СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
07.09.2009 Справа № 2-19/15114-07А/5002
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Яковенко С.Ю.
секретар судового засідання Зелінська С.В.
сторони не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 26.01.2009
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлідер" (вул. Морська 12, м. Саки, Автономна Республіка Крим, 96500)
до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна 57, м. Саки, Автономна Республіка Крим, 96500)
про скасування рішення про застосування фінансових санкцій
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлідер" звернулося до суду з позовом про скасування рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0004342330 від 08.10.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6100,00грн.
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2009 адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0004342330 від 08.10.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6100,00грн.
В апеляційній скарзі Сакська об’єднана державна податкова інспекції в Автономній Республіці Крим, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постановлене у справі судове рішення, винести нове рішення, яким у позові відмовити.
У судове засідання, призначене на 07.09.2009, сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідер», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги обґрунтовані на нормах чинного законодавства.
Із висновками Господарського суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.
При апеляційному перегляді встановлено, що 01.09.2007 відповідачем була проведена перевірка позивача по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері обігу коштів суб’єкта підприємницької діяльності, про що складено акт №000203.
За результатами перевірки відповідачем винесене рішення №0004342330 від 08.10.2007 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6100,00грн.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, в якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій.
Як вбачається з акту перевірки від 01.09.2007 №000203 перевіркою виявлені порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: в акті зафіксовані факти незастосування реєстратора розрахункових операцій, невидача розрахункового документу.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розрахункова операція взагалі не була проведена, оскільки готівкові кошти від покупця не приймалися, послуга не надавалася. Акт перевірки, яким зафіксовано небі то наявну невидачу розрахункового документа не містить в собі наступних суттєвих обставин, які є необхідною умовою притягнення до юридичної відповідальності: прізвище гравця, вказівки на гральний апарат, на якому була проведена гра, пояснень гравця, у кого та чому він нібито придбав кредити, всупереч правилам не оголосивши ставку і не отримавши розрахунковий документ.
Колегія суддів вважає, що викладені у постанові суду першої інстанції висновки про те, що застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6100,00грн. згідно зі спірним рішенням є неправомірним і висновки акту перевірки від 01.09.2007 №000203 згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, мали бути підтверджені відповідачем.
У зв’язку з чим судова колегія дійшла висновку, що акт перевірки від 01.09.2007 №000203 щодо фіксування факту незастосування реєстратора розрахункових операцій при наданні послуги на суму 1220,00грн., як доказ у справі, одержано з порушенням закону.
Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від 01.09.2007 №000203 як доказ встановлення факту порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія вважає, що акт перевірки від 01.09.2007 №000203 не може бути підставою для застосування до позивача фінансових санкцій, оскільки фактично посадові особи - перевіряючи зверталися до позивача - Піскарьова Івана Вікторовича - адміністратора, як споживачі, а не як посадові особи державної податкової служби, тому не була здійснена перевірка позивача, використання власних готівкових коштів під час проведення перевірки не допускається.
При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем судовій колегії не надані через їх відсутність.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій відповідачем суду не надано.
Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки від 01.09.2007 №000203, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.
Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки відносно незастосування реєстратора розрахункових операцій при наданні послуг на суму 1220,00грн. (зроблена ставка на ігровий автомат, повернення сум, що не зіграли, реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видавався), що послужило підставою до винесення спірного рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 6100,00грн., документально не спростував вимоги позивача.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України “Про міжнародні договори України”).
Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "ОСОБА_1 проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу.
Застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6100,00грн. передбачає вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлідер" грошових коштів у зазначеній сумі та втручання у право власності позивача.
У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно фінансові санкції. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.
Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), тому гральний автомат і є місцем проведення розрахунків, оскільки розміщені в залі ігрові автомати не використовуються для здійснення розрахунків із особами, які роблять ставки, та для зберігання отриманих за надані послуги готівкових коштів, тобто їх не можна віднести до реєстраторів розрахункових операцій в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вони згідно з положеннями зазначеного закону не мають бути обладнанні пристроєм (програмно-технічний комплекс), в якому реалізовані функції щодо забезпечення одноразового занесення та довготермінового зберігання та багаторазове зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій під час проведення ігри.
На підставі викладеного, судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відсутність в рішенні висновку щодо розподілу судових витрат не впливає на законність постановленого рішення. Цей недолік може бути усунутий шляхом прийняття судом першої інстанції додаткового рішення відповідно до вимог статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції відповідає обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги відповідача не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, та не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2009 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна
підпис С.Ю. Яковенко
Повний текст судового рішення
складено та підписано14 вересня 2009 р.