СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
07.09.2009 Справа № 2-а-1033/09/2702
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Зелінська С.В.
сторони не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя на постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя (суддя Яковенко С.Ю.) від 22.01.2009
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі (вул. Н.Музики 54, місто Севастополь, 99007)
Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя (пр. Гер. Сталінграду, 56, місто Севастополь, 99059)
про спонукання нарахувати недоплачену соціальну допомогу
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі про нарахування недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки в сумі 2733,30грн.
У судовому засіданні 29.10.2008 позивач просив залучити в якості другого відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя.
Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.01.2009 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя нарахувати на користь ОСОБА_1 допомогу в сумі 491,70грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя просить скасувати постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.01.2009, у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи; прийнято з порушенням норм матеріального права.
Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми статей 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 28, 72, 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Від позивача на адресу суду 23.07.2009 надійшло клопотання про розгляд справи в його відсутність.
У судове засідання 07.09.2009 сторони не з'явилися, про дату, час і місце слухання справи були повідомлені належним чином та своєчасно.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Гагарінським районним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто, на час закінчення Другої світової війни йому було менш 18 років, є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, а саме має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 380,00грн., з 1 квітня -406,00грн., з 1 жовтня - 411грн. (частина перша статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік").
Відповідно до частини третьої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%.
Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив: з 01.04.2007 по 30.09.2007 -410,06грн., з 01.10.2007 по 31.12.2007- 415,11грн.
Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судова колегія зазначає, що відповідно до вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Таким чином, для розрахунку вказаної державної соціальної щомісячної допомоги необхідно керуватися статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, який в свою чергу встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до статті 3 Конституції України не дає підстав відповідачу відмовляти позивачу в її виплаті, оскільки норма статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є діючою, а за відсутності закону, який регулює дані правовідносини, повинен застосовуватися закон, який регулює подібні правовідносини, відповідно до вимог частини четвертої статті 8 і частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Право позивача на отримання підвищення пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок на здійснення виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу покладено саме на Управління Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя.
Судова колегія відзначає, що з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення статті 58 Конституції України, реалізація особою права, що пов'язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Судовою колегією встановлено, що в адміністративному позові позивач просить відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач наводить розрахунок допомоги за 2007 рік без урахування збільшення прожиткового мінімуму на 1%.
Таким чином, розмір підвищення пенсії позивачу, як дитині війни, за вересень 2007 року розмір підвищення пенсії складає в сумі 123,02 грн. виходячи із розміру мінімальної пенсії 410,06грн., за жовтень-грудень 2007 року розмір підвищення пенсії складає по 124,53 грн., виходячи із розміру мінімальної пенсії 415,11 грн. Отже, загальна сума підвищення розміру пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, з вересня 2007 року (з дати звернення до суду з адміністративним позовом - 29.09.2008) по 31.12.2007 повинна складати 496,61грн. (вересень 2007 - 123,02 грн., жовтень 2007 - 124,53 грн., листопад 2007 - 124,53 грн., грудень 2007 - 124,53 грн.), яку і зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя нарахувати та виплатити позивачу.
На підставі викладеного, з урахуванням статей 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя сплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з вересня по грудень 2007 року в сумі 496,61 грн.
Враховуючи, що вимоги позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за 2006 рік та січень-серпень 2007 року є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущено встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду за захистом зазначеного порушеного права.
Відповідно до статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.01.2009 підлягає зміні, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 11, 162, частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.01.02009 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження), як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з вересня по грудень 2007 року в сумі 496,61 грн.".
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна
підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Повний текст судового рішення
складено та підписано 14 вересня 2009 р.