ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 р.           Справа № 2-а-2715/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

до: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2

про: примусове стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ :

24 червня 2010 року Козятинська об’єднана державна податкова інспекція Вінницької області (Козятинська ОДПІ) звернулася в суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2А.) про стягнення 2226629 грн 96 коп. в рахунок погашення боргу і сплати штрафних санкцій.

Зазначали, що за результатом проведеної планової виїзної перевірки щодо дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового та валютного законодавства за період з 11 листопада 2008 року по 30 вересня 2009 року по податку на додану вартість за період з 16 грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року, встановлено порушення відповідачем пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97 ВР (Закон №168/97) у результаті чого занижено податкове зобов’язання по деклараціях з податку на додану вартість на суму 1413671 грн, а також статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26 грудня 1992 року в результаті чого занижено валові доходи за 2008 рік та 9 місяців 2009 року на суму 2337003 грн 11 коп., що в свою чергу призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на суму 350550 грн 46 коп.

Таким чином, податковим органом прийняті рішення якими до відповідача застосовані штрафні санкції від 18 грудня 2009 року №0012811701 на суму 1700 грн, від 18 грудня 2009 року №0012811701 на суму 1413671 грн, від 18 грудня 2009 року №0012811701 на суму 460708 грн 50 коп., від 18 грудня 2009 року №0012831701 на суму 350550 грн 46 коп.

Козятинською ОДПІ вживались заходи щодо погашення боргу та направлялись податкові вимоги №17/1 від 12 січня 2010 року та №2/2 від 15 лютого 2010 року, однак відповідач податкового боргу не погасив.

Посилаючись на те, що вказана сума ФОП ОСОБА_2 в добровільному порядку не сплачена, а також на те, що для належного виконання обов’язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - Козятинська ОДПІ просила стягнути з відповідача фінансову санкцію в розмірі 2226629 грн 96 коп. в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

За заявою, зареєстрованою канцелярією Вінницького окружного адміністративного суду 08 вересня 2010 року представником Козятинської ОДПІ зменшено позовні вимоги у зв’язку з недопущенням подвійного стягнення, оскільки частина заявленої суми до стягнення, а саме: податок на додану вартість в розмірі 1413671 грн та податок з доходів фізичних осіб в розмірі 350550 грн 46 коп. заявлені у цивільному позові в кримінальній справі №09099005 по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні злочинів передбачених частиною третьою статті 212, частин першої та третьої статті 358 Кримінального кодексу України.

Отже, остаточна сума податкового боргу заявлена до стягнення склала 462408 грн 50 коп. Заяву про зменшення позовних вимог надіслано відповідачу та ним отримано.

Зважаючи на те, що в силу частини першої статті 51 КАС України, крім прав та обов’язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного, заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято судом, оскільки ці дії не суперечать закону.

Відповідач в судові засідання особисто не з’являвся, оскільки знаходиться в слідчому ізоляторі м. Рівне, а за таких обставин і повноважного представника не направляв.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини шостої статті 35 КАС України, якою передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цієї особи до суду, - суд надсилав повістки та інші документи ФОП ОСОБА_2 в слідчий ізолятор із зазначенням, що він має право надати заперечення на позовну заяву або заяву про визнання позову.

Надіслана судом поштова кореспонденція отримана відповідачем, що підтверджується розпискою від 21 серпня 2010 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 13 вересня 2010 року, однак ні заперечень на позовну заяву, ні заяви про визнання позовних вимог, ні будь-яких інших заяв, клопотань від ФОП ОСОБА_2 на адресу суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення СПД ОСОБА_2 належним чином про час і місце розгляду справи для участі його повноважного представника та надав можливість для реалізації права на судовий захист, шляхом подання письмових заперечень та інше, але відповідач даним правом не скористався.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, а виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка уповноваженого представника відповідача без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у зв’язку з чим судом ухвалено розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник Козятинської ОДПІ – головний державний податковий інспектор юридичного сектора ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 59) зменшені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Додатково лише представник уточнив щодо стягнення боргу за рахунок активів платника податку та в дохід Державного бюджету України.

Суд заслухав пояснення позивача, дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що як фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №381669 серії В03, зареєстрований Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області 11 листопада 2008 року, про що зроблено запис за №21530000000002873 (а.с. 37).

11 листопада 2008 року відповідач взятий на облік в органах державної податкової служби за №447/08, що підтверджується довідкою №384 від 07 липня 2010 року (а.с. 53).

На підставі направлення від 30 листопада 2009 року №94, виданого Козятинською ОДПІ, зареєстрованого в журналі обліку видачі направлень на перевірку посадовим особам по Козятинській ОДПІ (а.с. 56), та на підставі статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ, головним державним податковим ревізором-інспектором сектору оподаткування фізичних осіб Калиновського відділення Козятинської ОДПІ ОСОБА_3 (а.с. 55), проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання ОСОБА_2 вимог податкового, валютного законодавства за період з 11 листопада 2008 року по 30 вересня 2009 та податку на додану вартість за період з 16 грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

ФОП ОСОБА_2 повідомлений про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 23 вересня 2009 року за №154, яке вручено суб’єкту господарювання особисто 19 листопада 2009 року.

Перевірка проводилась з відома та в присутності ФОП ОСОБА_2 з 30 листопада 2009 року по 11 грудня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 16 грудня 2009 року №242/17-2849821792, у якому встановлено порушення відповідачем пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податкове зобов’язання по деклараціях з податку на додану вартість на суму 1413671 грн, а саме: за грудень 2008 року на суму 68451 грн, січень 2009 року на суму 22210 грн, лютий 2009 року на суму 420678 грн, березень 2009 року на суму 44131 грн, квітень 2009 року 74783 грн, червень 2009 року на суму 8083 грн, липень 2009 року на суму 426905 грн, серпень 2009 року на суму 132008 грн, вересень 2009 року на суму 52589 грн, жовтень 2009 року на суму 163833 грн, статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92 у результаті чого занижено валові доходи за 2008 рік та 9 місяців 2009 року на суму 2337003 грн 11 коп., що в свою чергу призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб перевіряємий період 2008 та 2009 років на суму 350550 грн 46 коп. (а.с. 5-30).

Даний акт ФОП ОСОБА_2 підписано та один його примірник отримано 18 грудня 2009 року, про що свідчить підпис в акті (а.с. 30).

На підставі даного акта Козятинською ОДПІ 18 грудня 2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких ФОП ОСОБА_2 визначені суми податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних санкцій), зокрема: №0012811701 на загальну суму 4624708 грн 50 коп.

Для здійснення заходів до погашення податкового боргу, Козятинською ОДПІ, ФОП ОСОБА_2 виставлені першу та другу податкові вимоги. Зокрема, від 12 січня 2010 року №1/1 на суму 3445889 грн 86 коп., отриману відповідачем 14 січня 2010 року, про що свідчить його підпис на корінці вимоги (а.с. 34) та від 15 лютого 2010 року №2/2 на суму 3445889 грн 86 коп., однак поштове відправлення повернулось у зв’язку з відсутністю даного платника по вказаній юридичній адресі, про що завідувачем сектору погашення прострочених податкових зобов’язань Козятинської ОДПІ ОСОБА_4 складено акт (а.с. 68).

За таких обставин, на підставі абзацу «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 2, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податківцями розміщено на дошці податкових оголошень податкову вимогу №2/2 від 15 лютого 2010 року.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), зокрема, включено податок на додану вартість.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Статтею 20 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

В межах даного контролю державним податковим органам відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Визначенням, даним у пункті 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законом.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В свою чергу податковий борг - це податкове зобов’язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання (п.1.2 ст.1 Закон №2181).

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення податкового законодавства податковим органом накладаються на платника податків штрафні санкції.

Так, згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, якщо контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними в абзаці «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така доплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи виявлені в ході проведення перевірки порушення ФОП ОСОБА_2 норм Закону України «Про податок на додану вартість» та на підставі статті 17 Закону №2181 Козятинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0012821701/0 від 18 грудня 2009 року, якими відповідачу визначено податкове зобов’язання на загальну суму 462408 грн 50 коп., яка на момент розгляду справи в добровільному порядку відповідачем не сплачена, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Наявність податкового боргу підтверджується витягом із картки особового рахунку платника податку та розрахунком ціни позову (а.с. 38-41, 51-52).

При цьому слід зазначити, що Державна податкова інспекція, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу України», є органом державної податкової служби і суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 17.

Зокрема, пункт 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, тут концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

В таких адміністративних справах за зверненням суб’єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань суб’єкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову суб’єкта владних повноважень.

Отже, примусове стягнення податкової заборгованості – це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону №2181, активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги Козятинської ОДПІ є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, оскільки заявлена сума до стягнення складається із штрафних санкцій, застосованих податковими повідомленнями-рішеннями, які в установленому законом порядку не оскаржені та є таким, що підлягають виконанню, більше того, сума підтверджена першою та другою податковими вимогами, чинними на момент розгляду даної справи, а також те, що на час вирішення справи, докази про сплату відповідачем податкового боргу відсутні, Козятинська ОДПІ має право звернутися до суду про стягнення боргу, а суд наділений повноваженнями на таке стягнення, то суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 17, 69-71, 94, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд           

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України 4624408 грн 50 коп. (чотириста шістдесят дві тисячі чотириста вісім гривень п’ятдесят копійок) боргу по штрафній санкції за рахунок активів.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

За положеннями частини третьої статті 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови оформлено: 15.09.10

Суддя          Чудак Олеся Миколаївна

14.09.2010