ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 р.           Справа № 2-а-5224/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Чорному В`ячеславу Валерійовичу

за участю представників сторін:

прокуратури: ОСОБА_1

позивача : ОСОБА_2

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: прокурора Ямпільського району в інтересах держави в особі Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

до: Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

про: стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку за рахунок активів

ВСТАНОВИВ :

20 грудня 2010 року прокурор Ямпільського району в інтересах держави в особі Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції (Крижопільська МДПІ) звернувся в суд з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (СПД ФО ОСОБА_3В.) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку в розмірі 560 грн 28 коп.

Зазначав, що відповідно до заяви відповідача від 16 грудня 2008 року та на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» він переведений на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2009 рік.

Посилаючись на те, що з червня 2009 року ПП ОСОБА_3, у порушення встановлених чинним законодавством строків єдиний податок не сплачував, а відтак, станом на 13 грудня 2010 року має заборгованість перед бюджетом в розмірі 560 грн 28 коп. а також те, що для належного виконання обов’язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - прокурор просив стягнути заборгованість зі сплати єдиного податку в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

Відповідач в судові засідання, призначені на 29 грудня 2010 року, 11 січня 2011 року, 26 січня 2011 року жодного разу не з’являвся, повноважного представника не направляв, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 25 грудня 2010 року, 31 грудня 2010 року, 13 січня 2011 року (а.с. 28, 33, 38).

При цьому, судом враховано, що судові повістки ПП ОСОБА_3 направлялися за адресою, вказаною прокурором Ямпільського району у позовній заяві, у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та у довідці, виданій адресно-довідковим сектором СГІРФО Ямпільського РВ УМВС України у Вінницькій області (а.с. 8-9, 20), однак поштові відправлення повернулись до суду по тій причині, що за зазначеною адресою ОСОБА_3 не проживає (а.с. 28, 33, 38). Розгляд справи по суті у зв’язку з неявкою відповідача переносився.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV, відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною першою статті 45 цього Закону, зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме, зміни щодо імені фізичної особи, місця її проживання, ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків набирають чинності з дня їх державної реєстрації.

З доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що будь-яких відомостей відносно зміни місця свого проживання ПП ОСОБА_3 ні державному реєстратору, ні Державній податковій інспекції не надав.

Також, відповідно до вимог частини четвертої статті 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно вимог частини одинадцятої статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всіх заходів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України для повідомлення належним чином ПП ОСОБА_3 про час, дату і місце розгляду справи для його участі чи участі повноважного представника, оскільки здійснив поштові відправлення на адресу, вказану у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, витязі з ЄДРПОУ та у довідці адресно-довідкового сектору СГІРФО Ямпільського РВ УМВС України у Вінницькій області та надав можливість для реалізації права на судовий захист, але підприємець ним не скористався.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка відповідача чи його уповноваженого представника без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у зв’язку з чим судом ухвалено розглянути справу у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник прокуратури Вінницької області - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 (посвідчення на а.с. 40) та представник Крижопільської МДПІ – головний державний податковий інспектор юридичного відділу ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 29) позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та надані у справу докази. Додатково представник Крижопільської МДПІ уточнив вимогу щодо стягнення заявленої суми за рахунок активів платика.

Суд, заслухав пояснення учасників процесу, дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що як фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстрований Ямпільською районною державною адміністрацією Вінницької області 18 вересня 2007 року, про що зроблено запис за №2173000 0000 001669 (а.с. 9).

Як платник податків відповідач зареєстрований у Крижопільській МДПІ з 19 вересня 2007 року (а.с. 10).

Згідно з поданою ним до податкової інспекції заявою від 16 грудня 2008 року, перейшов на спрощену систему оподаткування за видом діяльності – посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (а.с. 18).

Таким чином, із свідоцтвом про сплату єдиного податку від 16 грудня 2008 року серія Ж №448399, ПП ОСОБА_3 розпочав у 2009 році діяльність на спрощеній системі оподаткування за ставкою єдиного податку 80 грн (а.с. 10).

Проте, як вбачається із картки особового рахунку платника та стверджується позивачем, з червня місяця 2010 року податок підприємець не сплачував. За таких обставин, податкова інспекція звернулася про стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 11 Закону України від 19 жовтня 2000 №2063-ІІІ «Про державну підтримку малого підприємництва», застосування суб’єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Такий порядок, зокрема, визначає Указ Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (Указ), наказ Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року №599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», зареєстрований Міністерством юстиції України 02 листопада 1999 року №725/4045.

