ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 р. Справа № 2-а-5231/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання Задерей Ірині Василівні,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ :
20 грудня 2010 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», Підприємство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2010 року №0001322310/0 та №0001312310/0.
Зазначили, що працівниками ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 30 листопада 2010 року №4001/23/33126849 у якому зафіксовано, порушення КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» підпункту 5.1 пункту 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-й квартал 2010 року на загальну суму 679463 грн; завищення задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2010 року в сумі 2773911 грн; пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 3251337 грн, а саме: за липень 2009 року в сумі 142473 грн, за серпень 2009 року в сумі 155133 грн, за листопад 2009 року в сумі 1274331 грн, за грудень 2009 року в сумі 1679400 грн; підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-ІV, а саме несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за друге півріччя 2009 року та перше півріччя 2010 року, в результаті чого податковим органом нарахована пеня в сумі 4798 грн; статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-ХІІ, а саме чПідприємством не подано розрахунки на придбані транспортні засоби Т-40АМ, Т-150К, ЮМЗ-6АЛ (2шт) (трактора зареєстровано 20 листопада 2009 року) та Т-25А (трактор зареєстровано 09 квітня 2010 року).
На підставі акта перевірки ДПІ у м. Вінниці винесені податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2010 року №0001312310/0, №0001322310/0.
Посилаючись на те, що зроблені відповідачем висновки не відповідають фактичним обставинам та чинному податковому законодавству, просили прийняті ДПІ у м. Вінниці податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2010 року №0001312310/0, №0001322310/0 - скасувати.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази.
Представники ДПІ у м. Вінниці позовні вимоги не визнали з підстав викладених у запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково зазначили, що податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, в межах наданих повноважень та відповідно до порушень, які виявлені в ході проведення виїзної планової перевірки і зафіксовані в акті.
Суд заслухав пояснення учасників процесу, дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.
Зокрема, суд встановив, що як юридична особа КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №142162 серії А00, зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 21 серпня 2004 року, про що зроблено запис за №11741020000000151 (а.с. 22).
Згідно із довідкою управління статистики у Вінницькій області від 11 січня 2010 року №022980, це Підприємство включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за основними видами діяльності (за КВЕД): постачання пари та гарячої води; виробництво електроенергії; передача електроенергії; будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв’язку та енергопостачання; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; оброблення даних (а.с. 23).
Як вбачається із Статуту КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», затвердженого рішенням Вінницької міської ради 25 грудня 2009 року та зареєстрованого 04 січня 2010 року №11741050009000151, позивач є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні, валютні та інші рахунки в банківських установах (а.с. 10-21).
Таким чином, на підставі направлення від 22 вересня 2010 року №2287/23, від 03 листопада 2010 року №2890/23 виданих ДПІ у м. Вінниці, головному державному податковому ревізору-інспектору податкової служби 2 рангу відділу перевірок підприємств стратегічних галузей управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_4, старшому державному податковому ревізору-інспектору, інспектору податкової служби 2 рангу відділу перевірок підприємств стратегічних галузей управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_5, головному державному податковому ревізору-інспектору, інспектору податкової служби 1 рангу управління погашення прострочених податкових зобов’язань ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_6, державному податковому інспектору, інспектору податкової служби 1 рангу відділу адміністрування податку з доходів фізичних осіб та податку з власників транспортних засобів управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_7, головному державному податковому ревізору-інспектору, інспектору податкової служби 1 рангу відділу адміністрування податку з доходів фізичних осіб та податку з власників транспортних засобів управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_8, головному державному податковому ревізору-інспектору, інспектору податкової служби 1 рангу відділу по контролю за суб’єктами господарювання, що здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_9 та згідно із частиною другою статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ - проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010, відповідно до затвердженого плану перевірки.
Перевірка проводилась з відома генерального директора Підприємства ОСОБА_10 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_1 з 22 вересня 2010 року по 23 листопада 2010 року, про що в журналі реєстрації перевірок Підприємства вчинено запис про початок перевірки за №20.
За результатами перевірки складено акт від 30 листопада 2010 року №4001/23/33126849, у якому встановлено порушення позивачем підпункту 5.1 пункту 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (Закон №283), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-й квартал 2010 року на загальну суму 679463 грн; завищення задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2010 року в сумі 2773911 грн; пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 3251337 грн, а саме: за липень 2009 року в сумі 142473 грн, за серпень 2009 року в сумі 155133 грн, за листопад 2009 року в сумі 1274331 грн, за грудень 2009 року в сумі 1679400 грн; підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-ІV (Закон №889), а саме несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за друге півріччя 2009 року та перше півріччя 2010 року, в результаті чого податковим органом нарахована пеня в сумі 4798 грн; статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-ХІІ, а саме Підприємством не подано розрахунки на придбані транспортні засоби Т-40АМ, Т-150К, ЮМЗ-6АЛ (2шт) (трактора зареєстровано 20 листопада 2009 року) та Т-25А (трактор зареєстровано 09 квітня 2010 року) (а.с. 26-61, 100-103).
