ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 р.           Справа № 2-а-5388/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні,

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1,

відповідача : не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

до: Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

про: стягнення штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ :

30 грудня 2010 року Державна податкова інспекція у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) звернулася в суд з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (СПД ОСОБА_2В.) про стягнення заборгованості по штрафним санкціям в розмірі 5250 грн.

Зазначили, що за результатами проведеної перевірки господарської одиниці магазину ТПК, який розташований за адресою вул. Київська, в м. Вінниці, тролейбусна зупинка «Центральний автовокзал» та належить СПД ОСОБА_2 за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, встановлено порушення ним пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України від 01 червня 2000 року №1776-ІІІ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон №1776), а відтак, податковим органом прийнято рішення від 16 вересня 2010 року №0007052340 про застосування до відповідача штрафної санкції в розмірі 5250 грн.

Посилаючись на те, що вказана сума СПД ОСОБА_2 в добровільному порядку не сплачена, рішення в установленому порядку не оскаржено, а також те, що для належного виконання обов’язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути з відповідача 5250 грн в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2010 року відкрито скорочене провадження і повідомлено відповідачу, що він має право в 10-денний строк з дня одержання даної ухвали надати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Однак, враховуючи, що зі сторони відповідача жодної поштової кореспонденції на адресу суду не надходило, а також зважаючи на неможливість прийняти законне та обґрунтоване рішення у порядку скороченого провадження у зв’язку із недостатністю повідомлених позивачем обставин, ухвалою суду від 02 лютого 2011 року у даній адміністративній справі призначено судовий розгляд.

Відповідач в судові засідання, призначені на 17 лютого 2011 року, 01 березня 2011 року жодного разу не з’являвся, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 07 лютого 2011 року, 22 лютого 2011 року (а.с. 16, 21).

За таких обставин, суд вважає, що вжив всіх заходів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України для повідомлення належним чином СПД ОСОБА_2 про час, дату і місце розгляду справи для його участі чи участі повноважного представника та надав можливість для реалізації права на судовий захист, але підприємець ним не скористався.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка відповідача чи його уповноваженого представника без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у зв’язку з чим судом ухвалено розглянути справу у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник ДПІ у м. Вінниці – головний державний податковий інспектор відділу супроводження справ у судах та взаємодії зі структурними підрозділами юридичного управління ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 18) позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що відповідно до направлень від 19 серпня 2010 року №103203, №103206, працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області), а саме головними державними податковими ревізорами-інспекторами ОСОБА_3, ОСОБА_4 21 серпня 2010 року проведена перевірка СПД ОСОБА_2 щодо дотримання ним порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у господарській одиниці-магазині ТПК, який розташований по вул. Київській, м. Вінниця, тролейбусна зупинка «Центральний автовокзал».          

Перевірку проведено з відома і в присутності продавця ОСОБА_5

За результатами проведеної перевірки складено акт від 21 серпня 2010 року №1018/02/32/23/НОМЕР_1, у якому встановлено порушення відповідачем пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: при продажу однієї пачки сигарет «Мальборо» по ціні 11 грн на загальну суму 11 грн, розрахункову операцію не проведено через реєстратор розрахункових операцій, відповідний розрахунковий документ не роздрукований та не виданий; не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, невідповідність склала 1039 грн (а.с. 7-9).

Даний акт підписано та один його примірник отримано продавцем ОСОБА_5 21 серпня 2010 року, про що свідчить її підпис на ньому (а.с. 8 на звороті).

За результатами розгляду акту 16 вересня 2010 року ДПІ у м. Вінниці прийнято рішення №0007052340, яким до СПД ОСОБА_2 застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5250 грн.

Дане рішення отримане відповідачем 16 вересня 2010 року, про що свідчить його підпис (а.с. 5 на звороті) та є узгодженим. Вказана у ньому сума в установленому законом порядку підприємцем не сплачена, саме рішення ні в адміністративному, ні судовому порядку не оскаржено.

Такі обставини потягли звернення ДПІ у м. Вінниці з позовом про стягнення даної суми.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 15 Закону №265 та пункту 3.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27 травня 2008 року №355, контроль за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення відповідно до щомісячних планів податкового органу планових перевірок та позапланових перевірок у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року №327 (Порядок).

Згідно з пунктом 1.3 розділу І Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства-довідка.

В цьому ж пункті визначено, що акт – це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Відповідно до пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

На підставі виявлених та викладених в акті перевірки порушень, у даному випадку недотримання відповідачем наведених пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону №1776, податковим органом застосовані до відповідача штрафні санкції в порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством України.

Керуючись пунктом 11 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року №509 «Про державну податкову службу України», згідно з яким, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, та відповідно до статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за виявлені порушення до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), відповідні органи державної податкової служби України приймають рішення про застосування фінансових санкцій.

Суми зазначених фінансових санкцій, підлягають перерахуванню суб’єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких санкцій (ст. 25 Закону №265).

За своєю суттю штрафні санкції, застосовані ДПІ у м. Вінниці до відповідача за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідають визначенню адміністративно-господарських санкцій, даному в статті 238 Господарського кодексу України (ГК України).

Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Штрафи, що передбачені статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення порядку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій та є такими за своєю юридичною суттю.

При цьому слід зазначити, що Державна податкова інспекція, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу України», є органом державної податкової служби і суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до положень пункту 5 частин другої статті 17.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

          Пункт 11 цієї статті передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

У наведеній нормі концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

В таких адміністративних справах за зверненням суб’єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань суб’єкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову суб’єкта владних повноважень.

В даному позові ДПІ у м. Вінниці заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми штрафних (фінансових) санкцій. При цьому, у межах заявленого позову правомірність прийнятого рішення про їх застосування судом не досліджується, оскільки такі дії свідчили б про вихід за межі позовних вимог.

Судом встановлено, що СПД ОСОБА_2 не сплатив суму фінансової санкції в розмірі 5250 грн.

Оскільки заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій не є узгодженою сумою податкового зобов’язання, то відповідно на неї не поширюються норми Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо узгодження боргу.

Слід також зазначити, що на заборгованість по фінансовим санкціям, яка є предметом спору, не поширюються норми Закону №2181 і стосовно надіслання податкових вимог (ст. 6), відтак, податковою інспекцією не вживаються заходи по погашенню заборгованості по штрафній санкції, права виникнення податкової застави (ст. 8), адміністративного арешту активів (ст. 9), продажу активів, що перебувають у податкові заставі (ст. 10) тощо.

Вказана ситуація має місце у зв’язку з тим, що перераховані процедури стосуються виключно податкового боргу та узгодженої суми податкового зобов’язання, а санкції, нараховані за порушення Закону №265, не є податковим зобов’язанням у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, та враховуючи, що заборгованість в добровільному порядку СПД ОСОБА_2 не сплачена, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави, вказана заборгованість підлягає стягненню лише в судовому порядку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідно до статті 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги ДПІ у м. Вінниці є обґрунтованими, заявленими в межах наданих законом повноважень, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а також те, що на час вирішення справи, докази про сплату відповідачем заборгованості по фінансовій санкції відсутні, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (вул. Пирогова, 78а, к.60, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (р/р 31113104700002, код платежу НОМЕР_2, ГУ ДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5250 грн. (п’ять тисяч двісті п’ятдесят гривень).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис)          Чудак Олеся Миколаївна

з оригіналом згідно

Суддя

Секретар