ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 2а-5203/09/1370

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

    21 вересня  2009 року, 16 год. 25 хв.                                                                     м. Львів

 

Львівський окружний  адміністративний суд в складі:

головуючого - судді                                     Кравчука В.М.,

за участю  секретаря судового засідання                 Ганачівської Л.Ю.,

представника позивача                 ОСОБА_1

та відповідача:                       ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю в сумі  935,26 грн., -

В С Т А Н О В И В :

17.08.2009 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю в сумі  935,26 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Покликається на те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідачу - ОСОБА_2 було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. Однак після надання їй такого статусу відповідачка отримувала інші доходи, оскільки працювала за договором з ВАТ «Укртелеком». Ввважає, що нарахована та виплачена відповідачу сума допомоги по безробіттю за період з 20.04.2007 р. по 31.10.2007 р. в розмірі 935,26 грн. підлягає поверненню.

Відповідач проти позову заперечила та зазначила, що позивач не вправі вимагати повернення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 935,26 грн., оскільки саме з 20.04.2007 р. в неї виникла право на набуття статусу безробітної та отримання допомоги. Просить в позові відмовити повністю.

Суд пропонував сторонам вжити заходів до примирення. Позивач вважає примирення неможливим і наполягає на судовому вирішенні спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

Між ВАТ «Укртелеком» та ОСОБА_2 (відповідач у справі) укладено договір про надання послуг від 01.02.2007 р. № 4-2/243 (надалі - Договір). За цим договором Замовник доручає і оплачує, а Виконавець зобов'язується  особисто в порядку та на умовах, визначених цим Договором надавати послуги з обслуговування телефонних викликів від абонентів. Зазначений договір є цивільно-правовим договором, а тому трудові відносини між сторонами не виникли.      Запис у трудову книжку відповідача про роботу за цим  Договором не здійснювався.

Відповідно до п. 1.2 Договору строк надання послуг починається з 01.02.2007 р. та закінчується 28.04.2007 р. Пунктом 6.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного розрахунку за надані послуги.

Останній платіж за цим договором ОСОБА_2 отримала 19 квітня 2007 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку в АБ «Брокбізнесбанк» (а.с. 26, 28-30) та не заперечується позивачем.

13 квітня 2007р. ОСОБА_2 звернулася до Залізничного районного центру зайнятості (правонаступником якого є Львівський міський центр зайнятості). 20 квітня 2007 р. вона подала заяву про надання статусу безробітного. Текст заяви формалізований, відповідає встановленому зразку і заповнювався працівником центру зайнятості. В абзаці 2 заяви зазначено «в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займаюся, пенсію не отримую». Відповідачка визнала, що не повідомляла працівника центру зайнятості про Договір від 01.02.2007р., оскільки вважала, що такий договір вже припинився.

Наказом Львівського міського центру зайнятості  з 20.04.2007р. ОСОБА_2 надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

Згідно з довідкою б/н  Львівського міського центру зайнятості за період з 20 квітня 2007 р. по 31 жовтня 2007 р. ОСОБА_2 нараховано та виплачено 935,26 грн. допомоги по безробіттю. Розмір та фактичне отримання зазначеної суми відповідач не заперечує.

Після завершення виплати допомоги Львівським міським центром зайнятості отримано інформацію про отримання доходу відповідачем в період перебування на обліку як безробітної. Згідно відомостей про застраховану особу, поданих ВАТ «Укртелеком» до Пенсійного фонду України (а.с. 9), відповідач за звітний період з 01.01.2007 р. по 28.04.2007 р.  отримала дохід в сумі 2 061,14 грн., в тому числі 91,83 гривень у квітні 2007 року.

Наказом від 12.06.2009р. № 134 директор Львівського міського центру зайнятості наказав підлеглим вжити заходів до повернення отриманої обманним шляхом допомоги з безробіття в результаті неповідомлення про працевлаштування у ВАТ «Укртелеком» в сумі 935,26 гривень а.с. 13).

15 червня 2009р. відповідачці надіслано претензію з вимогою упродовж 15 днів повернути кошти, отриманні обманним [як зазначено у претензії] шляхом (а.с. 11). Відповідачка отримала цю претензію 22.06.2009р. (а.с. 12).

31.07.2009р. ОСОБА_2 особисто передала працівнику канцелярії  головному спеціалісту Львівського міського центру зайнятості Берещак відповідь на претензію. Зазначила, що Договір від 01.02.2007р. не є трудовим договором, припинив свою дію 20.04.2007р., що працівники центру зайнятості їй не роз'яснювали вимог законодавства при постановці на облік, не розпитували де я працюю і на яких умовах; вважає безпідставними твердження про умисне невиконання обов'язків та про отримання допомоги обманним шляхом. Таким чином, вимоги претензії вона відхилила.

Зазначені фактичні обставини сторони визнають. Спір виник у зв'язку із правовою оцінкою дій відповідача, яка під час отримання статусу безробітного не повідомила про договір від 01.02.2007р. Вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р., Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р., Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом №125/116, 11.03.2008 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України.

Статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»   встановлено, що виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

В свою чергу, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до Положення Про державну службу зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР "Про зайнятість населення" № 47 від 24.06.1991 року, основними завданнями державної служби зайнятості є, зокрема, раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення. .

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Наказом № 125/116, 11.03.2008 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України  затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним (надалі -Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.   

Пунком 8 Порядку передбачено, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155 , відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства .

Наведені положення Порядку фактично встановлюють право центру зайнятості на звернення до суду з вимогою про стягнення безпідставно отриманої суми допомоги по безробіттю. Суд приймає до уваги, що єдиним способом стягнення виплаченої допомоги на випадок безробіття є звернення до суду з відповідним позовом.

З наведеного Суд дійшов висновку, що позивач Львівський міський центр зайнятості є суб'єктом владних повноважень - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Заявлений ним позов подано на виконання визначених законом владних управлінських функцій. Право на звернення до суду із позовом є способом реалізації компетенції цього органу. Тому спір належить до компетенції адміністративного суду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи підстави позову, Суд керується статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р., у якій визначено, що безробітними є працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.  

Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (в редакції, що діяла станом на квітень 2007 року), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 (надалі - Порядок № 219) незайняті громадяни…, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації. Під час проведення реєстрації кожна особа самостійно або за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), засвідчує особистим підписом достовірність внесених до неї даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки затверджує Мінпраці.

 Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку. Під час прийому таких громадян працівник центру зайнятості проводить консультацію, про що робить відповідний запис у картці.

У п. 11 Порядку № 219 передбачено, що державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Відповідно до п. 12 Порядку № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Надання ОСОБА_2 статусу безробітного з 20.04.2007р. є доказом дотримання нею усіх вимог, зокрема й подання документів, необхідних для реєстрації в центрі зайнятості та отримання статусу безробітного.

Законом «Про зайнятість населення» не визначено, чи можуть бути визнані безробітними особи під час строку дії цивільно-правових договорів, за якими особі можуть бути виплачені доходи. Заява про надання ОСОБА_2 статусу безробітного містить запис «в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займаюся, пенсію не отримую». Цей текст не містить твердження про те, що заявник не працює за цивільно-правовим договором.

Покликання представника позивача про те, що виконання робіт за цивільно-правовим договором охоплюється поняттям «трудова діяльність» є його особистим судженням, яке Суд відхиляє як припущення, що не може бути покладено в основу судового рішення. Законом теж не визначеного змісту поняття «трудова діяльність». Таким чином, це твердження позивача є недоведеним.

Натомість відповідач як у відповіді на претензію, так і в судовому засіданні покликається на те, що підписуючи заяву від 20.04.2007р. зазначив правдиві відомості, оскільки вважав, що його робота за цивільно-правовим договором не є трудовою діяльністю. На думку Суду, не зазначення цих відомостей заявником є наслідком невизначеності змісту терміна «трудова діяльність», який використано в формалізованому і розробленому Державною службою зайнятості зразку заяви.

 В судовому засіданні відповідач стверджував, що заяву заповнював працівник центру зайнятості. З огляду на те, що заява надрукована на принтері, а її текст стандартизований, Суд вважає, що такі пояснення відповідають дійсності. Надаючи консультацію та заповнюючи текст заяви, працівник центру зайнятості в силу свого службового становища повинен був перевірити наявність усіх обставин, з якими закон пов'язує отримання статусу безробітного. Якщо для цього має значення наявність цивільно-правового договору, то працівник центру повинен був перевірити і цю обставину. Натомість, позивач не надав Суду доказів, що працівники центру зайнятості інформували заявника ОСОБА_2 про те, що виконання робіт за цивільно-правовими договорами є перешкодою для одержання статусу безробітного. Не надано й доказів того, що ОСОБА_2 повідомляла про те, що з нею не укладено таких договорів. Відсутні й докази умислу заявника на отримання допомоги шляхом повідомлення центру зайнятості неправдивої інформації про себе. Відсутність цих відомостей унеможливлює оцінку дій ОСОБА_2 як обманних і таких, що спрямовані на умисне невиконання нею своїх обов'язків.

За таких обставин Суд вважає, що неповідомлення ОСОБА_2 про договір від 01.02.2007р. не може вважатися умисним невиконанням нею своїх обов'язків та зловживання ними та не є доказом отримання нею допомоги з безробіття обманним шляхом.

 Разом з тим, відповідно до п. 20 Порядку № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (самостійного або за направленням центру зайнятості), в тому числі на сезонні роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, початку виконання робіт (надання послуг) за договором цивільно-правового характеру. Таким чином, виконання робіт за цивільно-правовим договором є перешкодою для збереження статусу безробітного. На думку Суду, наявність цієї обставини слід вважати перешкодою і для отримання такого статусу. При належному виконанні працівниками центру зайнятості своїх повноважень під час реєстрації ОСОБА_2 як безробітної, 20.04.2007р. було б встановлено наявність договору від 01.02.2007р., а тому статус безробітної їй надано не було б.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка  набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Зазначена норма застосовується і тоді, коли майно набуте без вини набувача.

З огляду на це, Суд вважає, що за період з 20.04 по 28.04.2007 року допомога з безробіття у розмірі 51, 34 гривень сплачена ОСОБА_2 безпідставно, а тому цю суму слід з неї стягнути на користь позивача. Покликання відповідача на те, що вона отримала дохід останній раз 19.04.2007р., а тому договір від 01.02.2007р. припинився, Суд відхиляє, оскільки за умовами договору від 01.02.2007р. вона могла отримувати такі доходи до 28.04.2007р., але не виходила на роботу. Можливість отримання доходу за договором залежала передусім від її дій. Небажання працювати і відсутність доходів у зв'язку із цим не є підставою для одержання статусу безробітного.

В судовому засіданні представник позивача визнав, що зазначені обставини відпали 28.04.2007р. одночасно із закінченням строку дії договору від 01.02.2007р., тому жодних перешкод для отримання статусу безробітного і отримання допомоги з 01.05.2007р. у ОСОБА_2 не було. Правових підстав для повернення допомоги за період з 01.05.2007 р. по 01.11.2007 року Суд не вбачає. Встановлено, що в цей період ОСОБА_2 відповідала усім ознакам безробітного, а тому отримання допомоги відповідає закону. Окрім того, Суд бере до уваги, що спір виник через неналежне інформування заявника працівниками центру зайнятості і відсутність вини ОСОБА_2 у виникненні спору.

Враховуючи наведене, Суд вважає, що факти, на які покликався позивач як на підставу своїх вимог знайшли підтвердження лише в частині повернення допомоги за квітень 2007 року в розмірі 51,34 грн, а тому в цій частині позов слід задовольнити, а в решті позовних вимог - відмовити.  

Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

 

П О С Т А Н О В И В:

 

    1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Львівського міського центру зайнятості (місцезнаходження: м. Львів, вул. Кн.Ольги, буд. 122, ідентифікаційний код 25555035) 51,34 гривень .

3. В іншій частині - у позові відмовити.

 

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2009 року о 14:15

 

 

                         Суддя                                                         Кравчук В.М.