Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 2-а-6135/10
Провадження № -
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" липня 2010 р. м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючої - судді Куліченко М.В.
розглянувши в м. Коростені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, суд, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради неправомірними та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради недовиплачені кошти, які передбачені ст. 37 ЗУ “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ за період з 01.01.2009 року по 01.01.2010 року та ст.39 вищевказаного Закону за період з 01.01.2007 року по 01.1.2010 року, мотивуючи це тим, що він являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, проживає та працює в зоні гарантованого добровільного відселення. Позивач вважає, що проведення виплат в твердих сумах, встановлених Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, а не в розмірах визначених ЗУ “ Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ порушує його права.
В судове засідання позивач надав заяву, в якій просить розглянути справу в письмовому провадженні у його відсутність, вимоги позову підтримує в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача УПСЗН Коростенської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заперечення проти позову, в якому позовні вимоги не визнають, просять справу слухати без них.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав. Судом встановлено, що позивач проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, яким є м Коростень. В даний час працює в ВАТ «Житомиргаз» в особі УЕГГ «Коростеньгаз», отримує кошти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, яким встановлені компенсації та доплати громадянам, що проживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення, зоні гарантованого добровільного відселення, проводиться доплата в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат. Відповідно до вимог ст. 37 вищезазначеного Закону, громадянам, що проживають на території радіоактивного забруднення, зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога , в зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в розмірі
0% мінімальної заробітної плати щомісячно. Суд погоджується з доводами озову про те, що ці вимоги Закону “Про статус...” відповідачем порушувались, озивач не отримував зазначених кошт в відповідних розмірах , тому вимоги його озову є обгрунтованими , в межах строку позовної давності, визначеного ст. 9 КАС України. Крім того, згідно із Законом України «Про державний бюджет а 2008 рік» дію статтей 37,39 ЗУ “Про статус і соціальний захист населення ромадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ зупинено на еріод з 01.01.2008 року по 23.05.2008 року, позовні вимоги задовольняються астково, кошти за 2008 рік підлягають стягненню, починаючи з 23.05.2008 року.
При стягненні коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, кі діяли у вказаних періодах, а саме:
-з 1.12.2008 р. - 605 грн.;
-з 1.04.2009 р. - 625 грн.;
-з 1.07.2009 р. - 630 грн.;
-з 1.10.2009 р. - 650 грн.
-з 1.11.2009 р. - 744 грн.
В зв’язку з викладеним, розмір недовиплачених позивачу коштів,
ередбачених ст.37 вищевказаного Закону у розмірі 40% мінімальної заробітної лати щомісяця, за мінусом одержаних коштів по 2,10 грн. щомісяця, ( 12 міс. х ДО грн. = 25,20 грн.) становить виходячи з розрахунку 3062,00 грн., а саме: з 1.01.2008 р. по 01.04.2009 р.-(605 грн. х 40%) х 3 міс. = 726 грн. з 1.04.2009 р. по 01.07.2009 р. - (625 грн. х 40%) х 3 міс. = 750 грн.
з 1.07.2009 р. по 01.10.2009 р. - (630 грн. х 40%) х 3 міс. = 756 грн.;
з 1.10.2009 р. по 01.11.2009 р. — (650 грн. х 40%) х 1 міс. = 260 грн.;
з 1.11.2009 р. по 01.01.2010 р. - (744 грн. х 40%) х 2 міс. = 595,20 грн.
всього - 3087,20 грн.
Таким чином : 3087,20 - 25,20 = 3062,00 грн.
В зв’язку з викладеним, розмір недовиплачених позивачу коштів,
ередбачених ст. 39 Закону у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат щомісяця, а мінусом одержаних коштів по 10,50 грн. щомісяця, - ( 12 міс. X 10,50 = 126 щ.), виходячи з розрахунку становить - 15310,00 грн., а саме: з 1.01.2009 р. по 01.04.2009 р. - (605 грн. х 2) х 3 міс. = 3630 грн.
з 1.04.2009 р. по 01.07.2009 р. - (625 грн. х 2) х 3 міс. = 3750 грн.
з 1.07.2009 р. по 01.10.2009 р. - (630 грн. х 2) х 3 міс. = 3780 грн.
з 1.10.2009 р. по 01.11.2009 р. - (650 грн. х 2) х 1 міс. = 1300 грн.
з 1.11.2009 р. по 01.01.2010 р. - (744 грн. х 2) х 2 міс. = 2976 грн.
всього- 15436,00 грн.
Таким чином : 15436,00 - 126,00 = 15310,00 грн.
Всього: 3062,00 + 15310,00 = 18372,00 грн.
Посилання позивача на ст. 233 ,238 КЗпП України, якими встановлено, що ри розгляді трудових спорів у питаннях про грошові виплати, крім вимог про иплату працівникові середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу або ізниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який озглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум іез обмеження будь-яким строком та те, що зазначені виплати відповідно до акону України від 28.02.1991 року № 796 -XII громадянам проводились за місцем юботи та входять в структуру заробітної плати не є обгрунтованими, бо дійсно, ідповідпо до ст.2 Закону України “Про оплату праці” до структури заробітної лати окрім основної входять додаткова заробітна плата, яка включає доплати,
надбавки, компенсаційні та інші грошові виплати. Згідно ст.39 Закону “Про статус...”, така доплата провадиться працюючим особам, однак,-суд визнає, що Закон України "Про оплату праці" визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають в трудових відносинах , відповідно до ст. 1,2,4,21,22 якого, заробітна плата є
гарантованою винагородою працівнику за роботу ,яку роботодавець виплачує на підставі трудового договору і джерелом оплати якої є дохід та інші кошти підприємства або бюджетні кошти, виділені на ці цілі. Однак, передбачені ст. 39 ЗУ “Про статус... “ доплати до структури заробітної плати не входять , а відповідно до Закону України "Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" від 10 лютого 2000 року № 1445-Ш (далі -Закон № 1445-ІП) фінансуються за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі - Фонд) та інших джерел, визначених законодавством України.
Фонд утворюється у складі Державного бюджету України, кошти Фонду зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету України, а розпорядником коштів Фонду є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ( далі - МНС України) — ст. ст. 1-3 Закону № 1445-ІП .
Порядок використання коштів Фонду визначався постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 987 "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", яка втратила чинність у зв'язку з прийняттям постанови від 16 вересня 2005 року № 931 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи" та від 20 вересня 2005 року № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 987, встановлено новий порядок виплати доплат за роботу в зоні відчуження, згідно з яким нарахуваннями виплата доплат за роботу в зоні забруднення проводиться через управління соціального захисту населення населення місцевих органів виконавчої влади. З врахуванням наведеного, зазначені доплати не є частиною заробітної плати . а є самостійними соціальними виплатами, УПСЗН не є роботодавцем для позивачки, тому ці виплати позивачці слід провести відповідно до Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік “ та Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому, відповідно до ст.2 та 159 КАС України, суд дослідив правосуб»єктність відповідача, його права і обов»язки , в сфері публічних правовідносин, та визначив, що він є належним відповідачем по заявлених вимогах. Саме відповідач має обов»язок провадити нарахування конкретних сум
ціальних виплат, передбачених ст.37 ЗУ «Про статус....» - позивачу, інансування таких виплат, здійснюється за рахунок державного бюджету, дповідач не надав суду доказів тому, що відповідні перерахування бюджетних шт на їх рахунки для виплати позивачу не було здійснено. Аналізуючи ізмір видатків, що направляються органам Мінпраці і соціальної політики з ржавного бюджету, для соціальних виплат потерпілим від аварії на ЧАЕС, суд тановив,що джерело фінансування таких виплат було недостатнім, однак, визначення відповідних бюджетних видатків, в Законі «Про державний бюджет країни », не може приводити до обмеження витрат на загальносуспільні угреби, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією країни. Згідно наказу № 147 від 02.04.2004 року Міністерства праці та »ціальної політики України - , за якими головним розпорядником бюджетних )штів, призначених для видатків на соціальний захист громадян, постраждалих іаслідок Чорнобильської катастрофи є Міністерство Праці та соціальної політики країни, а на місцях відповідні Управління праці та соціального захисту населення і Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені, тому суд, стягує значені кошти з Управління праці та соціального захисту населення оростенської міської Ради
Керуючись ст. ст. 99,100, 159 - 163 КАС України, ст.19 Конституції країни, ст. ст. 37, 39 ЗУ “ Про статус і соціальний захист громадян, які остраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “, Постановою Кабінету Ііністрів України № 987 від 20.06.2000 року “Про затвердження порядку ^користання коштів фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків орнобильської катастрофи та соціального захисту населення”, суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково .
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту аселення Коростенської міської ради щодо виплати ОСОБА_2 в неповному обсязі кошт, передбачених ст. ст. 37, 39 ЗУ “Про статус і оціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення коростенської міської ради на користь ОСОБА_1 кошти, ередбачені ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які остраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 3062,00 грн., за період 01.01.2009 року по 01.01.2010 року, передбачені ст. 39 цього Закону в розмірі 8372,00 грн., за період з 01.01.2009 року по 01.01.2010 року, а всього 18372,00 рн. В решті позову - відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі заяви ро апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному бсязі, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про пеляційне оскарження.
Постанова набирає чинності: 1/ якщо заяву про апеляційне оскарження не було юдано - після закінчення строку подання заяви; 2\яюцо заяву було подано, але не юдано після цього протягом 20 днів апеляційної скарги - після закінчення строку юдання апеляційної скарги; 3\ в разі подання апеляційної скарги - після розгляду прави апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Суддя: