|
Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 вересня 2009 р. справа № 471/08/0570
час прийняття постанови: 10.55
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Куранді Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ», м. Маріуполь
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2007 року
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - директор, ОСОБА_2, ОСОБА_3- за дов.
від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 - за дов.
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою діяльністю «Степ» заявлено позов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2007 року № 0009392342/0, № 0009402342/0.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибутку та податку на додану вартість.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою діяльністю «Степ» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість, свідоцтво НОМЕР_2.
З 30 липня по 27 серпня 2007 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 1 січня 2006 року по 31 березня 2007 року, та валютного законодавства за період з 1 січня 2006 року по 1 серпня 2007 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 3 вересня 2007 року № 2108/23-3/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).
За висновками вищенаведеного акту перевірки заступником керівника податкового органу (відповідача у справі) 12 вересня 2007 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:
№ 0009392342/0, яким визначене податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 543883 грн. 40 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 415511 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 128372 грн. 40 коп.;
№ 0009402342/0, яким визначене податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 502675, в тому числі за основним платежем у сумі 334353грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 168322 грн. згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181).
Правовою підставою визначення податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 7.10.4, 7.10.5, 7.10.9 пункту 7.10 статті 7, пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, а також норми пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.
Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Перевіркою встановлено, що позивачем занижений податок на прибуток за 2006 рік на 415511 грн., завищений податок на прибуток за 1 квартал 2007 року на 6154 грн. Склад порушення визначений пунктами 3.1.1 - 3.1.4 акту перевірки.
Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на прибуток встановлене внаслідок наступних порушень.
Згідно з укладеним між позивачем та ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» договором про дольову участь в будівництві житлового комплексу від 17 листопада 2005 року № 8129, додаткових угод від 21 грудня 2005 року, від 30 листопада 2006 року, від 21 грудня 2005 року, замовник ВАТ «ММК ім. Ілліча» приймає участь у фінансуванні будівництва житлових будинків № 22 та № 23, що входять до комплексу будинків № 22, 23 у м-ні «Восточний». Сума дольової участі в будівництві житлового будинку № 22 складає 18152406 грн., в будинку № 23 складає 42988000 грн. Загальна сума контракту 61140406 грн. Скориставшись наданим підпунктом 7.10.1 пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правом оподаткування результатів діяльності за договором від 17 листопада 2005 року № 8129, позивач здійснював як за довгостроковим договором, самостійно визначивши доходи від виконання довгострокового договору та здійснивши перерахунок сум податкових зобов'язань у зв'язку із завершенням довгострокового договору.
Відповідно до підпункту 7.10.1 пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).
Згідно з підпунктами 7.10.4, 7.10.5 пункту 7.10 статті 7 зазначеного Закону оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту. Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.
Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивач при визначенні оціночного коефіцієнту виконання довгострокового контракту використовував суму витрат, що планується на кожний етап будівництва (окремо по будинкам), а не загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту. при визначенні доходу виконавця замість загально договірної ціни довгострокового договору позивачем використана договірна ціна окремого об'єкта (етапу) будівництва.
Відповідно до підпункту 7.10.9 пункту 7.10 статті 7 наведеного Закону після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контакту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту).
Відповідач зазначає, що позивач здійснив перерахунок після завершення будівництва першого етапу (житловий будинок № 22) договору. Таким чином, позивач занизив суму валового доходу за 2006 рік на 1600554 грн., завищив суму валового доходу за 1 квартал 2007 року на 11453 грн.
Перевіркою правильності визначення валових витрат відповідачем встановлено завищення позивачем валових витрат за 2006 рік на 61489 грн. внаслідок наступного порушення.
