ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 р.           Справа № 2-а-4915/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Чорному В`ячеславу Валерійовичу

за участю представників сторін:

прокурора: Медяної Вікторії Олегівни

едяної Мпозивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: прокурор Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується – Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: стягнення фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ :

29 листопада 2010 року прокурор Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується – Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (ТУ ГДІ у Вінницькій області) звернувся в суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2А.) про стягнення штрафної санкції в розмірі 1700 грн.

Зазначив, що під час проведення перевірки державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області за дотриманням перевізниками вимог Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (Закон №2344) встановлено порушення відповідачем статті 39 цього Закону, а саме, експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі без оформлення ліцензійної картки.

В результаті виявлення даного правопорушення складено акт від 19 травня 2010 року №171783, а в подальшому, на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області винесена постанова від 07 червня 2010 року №088785 про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансової санкції в розмірі 1700 грн.

Посилаючись на те, що постанова відповідачем в установленому законом порядку не оскаржена, сума фінансової санкції в добровільному порядку не сплачена, іншого порядку примусового стягнення немає, - прокурор просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ГДІАТ в дохід Державного бюджету України штрафну санкцію у розмірі 1700 грн в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року відкрито скорочене провадження і повідомлено відповідачу, що він має право в 10-денний строк з дня одержання даної ухвали надати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Зважаючи на встановлену судом неможливість прийняти законне та обґрунтоване рішення у порядку скороченого провадження за наявного предмету спору, ухвалою суду від 16 грудня 2010 року у даній адміністративній справі призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні представники прокурора та ТУ ГДІАТ у Вінницькій області – ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 25) позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та надані у справу докази.

Відповідач – ФОП ОСОБА_2 про задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що постанова про застосування до нього штрафу винесена безпідставно, оскільки у нього була ліцензія. Підприємець зазначив, що не заперечує, що у нього відсутня ліцензійна картка, так як самостійно вважав, що для зайняття видом діяльності по наданню послуг з перевезення пасажирів та вантажу достатньо самої ліцензії. Працівниками ТУ ГДІАТ у Вінницькій області при оформленні йому документів також нічого не вказано про необхідність отримання ліцензійної картки. При цьому, постанову позивача про застосування фінансових санкцій ФОП ОСОБА_2 не оскаржував.

З цього приводу представник ТУ ГДІАТ у Вінницькій області зазначила, що наявність ліцензії свідчить про можливість особи займатись таким видом діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Тоді як ліцензійна картка, яка була відсутня у відповідача на момент перевірки, свідчить про реєстраційні дані транспортного засобу на якому здійснюватиметься такий вид діяльності.

Суд заслухав пояснення учасників процесу, дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, судом встановлено, що 19 травня 2010 року, на підставі завдання на перевірку від 19 травня 2010 року №062684, державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області Кавчук О.І. і ОСОБА_3 по вул. Пирогова у м. Вінниці проводилась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки виявлено, що ФОП ОСОБА_2 надавав на автомобілі марки «Опель», державний номерний знак 364-61Ві, послуги з перевезення пасажирів в режимі «таксі» без ліцензійної картки, чим порушив вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв’язку з виявленими порушеннями, інспекторами на місці складено акт №171783.

З даним актом відповідач ознайомлений, однак від його підпису та надання пояснень відмовився (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва Серії В00 №743180, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа – підприємець, про що зроблений відповідний запис в журналі реєстрації №21740010001002937 від 18 вересня 2001року (а.с. 27).

Розгляд справи щодо порушення ФОП ОСОБА_2 законодавства про автомобільний транспорт проведено комісією ТУ ГДІАТ у Вінницькій області 07 червня 2010 року у його відсутність. Запрошення для участі, направлене відповідно до супровідного листа від 26 травня 2010 року №02-3/2277 (а.с. 6).

За результатами розгляду справи начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області винесена постанова від 07 червня 2010 року №088785 про застосування фінансової санкції в розмірі 1700 грн (а.с. 5).

Постанова направлена відповідачу згідно з реєстром згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 09 червня 2010 року (а.с. 9) та відповідно до супровідного листа від 09 червня 2010 року №02-3/2669 ФОП ОСОБА_2 роз’яснено, що фінансова санкція повинна бути перерахована на вказаний в постанові рахунок не пізніше, ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання копії постанови. Квитанцію (платіжне доручення) про сплату штрафу необхідно надати до управління інспекції (а.с. 4).

Постанова начальника ТУ ГДІАТ у Вінницькій області відповідачем не виконана та у встановленому законом порядку не оскаржена.