Так, згідно із статтею 1 Указу, ця система запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Тобто, для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідають зазначеним вимогам, оподаткування здійснюється зі сплатою єдиного податку, ставка якого встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн та більше 200 грн на місяць (ч. 2 ст. 2 Указу).

Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, а доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах (ч. 8 ст. 2 Указу).

Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України (ч. 6 ст. 2 Указу).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, а відтак повинен сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідно до витягу із картки особового рахунку платника, станом на 12 червня 2009 року у відповідача рахувалась переплата в сумі 11 грн 87 коп., однак в подальшому єдиний податок він не сплачував, тому виникла заборгованість по недоїмці в розмірі 468 грн 13 коп.

Враховуючи, що в попередньому періоді сплата податку приватним підприємцем частково проводилась не у встановлені строки, за несвоєчасну сплату Крижопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2009 року №003155170, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 92 грн 15 коп. Дане рішення ним отримане та у встановленому чинним законодавством ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржено.

Таким чином, заборгованість у відповідача склала 560 грн 28 коп.

При цьому варто зазначити, що за даного предмету спору в частині прийнятого рішення, суд не оцінює його правомірність, що свідчило б про вихід за межі позовних вимог, а обмежується лише вимогою про стягнення, яка спрямована на здійснення державного контролю за своєчасною сплатою податків.

Для здійснення заходів до погашення податкового боргу, Крижопільською МДПІ, ПП ОСОБА_3 виставлено першу та другу податкові вимоги від 14 липня 2009 року №1/138/4057 на суму 68 грн 15 коп., від 01 жовтня 2009 року №2/211/5294 на суму 308 грн 13 коп., отримані ним 14 липня 2009 року, 01 жовтня 2009 року відповідно, про що свідчать його підписи на корінцях вимог (а.с. 11-12). Ні в судовому, ні в адміністративному порядку вони не оскаржувались та є чинними.

Податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання відповідно до пункту 1.3 частини першої статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон №2181) визначається як податковий борг.

Отримання свідоцтва про сплату єдиного податку передбачає узгодженість ставки податку, адже вона визначається стало на весь термін дії свідоцтва.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку після закінчення терміну дії Свідоцтва воно підлягає поверненню разом з усіма Довідками в 5-денний термін до органу державної податкової служби, який їх видав.

У разі припинення діяльності (зняття з державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) платник єдиного податку зобов'язаний подати в 5-денний термін до органу державної податкової служби письмову заяву про це, здати Свідоцтво та всі Довідки.

У судовому засіданні представник Крижопільської МДПІ зазначив, що ПП ОСОБА_3 із заявою про перехід на іншу систему оподаткування не звертався, в кінці року свідоцтво про сплату єдиного податку не повернув, із реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності до інспекції не звертався.

Пунктом 5 Указу визначено, що суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ, платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Стаття 67 Конституції України, норми Закону України «Про систему оподаткування» передбачають обов’язок платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.

Оскільки, в добровільному порядку податкову заборгованість ПП ОСОБА_3 не сплачує, що тягне за собою ненадходження коштів до бюджету та суттєво порушує інтереси держави, то чинне законодавство уповноважує Крижопільську МДПІ звернутися до суду.

Зокрема, пункт 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, тут концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

В таких адміністративних справах за зверненням суб’єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань суб’єкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову суб’єкта владних повноважень.

Отже, примусове стягнення податкової заборгованості – це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181 активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Згідно статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги прокурора та Крижопільської МДПІ є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, оскільки заявлена сума до стягнення стосується ставки єдиного податку, узгодженої на весь рік, що підтверджується отриманим відповідачем свідоцтвом, на час вирішення справи докази про сплату відповідачем заборгованості по цьому податку відсутні, а також те, що вжиті Крижопільською МДПІ заходи до погашення боргу не привели до спалати, та у такому випадку вона має право звернутися до суду про стягнення боргу, а суд наділений повноваженнями на таке стягнення, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3 (вул. Комсомольська, 43 с.Русава, Ямпільський район, Вінницька область, 24510, ідент. код НОМЕР_1) в дохід місцевого бюджету Русанівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (рахунок №34213379700723 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код платежу 16050200, код 34701130) заборгованість по єдиному податку в розмірі 560 грн 28 коп. (п’ятсот шістдесят гривень двадцять вісім копійок) за рахунок активів.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Чудак Олеся Миколаївна