В порушення пункту 5.1 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, не пов'язані з веденням господарської діяльності за період з 1 липня 2006 року по 31 грудня 2006 року на суму 61489 грн., а саме позивачем віднесено до складу валових витрат роботи по благоустрою на території, яка не входить до загальної площі земельної ділянки, виділеної в оренду для завершення будівництва житлового багатоквартирного будинку та спортзалу. Дане порушення було встановлено відповідачем за договором позивач з ВАТ «ММК ім. Ілліча» від 19 липня 2006 року № 5428, відповідно до якого ВАТ «ММК і м. Ілліча» як підрядник зобов'язувалося виконати згідно завдання замовника - ТОВ «Степ» по благоустрою території по вул. Варганова з використанням своїх матеріалів. Роботи по благоустрою були виконані в серпні 2006 року, що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 632. перевіркою даного акту, відповідачем було встановлено, що в перелік виконаних робіт включено роботи по устрою асфальтового покриття на території технічного ліцею на суму 73786 грн. 80 коп. перевіркою проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки. розташованої по вул. Варганова,10, а також ситуаційного плану, відповідачем встановлено, що територія ліцею, на якій виконувалися роботи не входить в загальну площу земельної ділянки, виділеної в оренду. Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року визначений термін «прибудинкова територія», а саме територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Таким чином, позивачем завищені валові витрати на 61489 грн.
Ухвалою суду від 20 лютого 2008 року була призначена судова економічна експертиза. За висновком судової економічної експертизи № 1392/25 в результаті проведених досліджень експерт встановив, що документально не підтверджуються висновку акту перевірки відповідача щодо суми заниження податку на прибуток за 2006 рік на 400139 грн., щодо суми завищення податку на прибуток за 1 квартал 2007 року на 6154 грн., а також неможливість обґрунтувати висновки акту перевірки щодо віднесення до складу валових витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності за період з 1 липня 2006 року по 31 грудня 2006 року на суму 61489 грн. та заниження податку н прибуток в сумі 15372 грн.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно з підпунктом 4.1.3 даного пункту валовий дохід включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону. Пункт 7.10 статті 7 Закону регулює порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань.
Відповідно до підпунктів 7.10.1-7.10.9 пункту 7.10 статті 7 Закону платник податків може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом). Під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інжиніринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати). Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту. Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту. Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту. Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді. Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті. Для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту. Після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контакту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту). У разі коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов'язань, розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), зазначене завищення або заниження враховується відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати.
Відповідно до наказу позивача від 23 листопада 2005 року «Про встановлення особливого порядку оподаткування» у зв'язку із укладенням договору від 17 листопада 2005 року № 8129 «Про будування будинку № 22 МР Східний» передбачено з 1 грудня 2005 року застосовувати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, здійсненої по довгостроковому контракту № 8129 згідно пункту 7.10 статті 7 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств». Наказом позивача від 17 листопада 2006 року «Про встановлення особливого порядку оподаткування» передбачено, що у зв'язку із укладенням довгострокового договору № 8129 від 17 листопада 2005 року з додатками та змінами «Про будування житлового будинку № 23 МР Східний» з 1 листопада 2006 року застосовувати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, здійсненої по довгостроковому контракту від 17 листопада 2005 року № 8129.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що умови договору від 17 листопада 2005 року № 8129 відповідають вимогам підпункту 7.10.2 пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; рішення про застосування особливого порядку оподаткування результатів діяльності, здійсненої по довгостроковому контракту з 1 грудня 2005 року по будинку № 22, та з 1 листопада 2006 року по будинку № 23 прийняті позивачем шляхом видання відповідних наказів; загальна сума контракту у договорі не значиться, а значиться окремо по житловому будинку АДРЕСА_1.
Як вбачається з експертного дослідження, встановлена наявність окремого зведеного кошторисного розрахунку по житловому будинку АДРЕСА_1.
Суд також зазначає, що рішення про застосування особливого порядку оподаткування результатів діяльності, здійсненої по довгостроковому контракту по кожному з будинків, значиться прийнятим різними наказами позивача по різних податкових періодах.
До завищення валового доходу за 1 квартал 2007 року на 13164 грн., на думку відповідача, призвело порушення підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: 1 та 2 лютого 2007 року між позивачем та громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були укладені договори, відповідно до яких сторони зобов'язуються укласти договори купівлі-продажу квартир, на підтвердження чого громадяни повинні сплатити позивачу перший внесок в сумі 5000 грн., що входить в загальну вартість об'єкту.
В розумінні статті 635 Цивільного кодексу України, керуючись якою в тому числі були укладені вищенаведені договори, попереднім договором є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором. Таким чином, договори, які укладені позивачем з громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є попередніми договорами.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.
Враховуючи, що з платіжних доручень, податкових накладних не вбачається отримання позивачем суми податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (податок на додану вартість не нарахований на обсяг продажу), суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена обґрунтованість висновку щодо завищення суми валового доходу за 1 квартал 2007 року на суму 13164 грн.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.
Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.
Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).
Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Як встановлено експертними дослідженнями, операції по виконанню робіт з благоустрою території в районі житлового будинку по вул. Варганова відображені позивачем в бухгалтерському обліку, та підтверджені первинними документами: актом приймання виконаних робіт, платіжною вимогою-дорученням, податковою накладною. Жодних посилань або доводів на норми, які позбавляють позивача права включити вартість спірних послуг до складу валових витрат, відповідач не навів.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведені приписи процесуального закону, у спірних відносинах саме податковий орган повинен довести, що послуги придбавались позивачем не для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та не у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Таких доказів відповідачем в ході судового розгляду справи не надано, а лише висловлені сумніви, що є припущенням, яке не доведено у встановленому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0009392342/0, яким визначене податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 543883 грн. 40 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 415511 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 128372 грн. 40 коп.
Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість відповідачем встановлено (пункт 3.1.5 акту перевірки) заниження податку на додану вартість на 334353 грн. Відповідач в акті перевірки зазначає. що позивачем занижена база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки послуг у 2006 році, до завищення бази оподаткування з поставки послуг у 2007 році, та до заниження суми податкових зобов'язань у 2006 році у березні на 4369 грн., у червні на 918 грн., у вересні на 2513 грн., у грудні 303382 грн.
Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.
Порушення, яке вплинуло на висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість, визначено вище при дослідженні правомірності визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток. Враховуючи, що судом був вже здійснений висновок щодо безпідставності донарахування податку на прибуток за даним порушенням, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав і для донарахування податку на додану вартість.
Крім цього, відповідач в акті перевірки зазначає, позивачем в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2006 року суму податку на додану вартість у розмірі 1229 грн. 80 коп., сплаченого у складі вартості послуг, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності позивача (роботи по благоустрою на території), що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2006 року на 12298 грн.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Порушення, яке вплинуло на висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у даному випадку, визначено вище при дослідженні правомірності визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток. Враховуючи, що судом був вже здійснений висновок щодо безпідставності донарахування податку на прибуток за даним порушенням, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав і для донарахування податку на додану вартість.
Крім цього, у відповідності до підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем у податковій декларації заявлений обсяг операцій на суму 78986 грн., що звільняється від оподаткування, а саме сума коштів отриманих від фізичних осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Відповідно до підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.
Відповідачем здійснений висновок, що, зважаючи на те, що умовами договорів з цими громадянами передбачена можливість зміни об'єкту майбутнього продажу, а також на те, що без здійснення фактичної поставки житла неможливо встановити чи відбулася перша поставка цього житла, відсутні підстави для звільнення від оподаткування отриманих коштів, що будуть зараховані в оплату вартості майбутньої поставки житла.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Згідно з пунктом 1.4 зазначеного Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Як вже було зазначено судом вище, договори позивача із громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є попередніми договорами, спрямованими на укладення договорів купівлі-продажу квартир в майбутньому, що посвідчує відсутність передачі права власності на квартири у даних випадках.
Порушення, яке вплинуло на висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у даному випадку, визначено вище при дослідженні правомірності визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток. Враховуючи, що судом був вже здійснений висновок щодо безпідставності донарахування податку на прибуток за даним порушенням, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав і для донарахування податку на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0009402342/0, яким визначене податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 502675, в тому числі за основним платежем у сумі 334353грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 168322 грн.
Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2007 року № 0009392342/0, № 0009402342/0 задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 12 вересня 2007 року № 0009392342/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 543883 грн. 40 коп., з яких за основним платежем 415511 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 128372 грн. 40 коп.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 12 вересня 2007 року № 0009402342/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 502675 грн., з яких за основним платежем 334353 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 168322 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 4 вересня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 9 вересня 2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Смагар С.В.