Даний акт підписано із запереченнями генеральним директором Підприємства, про що свідчить підпис в акті.
Крім того, в зв’язку із незгодою з висновками перевіряючи КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» подало до ДПІ у м. Вінниці заперечення №06/1714 від 03 грудня 2010 року (а.с. 104-105), яке відповідно до листа №53171/23 від 07 грудня 2010 року залишилось без задоволення (а.с. 106-109).
Таким чином, ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення №0001312310/0 від 09 грудня 2010 року, яким КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 815356 грн, та №0001322310/0 від 09 грудня 2010 року, яким КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 4877007 грн.
Не погодившись із цими рішеннями, КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося до суду про їх скасування.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону №283, валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий дохід включає доходи від продажу електричної енергії (включаючи реактивну) (підпункт 4.1.6 пункт 4.1 статті 4 Закону №283).
Згідно з пунктом 1.31 цього Закону під продажем товарів слід розуміти - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Тобто, продаж обов'язково супроводжується передачею права власності на такі товари.
Оскільки споживання електроенергії юридичною особою - позивачем - на власні виробничі потреби не супроводжується переходом права власності на товар, тому вартість такої електроенергії не повинна відображатися у валових доходах.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
У пунктах 5.3-5.7 даного Закону наведено вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до валових та наведено особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат. Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Порядок виключення витрат зі складу валових визначено пунктом 5.3 статті 5 Закону №283, в якому сторнування із валових витрат вартості товарів при списанні кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, не передбачене. Більше того, пунктом 5.10 Закону передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Відповідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №283 датою збільшення валових витрат визначається, залежно від дати, яка припала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Також підпунктом 4.1.6 Закону встановлено, що до складу валових доходів відноситься безповоротна фінансова допомога, до складу якої, відповідно до пункту 1.22 статті 1 Закону, належить кредиторська заборгованість, за якою минув термін позовної давності, а також безоплатно надані платнику податків товари.
До складу валових доходів позивачем віднесено кредиторську заборгованість списану ДК «Газ України» з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 01 вересня 2005 року між Дочірним підприємством «Газ-Тепло» (ДП «Газ-Тепло») (Замовник) та КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (підрядник) укладено договір №17/05-280 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії орієнтовною вартістю договору 41 049,36млн.грн. з врахуванням податку на додану вартість (ПДВ) та договір комісії №12/05-281 від 01 вересня 2005 року, укладений між тими самими сторонами.
Так, за договором №17/05-280 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» здійснювало послуги з переробки природного газу в готову продукцію та транспортувало її до споживачів. В результаті чого щомісячно складався акт виконаних робіт в якому зазначалась вартість виробництва готової продукції у відповідному періоді.
У акті перевірки ДПІ у м. Вінниці з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року зазначена структура статей витрат та загальна сума наданих КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» послуг з переробки за 2006 рік 15309,4 тис.грн., за 2005 рік - 12834,9 тис.грн.
ДП «Газ-Тепло» за надані послуги КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» в повному обсязі не розрахувалось, але відповідно до повідомлення №31/18-5736 від 14 червня 20010 року ДК «Газ України» списано кредиторську заборгованість перед позивачем у розмірі 5491763 грн 10 коп.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд вважає, що ДПІ у м. Вінниці безпідставно зробила висновок щодо зменшення позивачем валових витрат, у зв'язку з списанням його кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, тобто безнадійної. Окрім того, збільшення валових доходів на списані суми кредиторської заборгованості і одночасне коригування валових витрат на ці суми призведе до подвійного оподаткування.
Щодо порушення підприємством підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з не проведенням зменшення податкового кредиту на частку неоподаткованих операцій на загальну суму 3251337 грн, то суд вважає, що даний висновок ДПІ у м. Вінниці є необґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодовуються з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до норм вищевказаного Закону, оподаткування податком на додану вартість здійснюється не за окремими господарськими операціями, а в цілому по результатах всієї господарської діяльності підприємства за відповідні звітні періоди.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість на загальних підставах і здійснює господарську діяльність та операції з продажу, які є виключно оподаткованими податком на додану вартість, а саме, відповідно до довідки з ЄДРПОУ види діяльності позивача за КВЕД: постачання пари та гарячої води; виробництво електроенергії; передача електроенергії; будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; оброблення даних.
Згідно з пункту 1.4 статті 1 Закону №168, поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів ( результатів робіт ); поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
База оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначених за вільними або регульованими цінами (тарифами) (п. 4.1 ст.4 Закону №168).
