Справа № 2-а-90 - 07 p.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 року м. Мелітополь
Запорізької обл.
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
Головуючого судді Колодіної Л.В.,
При секретарі Арифовій Л.А.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі справу' за
адміністративною позовною заявою
ОСОБА_1
до
Міського управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій
виконкому Мелітопольської міської Ради Запорізької області
Про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій та
моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
03 листопада 2006 року позивачка звернулася до суду з адміністративною позовною
заявою до відповідача про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги
учаснику бойових дій та моральної шкоди.
В позовній заяві позивачка вказує, що на підставі ст.5 Закону України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вона має статус учасника бойових дій,
що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1,
виданим ІНФОРМАЦІЯ_1. Мелітопольським ОМВК Запорізької області.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" позивачці щорічно, до 5-го травня повинна надаватися одноразова грошова
допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Сума разової допомоги, яку повинні сплатити становить:
у 1999 році - 124,5 грн., у 2000 році - 1082,80 грн., у 2001 році - 1243,85 грн., у 2002 році -
1340 грн., у 2003 році - 1340 грн., у 2004 році - 1423,45 грн., у 2005 році - 1660 грн;; у
2006 році-1660 грн.
Управлінням праці та соціального захисту населення міськвиконкому виплачено щорічну
разову допомогу у розмірі: за 1999 рік - не виплачувалась, за 2000 рік - 40 грн., за 2001 рік
- 40 грн., за 2002 рік - 80 грн., за 2003 рік - 90 грн., за 2004 рік - 120 грн., за 2005 рік - 250
грн., за 2006 рік - 250 грн.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просить стягнути з відповідача на її
користь суму недоплати у розмірі 9004,60 грн.
Позивачка вказує, що на її неодноразові звернення до відповідача, останній відмовлявся
здійснити виплату, посилаючись на те, що не вистачає коштів, які надійшли для виплат з
держбюджету. Позивачка вважає, що таке посилання та невиконання вимог діючого
законодавства порушує її права як громадянки та учасника бойових дій, оскільки законом
не передбачено обмеження виплат з будь-яких підстав.
Позивачка зазначає, що неправомірна поведінка відповідача для неї є образливою як для
громадянки України. Як сумлінна громадянка, позивачка виконувала свій військовий
обов'язок, поклала своє здоров'я, а взамін отримала неповагу та приниження; зазнала
сильного морального хвилювання, дивлячись на те, як гинули її співвітчизники. І тепер,
після всього пережитого, халатна недбалість відповідача, його бездіяльність принижують
позивачку як особистість, як людину, яка не отримуючи встановлені законодавством
пільги, не має коштів для отримання гідного лікування свого здоров'я. Позивачка оцінює
моральну шкоду, заподіяну діями відповідача у розмірі 2 000 грн.
Позивачка просить суд стягнути на її користь з відповідача недоплачену одноразову
щорічну допомогу як учаснику бойових дій та моральну шкоду, що разом становить
11004,6 грн.
У судове засідання сторони не з'явились.
Від представника відповідача надійшло клопотання слухати справу у їх відсутність, ' | позовні вимоги не визнають.
Суд, вивчивши і дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративна позовна заява
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту" учасники бойових дій мають право на отримання щорічно до 5
травня одноразову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст.17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні
гарантії"" від 05.10.2000 р. до числа основних державних соціальних гарантій включається
мінімальний розмір пенсії за віком, який не може бути нижчим від прожиткового
мінімуму, встановленого законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Згідно ч.3 ст.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє позивача право на
таку допомогу.
Право ОСОБА_1 на отримання грошової допомоги не оспорюється відповідачем. :
Як вбачається з матеріалів справи позивачка отримувала одноразову грошову допомогу у , 2000 р. -
40 грн., у 2001 р. - 40 грн., у 2002 р. - 80 грн., у 2003 р. - 90 грн., у 2004 р. - 120
грн., у 2005 p.-250 грн., у 2006 p.-250 грн.
Статтями 99, 100 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду
за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який обчислюється з дня,
коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Порушення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні
адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком станом на 05 травня 2006 року - 332 грн.
Враховуючи цей розмір мінімальної пенсії за віком, одноразова грошова допомога
позивачеві повинна була складати в 2006 році 1660 грн. (332 грн. х 5).
Але позивачу фактично виплачено в 2006 році 250 грн., таким чином, недоплата
одноразової грошової допомоги склала в 2006 році 1410 грн. (1660 грн. - 250грн).
Саме цю суму слід стягнути з відповідача на користь позивачки.
Згідно ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих
прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Суд
вважає, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника
бойових дій права на таку допомогу. Законом України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" не передбачає обмеження таких виплат наявністю певних
коштів чи фінансування.
В частині позову про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у
розмірі 2000 грн. слід відмовити, бо позивачкою не доведена провина відповідачу в
затриманні виплат одноразової щорічної допомоги. Крім того відповідач проводив виплату
належних позивачеві коштів з виплат одноразової щорічної допомоги учаснику бойових
дій в межах сум, які надходили на ці виплати з державного бюджету.
Позовні вимоги підтверджуються копією посвідчення учасника бойових дій, копією
паспорта, витягами із законодавчих актів та іншими доказами.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.22 Конституції України, п.5 ст. 12 ЗУ "Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , ст.17 ЗУ "Про державні соціальні
стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про державний бюджет
України на 2006 рік", ст.ст. 11, 71, 99, 100, 158-164, 167 Кодексу адміністративного
судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до міського
управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій виконкому
Мелітопольської міської Ради Запорізької області про стягнення недоплаченої одноразової 1
щорічної допомоги учаснику бойових дій та моральної шкоди - частково задовольнити.
3
Стягнути з міського управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій виконкому Мелітопольської міської Ради Запорізької області, яке знаходиться за адресою: 72311 Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т Б.Хмельницького, буд. 68 ау хна користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги за 2006 рік як учаснику бойових дій у розмірі 1410 гривень (тисяча чотириста десять гривень ).
В задоволенні стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн. на користь ОСОБА_1 з міського управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій виконкому Мелітопольської міської Ради - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.