ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 р. | № 8/119/05-НР |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого | Першикова Є.В., |
суддів: | Савенко Г.В., Ходаківської І.П., |
розглянула |
касаційну скаргу | товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Транс" (далі Товариство) |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду |
від | 28.11.06 |
у справі | № 8/119/05-НР |
господарського суду | Миколаївської області |
за позовом | приватного підприємства "Баядера" (далі Підприємство) |
до | Товариства |
про | стягнення збитків у сумі 12 558,00 грн. |
В судових засіданнях взяли участь представники
- позивача: | Галаченко Т.О. (за дов. б/н від 24.04.06) - у судовому засіданні 15.03.07, 05.04.07; |
- відповідача: | Євтєєва Т.В. (за дов. б/н від 12.01.07) - у судовому засіданні 15.03.07. |
Ухвалою від 12.02.07 колегії суддів Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 15.03.07.
13.03.07 до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшло клопотання Товариства № 10 від 06.03.07 про перенесення слухання справи у зв'язку з неможливістю участі його представника у судовому засіданні 15.03.07.
У судове засідання 15.03.07 представники Підприємства та Товариства з'явились. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
У судовому засіданні 15.03.07 представник Товариства усно повідомив суд про відкликання клопотання № 10 від 06.03.07. На вимогу суду, вказана заява була оформлена представником Товариства у письмовій формі безпосередньо у судовому засіданні.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77, ч. 2 ст. 85 та
ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.03.07 було оголошено перерву до 05.04.07 для виготовлення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України, які оголошено у судовому засіданні 05.04.07.
Рішенням від 18.11.05 господарського суду Миколаївської області (суддя Гриньова Т.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено повністю.
З Товариства на користь Підприємства стягнуто 12 588,00 грн. матеріальних збитків, 125,88 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а на користь Донецького Науково-дослідного інституту судових експертиз –523,01 грн. за проведення судової експертизи по даній справі.
При винесенні рішення місцевий суд врахував матеріали протоколу про адміністративне правопорушення № 974900 від 10.12.04, схеми ДТП та постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 20.01.05 по справі
№ 3/96-2005р, на підставі яких прийшов до висновку, що водій Товариства при здійсненні службових обов’язків здійснив наїзд, внаслідок чого зруйновано два прольоти навісу та залізобетонну стійку Підприємства. При визначенні розміру матеріальної шкоди, завданої діями працівника Товариства, суд першої інстанції взяв до уваги висновок від 29.12.04, наданий ТОВ Експертна компанія “Укравтоекспертиза-Холдінг”.
Постановою від 21.02.06 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Андрєєвої Е.І., суддів –Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.) апеляційну скаргу Товариства задоволено.
Рішення від 18.11.05 господарського суду Миколаївської області у даній справі скасовано, провадження по справі припинено.
Постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на письмових поясненнях водія Товариства, за змістом яких він без відома володільця транспортного засобу на правах оренди (Товариства) скористався транспортом, а тому саме в результаті його неправомірних дій скоїлась дорожньо-транспортна пригода. На підставі викладеного апеляційний суд прийшов до висновку, що співвідповідачем або третьою особою на стороні відповідача в даній справі має бути водій, який управляв транспортним засобом, а тому даний спір не підвідомчий господарським судам на підставі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою від 25.05.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Підприємства задоволено частково. Рішення від 18.11.05 господарського суду Миколаївської області та постанову від 21.02.06 Одеського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 09.06.06 ухвалою господарського суду Миколаївської області справу було прийнято до нового розгляду.
У зв'язку з надходженням касаційної скарги на постанову від 25.05.06 Вищого господарського суду України, ухвалою від 05.07.06 господарського суду Миколаївської області провадження у справі було зупинено.
Ухвалою від 27.07.06 Верховного суду України Товариству відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови від 25.05.06 Вищого господарського суду України.
Ухвалою від 29.08.06 господарського суду Миколаївської області провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 13.09.06.
Ухвалою від 13.09.06 господарського суду Миколаївської області (суддя Горобченко Д.М.) провадження у справі припинено.
Вказана ухвала суду першої інстанції мотивовано п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та тим, що співвідповідачем або третьою особою на стороні відповідача в даній справі має бути водій, який в момент скоєння ДТП управляв транспортним засобом без дозволу власника.
Постановою від 28.11.06 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Петрова М.С., суддів –Колоколова С.І., Разюк Г.П.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено частково.
Ухвалу від 13.09.06 господарського суду Миколаївської області скасовано, а справу передано на розгляд господарському суду Миколаївської області.
Вказана постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час нового розгляду справи місцевий суд всупереч вимогам ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України не здійснив дій на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України, щодо встановлення всіх обставин справи і вирішення клопотання Підприємства про витребування додаткових доказів, що призвело до невизначеності в якості кого водій Товариства мав би приймати участь у даному спорі.
Крім того, апеляційний суд встановив, що місцевий суд під час нового розгляду справи неналежним чином повідомив Підприємство про час і місце судового засідання, яке відбулося 13.09.06, оскільки згідно поштового повідомлення Підприємство отримало відповідну ухвалу суду лише 13.09.06, що унеможливило своєчасне прибуття його представника у судове засідання.
Не погоджуючись з постановою від 28.11.06 Одеського апеляційного господарського суду Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить оскаржену постанову скасувати, а ухвалу від 13.09.06 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженої постанови апеляційним судом було порушено норми процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 53, 93, 103, 106 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що процесуальним законодавством не передбачено право суду апеляційної інстанції направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить постанову від 28.11.06 Одеського апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що при винесенні ухвали про припинення провадження у справі суд першої інстанції врахував наказ Товариства, відповідно до якого на день скоєння ДТП водій Товариства знаходився у відпустці за власний рахунок, та письмові пояснення самого водія, за змістом яких на момент скоєння ДТП він використовував транспортний засіб самовільно та в особистих цілях.
Відповідно до вимог чинного процесуального законодавства, здійснюючи правосуддя в господарських відносинах, суд повинен у визначеному законом порядку встановити об'єктивну істину у справі, тому суддя повинен приводити в судовому рішенні незаперечні докази, на підставі яких його прийнято, а також доводи, за якими суд відхилив докази та клопотання кожної із сторін.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції, що враховані судом першої інстанції документи були прийняті до уваги без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, та з порушенням принципів належності та допустимості доказів, встановлених ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на встановлений апеляційним судом факт несвоєчасного вручення ухвали про призначення справи до розгляду на 13.09.06, що унеможливило явку представника Підприємства у судове засідання, у якому місцевим судом було винесено ухвалу про припинення провадження у справі.
Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвала про призначення справи до розгляду на 13.09.06 була надіслана сторонам з порушенням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (далі Інструкція), а отже відповідна ухвала місцевого суду винесена з порушенням законодавчо визначеного порядку розгляду справ в господарських судах України.
Так, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені в ст. 42 (Рівність перед законом і судом) та 43 (Змагальність) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Забезпечення участі сторін та інших процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України після прийняття позовної заяви зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, вказавши про час і місце його проведення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104, п. 2 ч. 2 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення.
Розглядаючи справу у судовому засіданні 13.09.06 господарський суд Миколаївської області не звернув увагу на те, що представник Підприємства у дане судове засідання не з'явився, оскільки не був вчасно повідомлений про час і місце проведення судового засідання.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на порушення вимог п.п. 3.5.10, 3.5.11 Інструкції, відповідно до змісту яких судові документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства, реєструються і в той же або наступного дня відправляються за призначенням. Перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі, на звороті у лівому нижньому куті якого проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Також, не було враховано положення п. 3.5.1 Інструкції, згідно з яким ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення, яке з відміткою про вручення адресатові залучається до матеріалів справи. А факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.
Всупереч наведеному, як вбачається з відмітки канцелярії суду на зворотній стороні ухвали від 29.08.06 господарського суду Миколаївської області про призначення справи до розгляду у судовому засіданні на 13.09.06 (а.с. 252), така ухвала була направлена сторонам у справі 01.09.06 (вих. № 22893). Проте, повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що вказана ухвала була направлена сторонам у справі тільки 05.09.06, а вручена представнику Підприємства лише 13.09.06 (а.с. 254).
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що у разі сумніву щодо додержання порядку надсилання ухвали про призначення справи до розгляду, та з метою надання можливості представнику Підприємства взяти участь у судовому засіданні, місцевий суд мав відкласти розгляд справи.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Юридичний аналіз наведеної правової норми свідчить, що у випадку, якщо господарський суд за результатами апеляційного перегляду справи вирішив скасувати ухвалу про припинення провадження у справі, він зобов'язаний передати справу до місцевого господарського суду для розгляду по суті. Отже, у такому випадку апеляційний господарський суд після скасування ухвали не має права розглядати справу по суті і виносити по ній рішення.
Таким чином, доводи скаржника щодо того, що при винесенні оскарженої постанови суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, не відповідають чинному процесуальному законодавству.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову від 28.11.06 Одеським апеляційним господарським судом апеляційної винесено з дотриманням вимог процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Транс" залишити без задоволення.
Постанову від 28.11.06 Одеського апеляційного господарського суду по справі № 8/119/05-НР господарського суду Миколаївської області залишити без змін.
Головуючий | Є.Першиков |
судді: | Г.Савенко |
І.Ходаківська |