Обсягом оподатковуваних операцій надання послуг з теплопостачання позивача є вартість вищеназваних послуг, що розрахована за регульованими тарифами. А базою оподаткування таких поставок є відповідно затверджений виконавчим комітетом Вінницької міської ради тариф.
Враховуючи те, що КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» постачає теплову енергію, послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання переважно населенню (фізичним особам), бюджетним установам, іншим подібним споживачам за регульованими тарифами, то відповідно до статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 191 Господарського кодексу України органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих тарифів на теплову енергію, послуги централізованого опалення, гарячого водопостачання, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, тобто зобов'язані надати їм фінансову підтримку на покриття збитків відповідно до вимог законодавства.
Прийняття в Україні відповідно до бюджетного законодавства в 2008 році постанови Кабінетом Міністрів України №440, в 2009 році постанови Кабінетом Міністрів України №193 та їх реалізація спрямовані на покриття збитків виробників послуг і покриття заборгованості з різниці в тарифах минулих років виробникам теплової енергії шляхом надання субвенції місцевим бюджетам з подальшим її цільовим використанням.
Отже, зазначена в акті перевірки та в оскаржуваних рішеннях операція з отримання позивачем фінансової допомоги не є поставкою (продажем послуг) і не є виплатами згідно підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону №168. На підтвердження цього у листі Державної податкової адміністрації України №16715/7/16-1517 від 07 вересня 2006 року зазначається, що «операції з перерахування субвенцій з державного бюджету, які призначаються для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, які здійснюються у відповідності з постановою Кабінету міністрів України №705 від 22 травня 2006 року, не є оплатою вартості поставлених послуг, а тому такі адресні субвенції згідно з діючим законодавством не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість».
Згідно з підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону №168, платник податку зобов'язаний вести окремий облік операцій з поставки товарів ( послуг ), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктом оподаткування згідно із статтею 3 цього Закону. Формою податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої Наказом ДПА України від 03 квітня 1997 року за №166, із змінами у пункті 5.3.4 передбачено, що рядок 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування» колонки «А» заповнюється платником у тому випадку, коли платник здійснює такі операції, як частину в загальному обсязі саме продажу - «обсяг поставки, (без ПДВ)». З вищенаведених норм випливає, що операції, які, зокрема, не є об'єктом оподаткування, та мають враховуватись при визначенні суми податкового кредиту, є операціями саме з продажу товарів (послуг), а не будь-якого отримання коштів.
Як уже зазначалось, за видами діяльності КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» не проводить неоподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг), а тому, при отриманні субвенцій з державного бюджету для погашення заборгованості минулих років з різниці у тарифах на теплову енергію підстав для ведення розподільного обліку немає.
В свою чергу підпунктом 7.4.1 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг), та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Тобто, податковий кредит надається платнику податку - покупцеві відповідних товарів (робіт, послуг) на підставі отриманих податкових накладних, а не продавцю відповідних товарів (послуг).
КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» отримало субвенції у 2009 році, що розраховані за підсумками роботи підприємства у 2008 - 2009 роках і спрямовані на оплату природного газу з ПДВ, що придбавався підприємством у 2008 - 2009 роках для проведення своєї статутної діяльності, а тому не могли використовуватися для неоподатковуваної діяльності у 2008-2009 роках.
Бюджетні дотації не є компенсацією вартості товарів (послуг), оскільки за своїм змістом «суттю) не є платою за товари (послуги). Оскільки бюджетні субвенції не є продажем товарів ( послуг ) згідно пункту 1.4 статті 4 Закону №168, то вони не включені до бази оподаткування і не є оплатою вартості поставлених товарів (послуг), а відтак на них не поширюються норми підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168. При цьому пунктом 7.4 статті 7 цього ж Закону не встановлено будь-яких винятків для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою такому продавцю дотацій (субвенцій) з бюджету.
Таким чином, позивачем не порушено норми чинного податкового законодавства.
Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи усі наведенні обставини в їх сукупності, досліджуючи питання правильності виявлених та зафіксованих порушень КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» при проведенні перевірки, їх розгляд при винесенні податкового повідомлення-рішення, суд визнає, що рішення ДПІ у м. Вінниці суперечать чинному законодавству та не кореспондуються з положеннями частини третьої статті 2 КАС України. Таким чином, наявні підстави для їх скасування.
Оскільки, КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» при звернені до суду шляхом подання позовної заяви понесено витрати по сплаті судового збору, а також те, що його позов до суб’єкта владних повноважень задоволено повністю, то згідно зі статтею 94 КАС України сплачене Підприємством мито у розмірі 03 грн 40 коп. підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 09 грудня 2010 року №000132310/0, №0001322310/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі 03 грн 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна