ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 р.           Справа № 2-а-4845/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна

за участю представників сторін:

позивача : не з'явився

відповідача : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості по штрафним санкціям в розмірі 920 грн

ВСТАНОВИВ :

25 листопада 2010 року Хмільницька об’єднана державна податкова інспекція Вінницької області (Хмільницька ОДПІ) звернулася в суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1В.) про стягнення заборгованості по штрафним санкціям в розмірі 920 грн.

Зазначали, що за результатами проведеної перевірки щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, встановлено порушення відповідачем пунктів 9, 10 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон №265), а відтак, податковим органом прийнято рішення від 29 квітня 2010 року №0000322308 про застосування до неї штрафної санкції в сумі 1020 грн.

Вказана сума сплачена відповідачем частково, а саме в розмірі 100 грн, тобто, заборгованість по штрафній санкції на час звернення до суду склала 1020 грн – 100 грн = 920 грн.

Посилаючись на те, що вказана сума ФОП ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплачена, а також те, що для належного виконання обов’язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути з відповідача 920 грн в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року відкрито скорочене провадження і повідомлено відповідачу, що вона має право в 10-денний строк з дня одержання даної ухвали надати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Однак, враховуючи, що зі сторони відповідача жодної поштової кореспонденції на адресу суду не надходило, а також зважаючи на неможливість прийняти законне та обґрунтоване рішення у порядку скороченого провадження у зв’язку із недостатністю повідомлених позивачем обставин, ухвалою суду від 12 січня 2011 року у даній адміністративній справі призначено судовий розгляд.

В судове засідання представник Хмільницької ОДПІ не з’явився. При цьому, 25 січня 2011 року через канцелярію Вінницького окружного адміністративного суду за вхідним №1867 від повноважного представника позивача – ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 27) надійшла заява з проханням розглянути справу без їх участі (а.с. 34)

Відповідач – ФОП ОСОБА_1 в судовому засіданні при вирішенні даної справи поклалася на розсуд суду.

Суд заслухав пояснення відповідача, дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що як Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстрована Літинською районною державною адміністрацією Вінницької області 05 травня 2008 року, про що зроблено запис за №21570000000011842 (а.с. 5).

Відповідно до направлень від 19 квітня 2010 року №101803, №101810, працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області), а саме головними державними податковими ревізорами-інспекторами ОСОБА_3, ОСОБА_4 21 квітня 2010 року проведена перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання нею порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у господарській одиниці-кафе-бар «Кармен», який розташований по вул. Радянській 71А, смт. Літин, Вінницька область.

Перевірку проведено з відома і в присутності ФОП ОСОБА_1

За результатами проведеної перевірки складено акт від 21 квітня 2010 року №534/02/2308/НОМЕР_1, у якому встановлено порушення відповідачем пунктів 9, 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено щоденне друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (Z-звіт) за 05 листопада 2009 року початок роботи о 13 год. 54 хв. Z-звіт №3211 роздрукований 06 листопада 2009 року о 15 год. 33 хв.; Z-звіт №447 за робочий день 03 грудня 2009 року початок роботи о 20 год. 22 хв.; Z-звіт №3315 фіскальний звітний чек роздрукований 04 грудня 2009 року о 21 год. 11 хв.; не забезпечено зберігання контрольних стрічок протягом трьох років: за робочий день 17 грудня 2009 року згідно Z-звіту №483 фіскальні чеки з №3369 по №3373 та за робочий день 10 січня 2010 року згідно Z-звіту №502 фіскальні чеки з №3464 по №3468 (а.с. 9-10).

Даний акт підписано та один його примірник отримано ФОП ОСОБА_1 21 квітня 2010 року, про що свідчить її підпис на ньому (а.с.10 на звороті).

За результатами його розгляду 29 квітня 2010 року Хмільницькою ОДПІ прийнято рішення №0000322308, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн.

Дане рішення отримане відповідачем 30 квітня 2010 року, про що свідчить її підпис (а.с. 12) та є узгодженим. Вказана у ньому сума в установленому законом порядку підприємцем не сплачена, саме рішення ні в адміністративному, ні судовому порядку не оскаржено.

Такі обставини потягли звернення Хмільницької ОДПІ з позовом про стягнення податкового боргу.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 15 Закону №265 та пункту 3.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27 травня 2008 року №355, контроль за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення відповідно до щомісячних планів податкового органу планових перевірок та позапланових перевірок у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року №327 (Порядок).

Згідно з пунктом 1.3 розділу І Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства-довідка.

В цьому ж пункті визначено, що акт – це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Відповідно до пунктів 9, 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані:

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

- друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

На підставі виявлених та викладених в акті перевірки порушень, у даному випадку недотримання відповідачем наведених пунктів 9, 10 статті 3 Закону №265, податковим органом застосовані до відповідача штрафні санкції в порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством України.

Керуючись пунктом 11 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року №509 «Про державну податкову службу України», згідно з яким, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, та відповідно до статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за виявлені порушення до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), відповідні органи державної податкової служби України приймають рішення про застосування фінансових санкцій.

Суми зазначених фінансових санкцій, підлягають перерахуванню суб’єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких санкцій (ст. 25 Закону №265).

За своєю суттю штрафні санкції, застосовані Хмільницькою ОДПІ до відповідача за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідають визначенню адміністративно-господарських санкцій, даному в статті 238 Господарського кодексу України (ГК України).

Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Штрафи, що передбачені статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення порядку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій та є такими за своєю юридичною суттю.

При цьому слід зазначити, що Державна податкова інспекція, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу України», є органом державної податкової служби і суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до положень пункту 5 частин другої статті 17.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

          Пункт 11 цієї статті передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

У наведеній нормі концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

В таких адміністративних справах за зверненням суб’єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань суб’єкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову суб’єкта владних повноважень.

В даному позові ДПІ у м. Вінниці заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми штрафної (фінансової) санкції. При цьому, у межах заявленого позову правомірність прийнятого рішення про її застосування судом не досліджується, оскільки такі дії свідчили б про вихід за межі позовних вимог.

Судом встановлено, що СПД ОСОБА_1 не сплатила суму фінансової санкції в розмірі 920 грн.

Оскільки заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій не є узгодженою сумою податкового зобов’язання, то відповідно на неї не поширюються норми Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо узгодження боргу.

Слід також зазначити, що на заборгованість по фінансовим санкціям, яка є предметом спору, не поширюються норми Закону №2181 і стосовно надіслання податкових вимог (ст. 6), відтак, податковою інспекцією не вживаються заходи по погашенню заборгованості по штрафній санкції, права виникнення податкової застави (ст. 8), адміністративного арешту активів (ст. 9), продажу активів, що перебувають у податкові заставі (ст. 10) тощо.

Вказана ситуація має місце у зв’язку з тим, що перераховані процедури стосуються виключно податкового боргу та узгодженої суми податкового зобов’язання, а санкції, нараховані за порушення Закону №265, не є податковим зобов’язанням у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, та враховуючи, що заборгованість в добровільному порядку ФОП ОСОБА_1 сплачена частково в сумі 100 грн, а решту суми заборгованості нею так і не сплачено, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави, вказана заборгованість підлягає стягненню лише в судовому порядку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідно до статті 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги Хмільницької ОДПІ є обґрунтованими, заявленими в межах наданих законом повноважень, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а також те, що на час вирішення справи, докази про сплату відповідачем заборгованості по фінансовій санкції відсутні, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Н.Курченко, 31, смт. Літин, Вінницька область, 22300, ідент. код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 920 грн (дев’ятсот двадцять гривень).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                               Чудак Олеся Миколаївна