.

В зв’язку з викладеним, розмір недовиплачених позивачці коштів, передбачених ст.37 вищевказаного Закону у розмірі 40% мінімальної заробітної плати щомісяця, за мінусом одержаних коштів по 2,10 грн. щомісяця, ( 12 міс. х 2,10 грн. = 25.20 грн. + 25,20 грн. на дитину = 50,40 грн.) становить виходячи з розрахунку 6335,20 грн., а саме:

-з 1.02.2009 р. по 01.04.2009 р. - (605 грн. х 40%) х 2 міс. Х 2 = 968 грн.

-з 1.04.2009 р. по 01.07.2009 р. - (625 грн. х 40%) х 3 міс. X 2 = 1500 грн.

-з 1.07.2009 р. по 01.10.2009 р.-(630 грн. х 40%) х 3 міс. X 2 = 1512 грн.;

-з 1.10.2009 р. по 01.1 1.2009 р. - (650 грн. х 40%) х 1 міс. X 2 = 520 грн.;

¦з 1.11.2009 р. по 01.01.2010 р. - (744 грн. х 40%) х 2 міс. X 2 = 1190,40 грн.;

.01.2010 р. по 01.02.2010 р. - (869 грн. х 40%) х 1 міс. Х 2 = 695,20 грн. а всього - 6385,60 грн.

Таким чином : 6385,60 - 50,40 = 6335,20 грн.

В зв’язку з викладеним, розмір недовиплачених позивачці коштів, передбачених ст. 39 Закону у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат щомісяця, за мінусом одержаних коштів по 10,50 грн. щомісяця, ¦( 12 міс. X 10,50 = 126 грн.). виходячи з розрахунку становить - 15838,00 грн.,асаме:

-з 1.02.2009 р. по 01.04.2009 р. - (605 грн. х 2) х 2 міс. = 2420 грн.

¦з 1.04.2009 р. по 01.07.2009 р. - (625 грн. х 2) х 3 міс. = 3750 грн.

-з 1.07.2009 р. по 01.10.2009 р. - (630 грн. х 2) х 3 міс. = 3780 грн.

-з 1.10.2009 р. по 01.11.2009 р. - (650 грн. х 2) х 1 міс. = 1300 грн.

-з 1.11.2009 р. по 01.01.2010 р. - (744 грн. х 2) х 2 міс. = 2976 грн.;

.01.2010 р. по 01.02.2010 р.- (869 грн. х 2) х 1 міс. = 1738 грн. а всього - 15964,00 грн.

Таким чином : 15964,00 - 126,00 = 15838,00 грн.

Всього: 6335,20+ 15838,00 = 22173,20 грн.

Посилання позивачки на ст. 233 ,238 КЗпП України, якими встановлено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові виплати, крім вимог про виплату працівникові середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком та те, що зазначені виплати відповідно до Закону України від 28.02.1991 року № 796 -XII громадянам проводились за місцем роботи та входять в структуру заробітної плати не є обгрунтованими, бо дійсно, відповідно до ст.2 Закону України “Про оплату праці” до структури заробітної плати окрім основної входять додаткова заробітна плата, яка включає доплати, надбавки, компенсаційні та інші грошові виплати. Згідно ст.39 Закону “Про статус...” , така доплата провадиться працюючим особам, однак,- суд визнає, що Закон України "Про оплату праці" визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають в трудових відносинах , відповідно до ст. 1,2,4,21,22 якого, заробітна плата є гарантованою винагородою працівнику за роботу ,яку роботодавець виплачує на підставі трудового договору і джерелом оплати якої є дохід та інші кошти підприємства або бюджетні кошти, виділені на ці цілі. Однак, передбачені ст. 39 ЗУ “Про статус... “ доплати до структури заробітної плати не входять , а відповідно до Закону України "Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" від 10 лютого 2000 року № 1445-Ш (далі -Закон № 1445-ІП) фінансуються за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі - Фонд) та інших джерел, визначених законодавством України.

Фонд утворюється у складі Державного бюджету України, кошти Фонду зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету України, а розпорядником коштів Фонду є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ( далі - МНС України) — ст. ст. 1-3 Закону № 1445-ІП .

Порядок використання коштів Фонду визначався постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 987 "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", яка втратила чинність у зв'язку з прийняттям постанови від 16 вересня 2005 року № 931 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи" та від 20 вересня 2005 року № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Міністрів України від 20 вересня 2005 року №

Порядку використання коштів державного бюджету пов'язаних із соціальним захистом громадян, які Чорнобильської катастрофи", якою скасовано

України від 20 червня 2000 року № 987,

виплати доплат за роботу в зоні відчуження,

виплата доплат за роботу в зоні забруднення

проводиться через управління соціального захисту населення населення місцевих органів

виконавчої влади. З врахуванням наведеного, зазначені доплати не є частиною заробітної плати . а є самостійними соціальними виплатами, УПСЗН не є роботодавцем для позивачки, тому ці виплати позивачці слід провести відповідно до Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік “ та Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждала*' внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому, відповідно до ст.2 та 159 КАС України, суд дослідив правосуб»єктність відповідача, його права і обов»язки , в сфері публічних правовідносин, та визначив, що він є належним відповідачем по заявлених вимогах. Саме відповідач має обов»язок провадити нарахування конкретних сум соціальних виплат, передбачених ст.37, ст.39 ЗУ «Про статус....» - позивачці. Фінансування таких виплат, здійснюється за рахунок державного бюджету. Відповідач не надав суду доказів тому, що відповідні перерахування бюджетних кошт на їх рахунки для виплати позивачці не було здійснено. Аналізуючи розмір видатків, що направляються органам Мінпраці і соціальної політики з державного бюджету, для соціальних виплат потерпілим від аварії на ЧАЕС, суд встановив,що джерело фінансування таких виплат було недостатнім, однак, невизначення відповідних бюджетних видатків, в Законі «Про державний бюджет України », не може приводити до обмеження витрат на загальносуспільні потреби, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України. Згідно наказу № 147 від 02.04.2004 року Міністерства праці та соціальної політики України -, за якими головним розпорядником бюджетних коштів, призначених для видатків на соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи є Міністерство Праці та соціальної політики України, а на місцях відповідні Управління праці та соціального захисту населення та Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені, тому суд, стягує зазначені кошти з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради

Керуючись ст. ст. 99,100, 159 - 163 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст.37 ст.39 ЗУ “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “, Постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20.06.2000 року “Про затвердження порядку використання коштів фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення”, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 в неповному обсязі кошт, передбачених ст. ст. 37, 39 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради на користь ОСОБА_1 кошти, передбачені ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 6335,20 грн., за період з

01.02.2009року по 01.02.2010 року, передбачені ст. 39 цього Закону в розмірі 15838,00 грн., за період з

01.02.2009року по 01.02.2010 року, а всього 22173,20 грн. В решті позову - відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає чинності: 1/ якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано - після закінчення строку подання заяви; 2\якщо заяву було подано, але не подано після цього протягом 20 днів апеляційної скарги - після закінчення строку подання апеляційної скарги; 3\ в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Суддя