Оскільки штрафна санкція підприємцем так і не сплачена, то це стало підставою звернення прокурора Ленінського району м. Вінниці з позовом до суду про примусове стягнення.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

Частинами першою, третьою статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (Порядок), здійснюється Головавтотрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.

Що стосується внутрішніх перевезень пасажирів, то загальні положення про ці перевезення визначаються розділом ІІ Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зокрема, відповідно до статті 35 цього Закону послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяються на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за телефоном.

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно із статтею 39 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, зокрема, є:

для автомобільного перевізника – ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі – посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна карка, інші документи, передбаченні законодавством України.

Під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону - перевіряються, зокрема, наявність визначених статтею 39 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом, та інше (ст. 14, п. 1, 3 ст.15 Порядку).

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 9 Закону №2344 ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Ліцензійна карта транспортного засобу, відповідно до статті 1 Закону №2344, - це документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Ліцензійна картка на таксі надається за умови підтвердження в установленому порядку відповідності його облаштування вимогам визначення «таксі» (таксі – це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку).

Таким чином, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема відсутність ліцензійної картки, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку (ст. 21 Порядку).

Відповідно до статей 25, 26 Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб’єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб’єкта господарювання) у присутності уповноваженої особи суб’єкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа суб’єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з пунктом 3 частини першої статі 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки застосовується штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У таких випадках, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку (ч. 2 ст. 27 Порядку).

Відповідно до статей 28, 29 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається на пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України (ст.ст. 32-35 Порядку).

Зокрема, скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Скарга на постанову подається протягом 10 днів після її винесення. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.

Крім того, відповідно до пункту 40 Порядку, уповноважена особа суб’єкта господарювання, водій мають право: ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.

ФОП ОСОБА_2 з актом ознайомлений, від його підпису та надання пояснень відмовився. На вказану ним адресу ТУ ГДІАТ у Вінницькій області належним чином повідомлявся про розгляд комісією порушення, однак на засідання не з’явився. З постановою, направленою йому 09 червня 2010 року, як вбачається із супровідного листа від цієї дати, копії реєстру вихідної кореспонденції ТУ ГДІАТ у Вінницькій області від 09 червня 2010 року та встановлених в судовому засіданні обставин (а.с. 4, 9), в установленому законом порядку не оскаржив, що свідчить про погодження з таким рішенням.

За таких обставин, та враховуючи, що за даного предмету спору суд не оцінює правомірність прийнятого рішення, що свідчило б про вихід за межі позовних вимог, а обмежується лише вимогою про стягнення, яка спрямована на здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, вона підлягає задоволенню.

При цьому слід зазначити, що оскільки чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх в добровільному порядку, зокрема, Закон України «Про автомобільний транспорт» не передбачає примусового виконання постанови про застосування фінансових санкцій органами державної виконавчої служби, то вищевказана сума, добровільно не сплачена відповідачем, підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Крім того, варто уточнити і щодо тієї обставини, що з адміністративним позовом звернувся прокурор Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується – ГДІАТ в особі структурного підрозділу - ТУ ГДІАТ у Вінницькій області.

Так, оскільки згідно із пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року №888, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року №1573/11853 територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України, утримуються за рахунок державного бюджету, а їх видатки та доходи є складовими кошторису доходів і видатків Головавтотрансінспекції, то за таких обставин ці суб’єкти не наділені адміністративною процесуальною правоздатністю та адміністративною процесуальною дієздатністю.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення ним в адміністративному суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу і при цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ.

Несплата фінансових санкцій тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету та ставить під загрозу своєчасне виконання державною економічних, соціальних, політичних та інших функцій та суттєво порушує інтереси держави, що покладає на прокуратуру обов’язок представництва, як це передбачено статтею 121 Конституції України.

Згідно із статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Оскільки відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190 інспекція діє у складі Міністерства транспорту України і йому підпорядковується, утримується за рахунок Держбюджету, та в кошторисі витрат на утримання установи не передбачено витрат по сплаті держмита при зверненні за захистом інтересів до суду, то звернення позивача до прокуратури Ленінського району м. Вінниці з проханням про стягнення накладеної фінансової санкції із ФОП ОСОБА_2 в судовому порядку спрямоване на захист інтересів держави і відповідає чинному законодавству.

Таким чином, за обставин, коли вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, знайшли підтвердження матеріалами справи, суд доходить висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд          

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету України (р/р 31111106700002, код 34701167, держбюджет м. Вінниці, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015) 1700 грн (одна тисяча сімсот гривень) фінансової санкції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Чудак Олеся Миколаївна