ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 р.           Справа № 2-а-17/11/0270

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чудак Олеся Миколаївна, розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи

за позовом: Жмеринського транспортного прокурора Вінницької області в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується – Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення штрафної санкції

ВСТАНОВИВ :

04 січня 2011 року Жмеринський транспортний прокурор Вінницької області в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується – Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (ТУ ГДІАТ у Вінницькій області) звернувся в суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1М.) про стягнення штрафної санкції в розмірі 510 грн.

Зазначив, що під час проведення перевірки державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області дотримання перевізниками вимог Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (Закон №2344) встановлено порушення відповідачем статті 39 цього Закону, а саме, експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі без оформлення ліцензійної картки.

В результаті виявлення даного правопорушення складено акт від 11 серпня 2010 року, а в подальшому, на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області винесено постанову від 30 серпня 2010 року №101835 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансової санкції в розмірі 510 грн.

Посилаючись на те, що постанова відповідачем в установленому законом порядку не оскаржена, сума фінансової санкції в добровільному порядку не сплачена, іншого порядку примусового стягнення немає, - прокурор просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ГДІАТ в дохід Державного бюджету України штрафну санкцію у розмірі 510 грн в судовому порядку.

Отже, враховуючи, що заявлена прокурором сума позову ґрунтується на рішенні суб’єкта владних повноважень, щодо якого завершився встановлений строк оскарження, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року в порядку статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) відкрито скорочене провадження і повідомлено відповідачу, що він має право в 10-денний строк з дня одержання даної ухвали надати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Вимоги даної ухвали ФОП ОСОБА_1 не виконав. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення надіслане судом на його адресу повернулось до суду по тій причині, що ОСОБА_1 по даній адресі не проживає.

При цьому слід зазначити, що відправлення здійснювалося за адресою, зазначеною Жмеринським транспортним прокурором Вінницької області в позовній заяві та у довідці виданій адресно-довідковим сектором ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області (а.с. 23).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV, відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною першою статті 45 цього Закону, зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме, зміни щодо імені фізичної особи, місця її проживання, ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків набирають чинності з дня їх державної реєстрації.

В зв'язку з тим, що будь-яких відомостей відносно зміни місця свого проживання відповідач державному реєстратору, не надав, записи до реєстру не вносились, суд позбавлений можливості повідомити відповідача про розгляд даної справи за іншою адресою.

Також, відповідно до вимог частини четвертої статті 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно вимог частини одинадцятої статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всіх заходів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України для повідомлення належним чином ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи, оскільки здійснив поштові відправлення на адресу, вказану Жмеринським транспортним прокурором Вінницької області у позовній заяві та у довідці адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області та надав можливість для реалізації права на судовий захист, але підприємець ним не скористався.

Більше того, з доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що ФОП ОСОБА_1 позивачем надіслано копію позовної заяви та додані до неї матеріали на адресу: АДРЕСА_1, яку він отримав 29 грудня 2010 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15). Тобто, ОСОБА_1 відомо про те, що на розгляді в суду знаходиться така адміністративна справа.

Таким чином, за наведених обставин справа розглянута судом в порядку скороченого провадження за наявними в ній доказами в межах строку, визначеного пунктом 3 частини п’ятої статті 183-2 КАС України.

Дослідивши надані позивачем матеріали, а також оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд виходив з наступного.

Зокрема, судом встановлено, що 11 серпня 2010 року, на підставі завдання на перевірку від 09 серпня 2010 року №062900, державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області Ю.А.Ганзій, В.О.Христич по вул. Соборній в м. Вінниці проводилась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки виявлено, що ФОП ОСОБА_1 надавав на автомобілі марки «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1, послуги з перевезення пасажирів в режимі «таксі» без ліцензійної картки, чим порушив вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв’язку з виявленим порушенням, інспекторами на місці складено акт.

З даним актом відповідач ознайомлений, його підписав та надав пояснення, що за браком часу не встиг оформити ліцензійну картку на даний автомобіль (а.с. 8).

Розгляд справи щодо порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт проведено комісією ТУ ГДІАТ у Вінницькій області 30 серпня 2010 року у його відсутність, що підтверджується отриманим ним повідомленням про засідання комісії та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 19 серпня 2010 року (а.с. 7).

За результатами розгляду справи начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області винесена постанова від 30 серпня 2010 року №101835 про застосування фінансових санкцій в розмірі 510 грн (а.с. 6).

Постанова направлена відповідачу згідно з реєстром згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 01 вересня 2010 року (а.с. 10) та відповідно до супровідного листа від 31 серпня 2010 року №02-3/4353 ФОП ОСОБА_1 роз’яснено, що фінансова санкція повинна бути перерахована на вказаний в постанові рахунок не пізніше, ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання копії постанови. Квитанцію (платіжне доручення) про сплату штрафу необхідно надати до управління інспекції (а.с. 5).

Постанова начальника ТУ ГДІАТ у Вінницькій області відповідачем не виконана та у встановленому законом порядку не оскаржена.

Відповідно до супровідного листа позивача від 22 листопада 2010 року №02-3/4353, ФОП ОСОБА_1 повторно надіслано копію пстанови. Однак, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на їх адреву із позначкою, що особа за вказаною адресою не проживає (а.с. 11, 11 на звороті).

Оскільки штрафна санкція підприємцем так і не сплачена, то це стало підставою звернення Козятинського міжрайонного прокурора Вінницької області з позовом до суду про примусове стягнення.           

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

Частинами першою, третьою статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (Порядок), здійснюється Головавтотрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.

Що стосується внутрішніх перевезень пасажирів, то загальні положення про ці перевезення визначаються розділом ІІ Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зокрема, відповідно до статті 35 цього Закону послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяються на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за телефоном.

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно із статтею 39 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, зокрема, є:

для автомобільного перевізника – ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі – посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна карка, інші документи, передбаченні законодавством України.

Під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону - перевіряються, зокрема, наявність визначених статтею 39 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом, та інше (ст. 14, п. 1, 3 ст.15 Порядку).

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 9 Закону №2344 ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Ліцензійна карта транспортного засобу, відповідно до статті 1 Закону №2344, - це документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Ліцензійна картка на таксі надається за умови підтвердження в установленому порядку відповідності його облаштування вимогам визначення «таксі» (таксі – це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку).

Таким чином, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема відсутність ліцензійної картки, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку (ст. 21 Порядку).

Відповідно до статей 25, 26 Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб’єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб’єкта господарювання) у присутності уповноваженої особи суб’єкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа суб’єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з пунктом 3 частини першої статі 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки застосовується штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У таких випадках, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку (ч. 2 ст. 27 Порядку).

Відповідно до статей 28, 29 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається на пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України (ст.ст. 32-35 Порядку).

Зокрема, скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Скарга на постанову подається протягом 10 днів після її винесення. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.

Крім того, відповідно до пункту 40 Порядку, уповноважена особа суб’єкта господарювання, водій мають право: ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.

ФОП ОСОБА_1 з актом ознайомлений, його підписав та надав пояснення. Належним чином повідомлявся про розгляд комісією вчиненого ним порушення, однак на засідання не з’явився. Постанову, направлену йому 31 серпня 2010 року, як вбачається із супровідного листа від цієї дати та копії реєстру вихідної кореспонденції ТУ ГДІАТ у Вінницькій області від 01 вересня 2010 року отримав, оскільки поштова кореспонденція на адресу позивача не поверталася (а.с. 5, 10), й більше того, слід вважати, що отримав і при повторному її надіслані позивачем згідно із супровідним листом від 22 листопада 2010 року №02-3/4353, так як офіційно зареєстрований за вказаною адресою відповідно до довідки адресного бюро, в установленому законом порядку не оскаржив, що свідчить про погодження з таким рішенням.

За таких обставин, та враховуючи, що за даного предмету спору суд не оцінює правомірність прийнятого рішення, що свідчило б про вихід за межі позовних вимог, а обмежується лише вимогою про стягнення, яка спрямована на здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, вона є обгрунтованою.

При цьому слід зазначити, що оскільки чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх в добровільному порядку, зокрема, Закон України «Про автомобільний транспорт» не передбачає примусового виконання постанови про застосування фінансових санкцій органами державної виконавчої служби, то вищевказана сума, добровільно не сплачена відповідачем, підлягає стягненню в судовому порядку.

Також, визначаючись щодо вказаного стягнення слід враховувати правовий статус відповідача. Тобто, на момент вчинення правопорушення, притягнення ТУ ГДІАТ у Вінницькій області до відповідальності та розгляду даної справи ОСОБА_1 перебував на обліку в податковій інспекції як Фізична особа – підприємець, про що свідчить довідка Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 02 грудня 200 року №28262/10/29-010 (а.с. 13). Дія Закону України «Про автомобільний транспорт» поширюється саме на суб’єктів господарювання.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Крім того, варто уточнити і щодо тієї обставини, що з адміністративним позовом звернувся Козятинський міжрайонний прокурор Вінницької області в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується – ГДІАТ в особі структурного підрозділу - ТУ ГДІАТ у Вінницькій області.

Так, оскільки згідно із пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року №888, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року №1573/11853 територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України, утримуються за рахунок державного бюджету, а їх видатки та доходи є складовими кошторису доходів і видатків Головавтотрансінспекції, то за таких обставин ці суб’єкти не наділені адміністративною процесуальною правоздатністю та адміністративною процесуальною дієздатністю.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення ним в адміністративному суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу і при цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ.

Несплата фінансових санкцій тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету та ставить під загрозу своєчасне виконання державною економічних, соціальних, політичних та інших функцій та суттєво порушує інтереси держави, що покладає на прокуратуру обов’язок представництва, як це передбачено статтею 121 Конституції України.

Згідно із статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Оскільки відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190 інспекція діє у складі Міністерства транспорту України і йому підпорядковується, утримується за рахунок Держбюджету, та в кошторисі витрат на утримання установи не передбачено витрат по сплаті держмита при зверненні за захистом інтересів до суду, то звернення позивача до Жмеринського транспортної прокуратури Вінницької області з проханням про стягнення накладеної фінансової санкції із ФОП ОСОБА_1 в судовому порядку спрямоване на захист інтересів держави і відповідає чинному законодавству.

Таким чином, за обставин, коли вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, знайшли підтвердження матеріалами справи, суд доходить висновку про доцільність задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Крім того, відповідно до положень статті 256 КАС України негайно виконуються постанови, прийняті в порядку скороченого провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 158, 162, 183-2, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. Номер НОМЕР_2) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України (р/р 31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167 Держбюджет м. Вінниця 21081100 ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця МФО 802015) 510 грн (п’ятсот десять гривень) фінансової санкції.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України

Суддя                                        Чудак Олеся Миколаївна