Справа №2-3380/09 05.05.2010

Провадження №22-ц-936/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-Ц-936 / 2010 р. Головуючий першої інстанції Павлова Ж.П.

Категорія: 57 Суддя – доповідач апеляційного суду Паліюк В.П.

РІШЕННЯ

іменем України

2010 року травня місяця 5 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Паліюка В. П.,

суддів: Буренкової К.О., Славгородської Н.П.,

при секретарі: Поліщук Ю.В.,

за участю:

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу

за апеляційною скаргою

Головного управління Пенсійного фонду України

в Миколаївській області (далі – УПФ)

на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2009 р. за позовом ОСОБА_1 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

23 січня 2009 р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їх як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 р. до 31 грудня 2007 р. та зобов’язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2009 р. первісного відповідача замінено на належного – Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Постановою вказаного суду від 17 листопада 2009 р. позов задоволено частково.

Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок пенсії з 2 квітня по 31 грудня 2006 р. та з 9 липня по 31 грудня 2007 р. з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон від 9 липня 2003 р.) та провести відповідні виплати.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача та пояснення представника УПФ, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2006 р.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Позаяк, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.

Тоді як, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р.

Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Стосовно ж строків такого перерахування, то суд допустився помилки, оскільки така дія УПФ повинна була проводитися лише з 9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. Однак, позовні вимоги щодо виплат за 2008 р. не заявлялись.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, а судове рішення – змінити в межах позовних вимог.

До того ж, судова колегія вважає за необхідне виключити із резолютивної частини постанови вказівку суду про стягнення з ПФУ судових витрат, оскільки такі вимоги не відповідають чинному законодавству та судовій практиці Вищого адміністративного суду України.

Керуючись ст.ст. 307 – 309 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2009 р. – змінити.

Виключити з резолютивної частини зазначеної постанови вказівку суду про:

1) зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області виплачувати ОСОБА_1 підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 2 квітня до 31 грудня 2006 р.;

2) стягнення з управління Державного казначейства в м. Миколаєві на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судових витрат.

В іншій частині вказану постанову суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання нею законної сили.

Головуючий –

Судді: