ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/3776/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання Терлецькому Євгенію Броніславовичу,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Лунгу Олександра Миколайовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Піщанського районного центру зайнятості про визнання нечинним й скасування наказу,
ВСТАНОВИВ :
10 серпня 2011 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до Піщанського районного центру зайнятості (Піщанський РЦЗ) про визнання наказу директора Тимчака Анатолія Григоровича №34 від 12 липня 2011 року нечинним й скасування його.
Зазначив, що відповідно до оскаржуваного наказу він повинен відшкодувати кошти в сумі 2010 грн 20 коп, які отримав як допомогу по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності за період з 18 травня по 17 червня 2011 року, так як відповідно до абзацу «б» частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» будучи з 29 квітня 2011 року засновником фермерського господарства, відноситься до зайнятого населення, про що не повідомив при реєстрації у службу зайнятості.
Посилаючись на те, що цілісний майновий комплекс Селянсько-фермерське господарство «Маяк» він успадкував відповідно до рішення Піщанського районного суду від 22 квітня 2011 року та є лише його засновником, а не членом, участі у виробництві не приймає, ніяких доходів від господарства в грошовій чи інших формах не отримує, не є платником різних видів податків, не знаходиться на обліку в пенсійному фонді, більше того, не належить до осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, фермерів та членів їх сімей, що беруть участь у виробництві, - ОСОБА_1 просив визнати наказ нечинним й скасувати.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази. При цьому, зазначив лише, що Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219 (Порядок №219) чітко зазначено перелік документів, який має подати особа, яка звернулась до служби зайнятості у пошуку роботи. Вимагання будь-яких інших довідок є незаконним. Ним наді всі документи, які вимагались Піщанським РЦЗ, в тому числі і заяву про реєстрацію безробітного й виплату допомоги по безробіттю затвердженого зразка. Тобто повідомлено всі обставини, які передбачаються чинним законодавством.
Представник Піщанського РЦЗ - заступник начальника інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Вінницького обласного центру зайнятості Лунгу Олександр Миколайович (довіреність від 18.08.2011 №03-16/1340) про задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково зазначив, що в результаті обміну інформацією між центром зайнятості та державним реєстратором Піщанської районної державної адміністрації отримано відомості про те, що громадянин ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства «Маяк» (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 07.07.2011 НОМЕР_1).
Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України «Про фермерське господарство», головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа, а згідно з пунктом 4 статті 4 зазначеного Закону, голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.
Встановлено, що головою фермерського господарства «Маяк» є ОСОБА_4.(відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 07.07.2011 НОМЕР_1 та згідно нової редакції Статуту селянського (фермерського) господарства «Маяк», затвердженого зборами засновників від 20.04.2011), а громадянин ОСОБА_1 є членом родини голови фермерського господарства «Маяк» ОСОБА_4 (батько дружини).
Відповідно пункту 3 статті 3 Закону України «Про фермерське господарство», до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).
При перевірці, документів про вихід з членів фермерського господарства «Маяк» громадянин ОСОБА_1 не надав.
Відповідно до підпункту б частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, особи, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не повідомивши про те, що веде підприємницьку діяльність та є членом фермерського господарства.
Згідно з частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вбачаються наявні підстави для повернення вище зазначених коштів.
Суд, заслухав пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідив наявні у матеріалах справи докази на підтвердження й спростування позовних вимог та надав їм юридичну оцінку.
Так, судом встановлено, що для вирішення питання свого працевлаштування ОСОБА_1 18 травня 2011 року звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу безробітного та виплату відповідної допомоги. При цьому зазначив, що як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається та пенсію не отримує.
Як вбачається із доповідної записки начальника відділу взаємодії з роботодавцями Піщанського РЦЗ ОСОБА_7 директору Піщанського РЦЗ Тимчаку А.Г. від 05 липня 2011 року, 15 червня 2011 року в Піщанській РДА проведено засідання комісії з питань здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності, головою якої є перший заступник голови Піщанської РДА Ільченко A.A. На засіданні комісії прийнято рішення рекомендувати директору Піщанського РЦЗ виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю одноразово.
