Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2009 р. справа № 2а-9066/09/0570
місто Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17
16 год. 25 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі судового засідання Куранді Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2007 року № 0002711312/0/38516/10/15-16-23/3 на суму 6675 грн. 77 коп.
за участю представників
від позивача: Широкової Е.І., за довір. від 27.07.2009р.
від відповідача: Чефанова Є.В., за довір. від 06.11.2008р.
ВСТАНОВИВ:
Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2007 року № 0002711312/0/38516/10/15-16-23/3 на суму 6675 грн. 77 коп. по податку на землю.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати земельного податку.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати земельного податку, а також наполягає на пропущенні позивачем строку для звернення із позовом до суду.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом, включене до ЄДРПОУ за номером 33161769.
26 жовтня 2007 року відповідачем складений акт № 720/15-16-23/3-33577425 про результати невиїзної документальної перевірки відокремленого підрозділу позивача (Шахта «Жовтневий рудник») з питання своєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань, в тому числі й земельного податку.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2007 року:
№ 0002711312/0/38516/10/15-16-23/3, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 6675 грн. 77 коп. за затримку на 601, 636, 637 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 13351 грн. 53 коп. за платежем: земельний податок з юридичних осіб.
Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181).
Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Проблемою даного спору є наявність або відсутність об’єкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов’язань, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Як вбачається з акту перевірки об’єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем сум земельного податку платіжними дорученнями від 24 липня 2007 року, від 28 серпня 2007 року, від 29 серпня 2007 року, дати та суми сплати співпадають з даними зворотного боку облікової картки позивача. Зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в рахунок сплати поточних зобов’язань з земельного податку за липень 2007 року та серпень 2007 року, в погашення податкового боргу інших періодів не заперечується відповідачем.
Суд вважає, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.
Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.
Платіжним дорученням від 28 серпня 2007 року позивачем сплачена сума податкового боргу за призначенням «розподіл коштів, що перебувають у податковій заставі» у сумі 227 грн. 56 коп. Оскільки у платіжному дорученні позивач чітко не визначив призначення платежу, сплатив суму податкового боргу без зазначення податкового періоду, суд дійшов висновку, що у даному випадку є підстави для застосування податковим органом норми пункту 7.7 статті 7 та підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, тобто, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а саме – 113 грн. 78 коп. Таким чином, спірне рішення в частині застосування санкцій у розмірі 113 грн. 78 коп. є обґрунтованим.
Суд зазначає, що відповідач частково не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним частково не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.
Стосовно посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення з позовом до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною 3 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Стаття 15 Закону № 2181 визначає строки давності. Відповідно до пункту 15.1 цієї статті податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.
Відповідно до пункту 17.3 Закону № 2181 сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що строк для оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням строків оскарження, визначених вищенаведеними нормами Закону № 2181, не є пропущеним.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2007 року № 0002711312/0/38516/10/15-16-23/3 на суму 6675 грн. 77 коп. по податку на землю задовольнити частково.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 09 листопада 2007 року № 0002711312/0/38516/10/15-16-23/3 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 6561 грн. 99 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 грн. 80 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 вересня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 07 вересня 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.В. Смагар