Справа № 2-509/2009

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                                   ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                  19 серпня 2009  року      Миронівський районний суд Київської області в складі   головуючого судді     – Капшук Л.О.

                 при секретарі                         – Скринській І.В.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

                                                     В С Т А Н О В И В :

                  позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 1 травня 2006 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири під номером 19 в будинку під номером 12 по вулиці Чкалова міста Миронівка Київської області. За домовленістю вартість вказаної квартири на час продажу складала 34000 гривень. Того ж дня вона сплатила вказаному відповідачу 20000 гривень, про що має письмову розписку.  Після передачі коштів отримала ключі від квартири, проживає в квартирі до даного часу,  володіє та користується нею.  Згодом сплатила відповідачу ще 5050 гривень. Укладений у письмовій формі договір купівлі-продажу будинку нотаріально не посвідчувався, оскільки квартира не була приватизована. Після приватизації відповідачі стали співвласниками квартири.  В даний час відповідач ОСОБА_2, яка являється законним представником неповнолітнього сина ОСОБА_3,  ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного договору.  Вважаючи, що відбулася домовленість щодо усіх істотних умов договору та часткове виконання договору,  просила  в судовому порядку визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири під номером 19 в будинку під номером 12 по вулиці Чкалова міста Миронівка Київської області та визнати за нею право власності на вказану квартиру, стягнувши на користь відповідача ОСОБА_2 в рахунок оплати за договором  8950 гривень.

                  В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги та в поясненнях зіслалася на обставини, викладені в поданій до суду заяві.  Додатково пояснила, що кошти за придбану квартиру в повному розмірі не сплатила, мала намір розрахуватися при укладанні договору купівлі-продажу.

                  Представник позивача також підтримав заявлені нею вимоги.

                  Відповідач ОСОБА_2 пред»явлені позовні вимоги не визнала та пояснила, що обставини, вказані позивачем, дійсно мали місце, вона не заперечує проти проживання позивача в квартирі, до нотаріальної контори для укладання договору йти не бажає.

                 Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на ті обставини, що вважає договір таким, що не відбувся, оскільки він не був нотаріально посвідчений.

                 Суд,  заслухавши пояснення  учасників судового процесу,  дослідивши надані ними документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

                Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Одним із таких правочинів є договір купівлі-продажу.      

                В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.            

               За  правилом, встановленим  ст. 657 ЦК України,  договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у  письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Отже надання договору купівлі-продажу нотаріальної форми грунтується на законі.

               В судовому засіданні встановлено, що 1 травня 2006 року  між позивачем та відповідачем ОСОБА_2  відбулася домовленість про купівлю-продаж квартири під номером 19 в будинку під номером 12 по вулиці Чкалова міста Миронівка Київської області за кошти в сумі 34000 гривень. Письмовим документом, що підтверджує вказану домовленість, є розписка відповідача ОСОБА_2

               У вказаному письмовому документі відповідач ОСОБА_2 зобов»язалась продати вказану квартиру до 1 травня 2007 року, або після виготовлення необхідних документів. При написанні розписки позивач передала відповідачу ОСОБА_2 кошти в сумі 20000 грн. та  зобов»язалась решту коштів за договором в сумі 14000 гривень передати у той же термін. Після написання розписки в липні та серпні 2006 року позивач передала вказаному відповідачу в рахунок оплати вартості квартири 5050 гривень, про що у розписці мається відмітка.  

               Вказані обставини підтверджуються розпискою відповідача ОСОБА_2 та не оспорюються сторонами.

               У встановлений у розписці строк та до даного часу договір купівлі-продажу квартири нотаріально не посвідчувався. Позивач проживає у спірній квартирі та користується нею.

              За правилами ст. 658 ЦК України право продажу товару належить власникові товару.  Приймати рішення про  відчуження майна, тобто визначати  його фактичну та юридичну долю, може лише власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов»язаний передати покупцеві не лише саме майно, а й право власності на нього.

              Відповідач ОСОБА_2 на час домовленості про продаж квартири не  мала статусу її власника. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яким є спірна квартира,  відповідач ОСОБА_2 отримала 20.07.2009 року на підставі рішення виконавчого комітету Миронівської міської ради від 25.05.2009 року. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом  серії САС № 410064.  Із вказаного свідоцтва та витягу про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно від 20.07.2009 року вбачається, що ОСОБА_2  являється власником ? частини квартири, її співвласником є неповнолітній ОСОБА_3 Отже, спірна квартира належить відповідачам на праві спільної часткової власності.

                Фактично між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 відбулася домовленість про укладення договору в майбутньому, що є характерним для попереднього договору.

                Проте, в силу ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

                Предметом договору, про встановлення дійсності якого заявлено вимогу, є нерухоме майно,  проте попередній договір у встановленій правилами ст. 635 ЦК України формі не укладався,  після попередньої  домовленості  основний договір також не укладався  та нотаріально не посвідчувався.                    

                Згідно ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

                За вказаним загальним правилом недодержання нотаріальної форми договору тягне за собою його нікчемність, він не породжує тих прав і обов»язків, яких бажали сторони.

               Частиною 2 ст. 220 ЦК України  передбачено, що в разі, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

                В судовому засіданні встановлено, що сторони не надали своїй згоді передбаченої законом форми, не відбулося його належне виконання, оскільки вартість квартири позивачем не сплачена до даного часу, відповідач ОСОБА_2 не була на час домовленості та не стала єдиним власником майна, яке мала намір продати, а тому не мала права на укладення будь-яких угод щодо вказаного майна. Співвласником квартири є неповнолітня особа. Для вчинення неповнолітнім ОСОБА_3  правочину щодо нерухомого майна, за правилами ст. 31 ЦК України, крім згоди батьків, має бути отриманий дозвіл органу опіки та піклування. Вказані обставини свідчать про те, що правочин купівлі-продажу між сторонами не був укладеним.

               В судовому засіданні не знайшов підтвердження факт безповоротного ухилення від нотаріального посвідчення договору та втрати  можливості посвідчити договір. Вказаний факт є сумнівним, оскільки в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2  надавала суперечливі пояснення та не змогла обгрунтувати свою позицію.

               Оскільки правочин, з приводу якого заявлено позов,  підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, то момент вчинення такого правочину відповідно до статтей 210, 640 ЦК України пов»язується з державною реєстрацією, тому він є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав і обов»язків.

                Зважаючи на вказані встановлені обставини та правові норми, вимоги позивача про визнання  укладеного нею правочину дійсним не являються  обгрунтованими та  задоволенню не підлягають, оскільки не встановлені  обставини, на підставі яких нотаріальне посвідчення договору може бути компенсоване рішенням суду.

                Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором , який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту  набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

               За необгрунтованості вимог щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним право власності на майно за таким договором у позивача  не виникає.

               На підставі викладеного, ст.ст. 31, 204, 210, 220, 328, 334, 635, 640, 657, 658 ЦК України,  керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

                                                  В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним залишити без задоволення.

               Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня  проголошення рішення заяви про  апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                Суддя                                       Л.О. Капшук