Відтак, наказом відповідача від 16 червня 2011 року №27 здійснено виплату допомоги по безробіттю безробітному ОСОБА_1 одноразово для організації підприємницької діяльності з дня реєстрації підприємницької діяльності.
Заступнику директора - начальнику відділу Поліщуку П.В. наказано ознайомити безробітного ОСОБА_1 під особистий підпис з цим наказом та поінформувати його про те, що, допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності виплачується за умови подання протягом 10 календарних днів, з 17 червня 2011 року по 26 червня 2011 року, до центру зайнятості засвідченої у встановленому порядку копії свідоцтва про державну реєстрацію його як фізичної особи - підприємця, а у разі створення юридичної особи - копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копії установчих документів.
Крім того, спеціалісту з працевлаштування ОСОБА_8 у разі подання документів, що зазначені у пункті 2 цього наказу в установлені строки: 1) сформувати накази про виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності з дня державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності; про припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з дня державної реєстрації підприємницької діяльності; про зняття з обліку ОСОБА_1 відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219 з дня державної реєстрації підприємницької діяльності; 2) внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1
Головному спеціалісту - бухгалтеру ОСОБА_9 наказано нарахувати до дня реєстрації підприємницької діяльності допомогу по безробіттю, а з дня реєстрації - зробити розрахунок суми залишку допомоги по безробіттю для виплати одноразово для організації підприємницької діяльності та перерахувати на особовий рахунок ОСОБА_1 протягом 30 календарних днів з дня подання документів, зазначених у абзаці першому пункту 2 цього наказу.
У зв'язку із поданням позивачем необхідних документів та оформленням відповідних наказів, за період з 18 травня 2011 року по 17 червня 2011 року ним отримано 2010 грн 20 коп. допомоги.
В подальшому, на підставі порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним в зв'язку з виникненням нових обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення громадянину ОСОБА_1 наказом від 05 липня 2011 року №30 спеціалісту з працевлаштування безробітних громадян ОСОБА_10 наказано взяти письмове пояснення у громадянина ОСОБА_1
Начальнику відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_7 наказано зробити запити: а) до сільської ради с. Студенна про використання земельних ділянок фізичною особою ОСОБА_1; б) до державного реєстратора РДА про видачу витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб на громадянина ОСОБА_1
Та для проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання ОСОБА_1 статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, що зазначені в документах поданих ним до державної служби зайнятості під час його реєстрації працівникам служби зайнятості наказано ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 виїхати за місцем проживання ОСОБА_1 та провести дане розслідування страхового випадку.
У відповідь на лист №04-4/128 від 06 липня 2011 року Студенянська сільська рада 11 липня 2011 року повідомила, що ОСОБА_1 використовується присадибна земельна ділянка загальною площею 0,61 га, в тому числі 0,25 га для будівництва, обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд та 0,36га для ведення особистого селянського господарства. Земельний податок нарахований ОСОБА_1 на 2011 рік за використання даних земельних ділянок ще не сплачувався. В попередні роки ці земельні ділянки рахувались за покійною ОСОБА_13
Як фізична особа ОСОБА_1на території сільської ради земельні ділянки не орендує.
Земельна ділянка під спорудою "Олійня" знаходилася в постійному користуванні покійної ОСОБА_13 (державний акт на право постійного користування ВН 025).
Державним реєстратором 07 липня 2011 року надано витяг з відповідного реєстру, з якого вбачається, що керівником юридичної особи Селянського/фермерського господарства «Маяк» є ОСОБА_4, а засновником (учасником) виступає ОСОБА_1
Також на виконання вказаного наказу начальником відділу взаємодії з роботодавцями Піщанського РЦЗ ОСОБА_7 директору Піщанського РЦЗ Тимчаку А.Г. складено доповідну записку від 05 липня 2011 року в якій зазначено, що 01 липня 2011 року нею прийнято участь у засіданні групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, яке проходило в приміщенні Піщанської РДА під головуванням першого заступника голови Піщанської РДА Ільченка A.A. Одним з роботодавців, які були запрошені на дане засідання, являлося Фермерське господарство «Маяк» с. Студена. Головою даного фермерського господарства являється ОСОБА_4 На засідання групи від даного роботодавця з'явився громадянин ОСОБА_1 На запитання голови групи Ільченка A.A., чому саме він присутній на засіданні, ОСОБА_1 дана відповідь, що він є членом даного фермерського господарства та має право законно представляти його інтереси.
Крім цього, 15 червня 2011 року в Піщанській РДА проведено засідання комісії з питань здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності, головою якої являється перший заступник голови Піщанської РДА Ільченко A.A. На засіданні даної комісії прийнято рішення рекомендувати директору Піщанського РЦЗ виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю одноразово.
На підставі отриманої в ході засідання обох комісій інформації у першого заступника Ільченка A.A. виникло запитання правомірності виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги по безробіттю. Після закінчення роботи комісії першим заступником голови РДА Ільченком A.A. запрошено державного реєстратора Піщанської РДА ОСОБА_14, яка на поставлені їй запитання повідомила, що громадянин ОСОБА_1 дійсно був членом фермерського господарства «Маяк» та згідно рішення Піщанського районного суду, яке вступило в законну силу, з 29 квітня 2011 року є засновником даного фермерського господарства.
У зв'язку з цим першим заступником голови Піщанської РДА Ільченком A.A. дано усну вказівку Піщанському РЦЗ встановити законність перебування ОСОБА_1 на обліку в Піщанському РЦЗ та отримання ним відповідних виплат.
На підставі вище вказаного, у зв'язку з тим, що виникли нові обставини, які можуть вплинути на умови здійснення матеріальних виплат з ФЗДССУВБ, а саме одноразової виплати допомоги по безробіттю згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики від 13 лютого №60\62, запропоновано провести розслідування страхових випадків по громадянину ОСОБА_1
Окрім наведеного, листом від 11 липня 2011 року №02-26-1137 Піщанська РДА висловила прохання додатково вивчити питання законності прийнятого рішення комісією з питань здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності по виплаті одноразової допомоги ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що виявились факти, про які не повідомив комісії отримувач одноразової допомоги, а саме його до Фермерського господарства «Маяк» с. Студена (згідно Статуту ФГ він є співзасновником).
За результатами розслідування працівниками Піщанського РЦЗ складено акт від 11 липня 2011 року №18 із висновком про те, що ОСОБА_1 обманним шляхом набув статус безробітного та незаконно отримав допомогу по безробіттю з 18 травня 2011 року по 17 червня 2011 року в сумі 2010 грн 20 коп., яка підлягає поверненню в повному обсязі.
На підставі цього акту, наказом Піщанського РЦЗ від 12 липня 2011 року №32 зобов'язано ОСОБА_10 головного спеціаліста відділу надання соціальних послуг з працевлаштування до 13 липня 2011 року: а) додати до документів безробітного ОСОБА_1, який не перебуває в даний час на обліку в Піщанському РЦЗ акт, що підтверджує подання особою недостовірних відомостей про доходи (з вини особи); б) на підставі частини третьої статті 36 закону України «Про загальонообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» включити до проекту добового наказу рішення про повернення нарахованих та виплачених коштів громадянином ОСОБА_1; в) додати до персональної справи особи ОСОБА_1 витяг з добового наказу про прийнятті рішення; г) забезпечити ознайомлення громадянина ОСОБА_1 з прийнятим рішенням згідно з пунктом 1.2 цього наказу, а також вимогами абзацу 15 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 14 лютого 2008 року №219.
Зобов'язано ОСОБА_9 головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку до 13 липня 2011року: а) провести розрахунок сум, які підлягають поверненню громадянином ОСОБА_1; б) в установленому порядку підготувати та подати коригуючі форми відомостей про осіб, що мають підстави для зарахування стажу роботи без сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, щодо особи ОСОБА_1
При цьому, керуючись частиною третьою статті 35 закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на виконання наказу директора Піщанського РЦЗ від 12 липня 2011 року №32 «Про результати розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення» відповідачем прийнято оскаржуваний наказ №34, яким громадянину ОСОБА_1 протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня отримання витягу з цього наказу наказано повернути кошти в сумі 2010 грн 20 коп., отримані ним, як допомогу по безробіттю за весь період перебування на обліку в 2011 році - з 18 травня 2011 року по 17 червня 2011 року (дати з яких розпочата та закінчена виплата допомоги по безробіттю), так як він з 29 квітня 2011 року до теперішнього часу є засновником (членом) фермерського господарства « Маяк», членом родини голови Фермерського господарства «Маяк» ОСОБА_4 ( батько дружини) і відповідно до пункту «б» частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», на законних підставах належить до зайнятого населення, про що не повідомив при реєстрації у службі зайнятості.
Також відмінено наказ №27 від 16 червня 2011 року «Про виплату допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності» по ОСОБА_1
Наказ отримано позивачем 18 липня 2011 року та у зв'язку з незгодою оскаржено до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог виходить з того, що з 01 січня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції тут і на далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону, законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Для одержання статусу безробітного, громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів та не зареєстрований як фізична особа - підприємець.
У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання.
У випадку безробіття, згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
Зокрема, відповідно до статті 7, видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Що стосується безпосередньо допомоги по безробіттю, то слід зазначити, що відповідно до статті 22 Закону №1533, застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Допомога по безробіттю також призначається та виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.
Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136, (Порядок надання допомоги), допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
Рішення про призначення допомоги по безробіттю, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний повинен бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 цього ж Порядку, виплата допомоги припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами), призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (з дня встановлення порушення), закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати).
Згідно із пунктом 6.14 Порядку надання допомоги, якщо під час її одержання безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Наведене положення кореспондує і статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка передбачає, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Тобто, як вбачається із наведених правових положень, районними центрами зайнятості з метою запобігання незаконному отриманню матеріального забезпечення та соціальних послуг може проводитись розслідування обґрунтованості таких виплат.
Механізм розслідування на даний час визначений Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України (МПСП України), Державної податкової адміністрації України (ДПА України) від 13 лютого 2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року №232/1648 (Порядок розслідування).
Так, відповідно до пунктів 2, 3 вказаного Порядку, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, зокрема, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.
За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
Згідно із пунктами 7-9 цього Порядку, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Таким чином, аналіз наведеного законодавства дає можливість дійти висновку про те, що держава в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виступає гарантом забезпечення реалізації застрахованими особами своїх прав.
Тобто, застрахованій особі, державою забезпечується у випадку відсутності заробітку або інших передбачених законодавством доходів через відсутність роботи отримання матеріальної підтримки у вигляді виплати допомоги.
В свою чергу, особа вільна у бажанні застосувати своє право на соціальне забезпечення або не скористатися ним. У всіх випадках конкретний вид соціального забезпечення надається особі лише після її звернення із заявою і прийняття рішення компетентного органу про призначення пенсії, соціальної допомоги, послуги.
При цьому, слід враховувати, що зазначені правовідносини реалізуються за умови, що обидві сторони, як держава в особі Фонду, так і особа, несуть як права так і обов'язки, а у разі зловживання правом або неналежного виконання обов'язків притягуються до юридичної відповідальності.
Як вбачається із матеріалів ОСОБА_1 по-перше, посилається на те, що він не може вважатись зайнятою особою, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Так як із квітня 2011 року та і до цього часу він не отримує доходу від діяльності фермерського господарства та відповідно не зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду, про що, зокрема, свідчать індивідуальні відомості про застраховану особу управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі. Отже, за відсутності доходу сама по собі реєстрація засновником фермерського господарства не набуває ознаки, необхідної для визнаття особи зайнятою.
З такою позицією позивача суд не може погодитися з огляду на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», дійсно зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Але слід звернути увагу, що дана правова норма містить застереження, що «як правило» приносить доход у грошовій або іншій формі, що виключає можливість його абсолютного застосування до всіх правовідносин.
Відсутність прибутку (доходу) протягом певного періоду не позбавляє таку особу статусу засновника фермерського господарства та не може бути підставою для скасування відповідних записів в Єдиному державному реєстрі.
Більше того, згідно із пунктом «б» частини третьої статті 1 цього ж Закону, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Тобто, сам факт реєстрації ОСОБА_1 як засновника фермерського господарства відносить його до зайнятого населення, що в свою чергу автоматично виключає можливість віднесення його до категорії безробітних осіб. Доводи позивача про те, що при зверненні до Піщанського РЦЗ у пошуку роботи та при отриманні статусу безробітного він вважав, що відсутність доходів від реєстрації засновником фермерського господарства не позбавляють права на отримання статусу безробітного не можуть прийматись судом до уваги, оскільки особа не може мати одночасно статус безробітного та перебувати у вказаному статусі засновника.
По-друге, в наданих в судовому засіданні поясненнях ОСОБА_1 посилається на те, що при зверненні його до центру зайнятості посадовою особою цього органу йому надано на підпис підготовлений бланк заяви і при цьому жодних вимог до повідомлення інших обставин не поставлено.
Такі доводи позивача суд також вважає безпідставними, оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх заміняють.
Відповідно до пункту 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Тобто, у законодавстві чітко визначено перелік документів, які має подати особа, яка звернулась до служби зайнятості у пошуку роботи, вимагання будь-яких інших довідок є незаконним.
Так, ОСОБА_1 відповідно до поданої ним заяви про надання статусу безробітного із зазначенням що як суб'єкт підприємницької діяльності він на даний час не зареєстрований, трудовою діяльність не займається, пенсію не отримує, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та на підставі статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», підпунктів 1, 3, 4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», надано статус безробітного й призначено допомогу по безробіттю. Тобто, позивачем самостійно (через поставлений підпис у заяві) фактично вказано письмову інформацію про відсутність зайнятості, а Піщанським РЦЗ в свою чергу, відповідно до передбаченого переліку та вимог до документів прийнято такі відомості.
По-третє, ОСОБА_1 обґрунтовуючи нечинність оскаржуваного наказу посилається на те, що він не відноситься відповідно до вказаної відповідачем правової норми ні до фермера, ні до членів його сім'ї, що в свою чергу виключає можливість застосування пункту «б» частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення».
Такі доводи суд також не може врахувати як обґрунтовані, оскільки чинне законодавство не визначає поняття фермера. При його визначенні з аналізу ряду правових норм слід виходити з того, що фермери - це категорія підприємців у сільському господарстві. Фермери це власники чи орендарі земельних угідь, які ведуть своє господарство сім'єю та/або з використанням найманої робочої сили. Здійснюють виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції на основі використання майна, що знаходяться у них на праві оренди, довічного успадкованого володіння або у власності.
Фермер - це власник приватного сільськогосподарського підприємства підприємницького типа, ведучий своє господарство з використанням праці членів сім'ї і найнятих робітників (постійних або сезонних) на власній і орендованій землі.
Тобто, прийнято вважати, що фермер - це підприємець у сфері сільськогосподарського виробництва. В Україні - це юридична особа, оскільки як зазначено в частині першій статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Що стосується визначення членів сім'ї, то це й же Закон в пункті 3 статті 3 вказує, що до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).
Як встановлено із матеріалів справи та не заперечувалось самим же позивачем головою фермерського господарства є ОСОБА_4, в той час, коли він як засновник є батьком дружини голови господарства.
По-четверте, при вирішенні даної справи судом враховано особливу форму підприємницької діяльності - фермерське господарство. Так, базовими нормативними актами, що встановлюють статус і регулюють діяльність фермерських господарств в Україні, є Господарський кодекс України (ст. 114), Земельний кодекс України, а також спеціальний акт законодавства - Закон України від 19 червня 2003 року №973-ІУ "Про фермерське господарство".
Що стосується поняття фермерського господарства, то згідно зі статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Характеризуючи фермерське господарство слід виходити з того, що воно є формою підприємницької діяльності громадян. Це означає, що засновниками фермерського господарства, а також його членами мають браво бути лише фізичні особи. На відміну від законодавства, що регулює діяльність колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), Закон України "Про фермерське господарство" чітко розрізняє засновників та членів господарства. Так, за змістом статті 5 Закону засновником фермерського господарства може бути кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства (ст. 3 Закону).
Останнє суттєво відрізняє фермерське господарство від схожої правової конструкції КСП. Фермерське господарство може бути створене лише родичами або членами сім'ї (ч. 2 ст. 1 Закону), водночас як КСП - будь-якими фізичними особами незалежно від наявності у них кровних (родинних) відносин. Поняття "родичі", "члени сім'ї" визначаються, зокрема, в Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї").
За змістом пункту 6 Рішення до близьких родичів належать чоловік, дружина, діти, рідні брати, сестри, онуки, дід і баба. До членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).
Частина друга статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" встановлює положення щодо можливості його створення як однією, так і кількома фізичними особами, які, як вже зазначалося, повинні бути родичами або членами сім'ї. При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його статуту (ч. 2 ст. З Закону). Крім того, частина друга статті 1 та частина перша статті 5 Закону підкреслюють обов'язковість наявності у засновників та членів фермерського господарства громадянства України. Відсутність такої ознаки у КСП також відрізняє останніх від фермерських господарств.
Фермерське господарство є юридичною особою із притаманними їй ознаками - наявність майна (ст. 19), самостійність діяльності (ст. 24), ведення бухгалтерського обліку і подання звітності (ст. 28), печатку із своїм найменуванням і адресою, необхідність відкриття поточних та вкладних (депозитних) рахунків в установах банків (ч. 5 ст. 8), право розпоряджатися власними коштами (ст. 29 Закону України "Про фермерське господарство") та іншими.
Крім того, положення частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" про те, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, а також особливості його державної реєстрації, зазначені в статті 8 Закону, вказують на наявність в нього, окрім статусу юридичної особи, статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Зважаючи на особливості державної реєстрації господарства, що містяться у спеціальному нормативному акті, положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" застосовуються у частині, що не суперечить положенням Закону України "Про фермерське господарство".
Фермерське господарство створюється громадянами, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. На відміну від КСП, законодавство, що регулює діяльність фермерських господарств, не містить традиційних положень щодо його права на здійснення "будь-якої діяльності, не забороненої законом". Усі положення Закону України "Про фермерське господарство" спрямовані на підкреслення його спеціалізації - роботу в галузі сільського господарства. Так, згідно з частиною другою статті 24 Закону фермерське господарство, зокрема, самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію.
Крім того, у галузі фермерського господарства існує інститут професійного відбору громадян - засновників господарства. Згідно зі статтею 6 Закону такий відбір проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств, до складу якої включаються представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників і громадських організацій (Положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства праці та соціальної політики України від 17 грудня 2003 року №452/335). Висновок комісії про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України. Вимог щодо такого відбору законодавство, що регулює діяльність КСП, не містить.
Метою діяльності фермерського господарства є отримання прибутку, що підкреслює підприємницький характер його діяльності.
Для здійснення господарської діяльності громадянам - засновникам фермерського господарства надаються земельні ділянки. Особливості їх надання передбачені Земельним кодексом України та статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство". Лише після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладання договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації засновники фермерського господарства можуть подавати документи для державної реєстрації (ст. 8 Закону).
Закон України "Про фермерське господарство", на відміну від Закону України від 14 лютого 1992 року №2114-ХІІ "Про колективне сільськогосподарське підприємство", не містить спеціального розділу, присвяченого порядку керівництва діяльністю господарства, встановлюючи у статті 4 лише вимоги щодо його голови, а також загальні відомості щодо його компетенції. Так, головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа. Він представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону, укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство" останнє діє на основі статуту, в якому зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
Таким чином, як вбачається з вищенаведеного, особливістю цієї організаційної форми є саме безпосередня участь у виробництві родичів і при цьому, незалежно від їх статусу засновника, голови, учасника. Відтак, суд доходить висновку про можливість віднесення засновника фермерського господарства до зайнятого населення.
По-п'яте, варто зазначити, що Піщанським РЦЗ при проведенні розслідування обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та винесенні наказу про повернення незаконно виплачених коштів врахована і особливість та призначення одноразової допомоги на організацію підприємницької діяльності. Тобто, будучи засновником певної форми підприємницької діяльності ОСОБА_15 отримав допомогу на організацію другої форми, що виключає можливість визнати його безробітним, тобто працездатним громадянином працездатного віку, який через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, готовий та здатний приступити до підходящої роботи. В судовому засіданні позивач підтвердив обставини щодо наміру заснувати на отриману грошову допомогу нове фермерське господарство.
По-шосте, матеріали проведеного розслідування та матеріали справи містять розпорядження Піщанської РДА від 04 березня 2011 року №67 та від 20 червня 2011 року №212 наступного змісту.
Керуючись статтями 6, 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та статтями 17, 31, 93, 124 Земельного кодексу України, розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_1 надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 на території Гонорівської сільської ради загальною площею - 19,1 га, в тому числі землі запасу - 19,1 га, з них рілля - 15,4 га, сіножаті - 3,7 га в оренду терміном 5 років з орендною платою 3 відсотки від нормативної грошової оцінки ріллі.
Зобов'язала громадянина ОСОБА_1 замовити землевпорядній організації, яка має ліцензію на проведення землевпорядних робіт, виготовлення проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення фермерського
господарства на території Гонорівської сільської ради загальною площею - 19,1 га. Після виготовлення проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства подати його райдержадміністрації на затвердження.
Керуючись статтями 6, 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та статтями 17, 31, 93, 124 Земельного кодексу України, розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_1 затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 на території Гонорівської сільської ради загальною площею - 16,5001 га, з них рілля - 13,9617, сіножаті - 2,5384 га в оренду терміном 5 років з орендною платою 3 відсотки від нормативної грошової оцінки ріллі.
Зобов'язала громадянина ОСОБА_1 дотримуватись обов'язків землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.
Відділу Держкомзему у Піщанському районі (Павлов В.А.) внести відповідні зміни в земельно - облікові документи та планово - картографічні матеріали.
І по-сьоме, в рішенні Піщанського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2011 року зазначено, що позивач звернувся до суду з позовом до Студенянської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті його дружини ОСОБА_13, а саме, цілісного майнового комплексу селянського / фермерського господарства «Маяк» в с. Студена, засновником якого була дружина та згідно статуту господарства здійснювала право власності на майно й інші активи господарства, несла відповідальність по зобов'язаннях господарства в межах належного його майна.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі. Відтак, на підставі набрання рішенням суду законної сили та внесенням змін до статуту, позивач з 29 квітня 2011 рику став засновником фермерського господарства «Маяк». При цьому, зі складу господарства він не вийшов, необхідної заяви ні під час перебування на обліку в центрі зайнятості, ні під час розгляду справи в суді не подав.
Таким чином, на підставі викладеного, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи правомірність виданого наказу про повернення допомоги по безробіттю, суд керувався положеннями частини третьої статті 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно із статтею 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною другою статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Окремо слід зазначити і про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його думку, права, в частині можливості судом визнати нечинним індивідуальний акт - оскаржуваний наказ Піщанського РЦЗ про повернення незаконно виплачених коштів. Так, встановлені КАС України (ст.ст. 105, 162) способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).
Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення), протиправною (неправомірною) дії або бездіяльності та вимога про визнання нормативно-правового акта нечинним виключають вимогу про скасування цих же актів прояву волі, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Окрім того, вимога про скасування не може застосовуватись до дій, бездіяльності ще й тому, що їх не можна скасувати.
Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними, а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.
За змістом статті 94 КАС України розподіл судових витрат залежить від того на чию користь ухвалене рішення. Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень в повному обсязі, то і присудження їй здійснених нею документально підтверджених витрат з Державного бюджету України не проводиться.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна
22.08.2011