ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 р.           Справа № 2-а-3242/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

Суддів: Поліщук Ірини Миколаївни

                    ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_2

відповідача : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: Міністерства внутрішніх справ України

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

10 липня 2009 року ОСОБА_2 (ОСОБА_2І.) звернувся в суд з позовом до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 (ОСОБА_4В.), Міністерства внутрішніх справ України (МВС України) про визнання їх бездіяльності щодо ненадання йому відповідей на звернення, невжиття законних заходів реагування на питання, що були ним ініційовані, не контролювання за тривалим терміном розслідування органами МВС України кримінальної справи №06060243, в якій порушені його майнові права та з інших питань, які були висвітлені засобами масової інформації, та на які керівництво МВС України повинно було вжити законних заходів реагування, про зобов’язання Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 прийняти рішення та вчинити дії стосовно надання офіційної письмової відповіді про заходи реагування, вжиті по результатам його звернення станом на 26 лютого 2008 року та направлення офіційної письмової відповіді на його адресу по зверненню від 26 лютого 2008 року про терміни передачі МВС України кримінальної справи №06060243 до судів України, оскільки тривале розслідування органами МВС України даної кримінальної справи порушує його майнові права, про зобов’язання МВС України письмово надати відповідь з яких причин розгляд його звернення від 26 лютого 2008 року належним чином МВС України не проведено у терміни, що визначені Законами України та підстави не направлення МВС України йому письмової відповіді.

Зазначив, що 26 лютого 2008 року на особистому прийомі Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_4 повідомив, що розглядуване звернення перебуватиме на його особистому контролі і протягом року всі визначені питання будуть вирішені, а кримінальні справи, які порушені МВС України будуть завершені слідчими органами та будуть направлені до судів. Про перебіг стану кримінальних справ позивача належним чином керівництво або працівники МВС України повідомлять через засоби поштового зв’язку.

Проте, станом на липень 2009 року будь-якої відповіді про розгляд звернення від 26 лютого 2008 року від відповідачів на адресу позивача не надходило.

За таких обставин, на думку ОСОБА_2, бездіяльність міністерства й міністра є протиправною, оскільки позбавила його права на отримання законної інформації на своє звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

В ході розгляду справи по суті, позивачем уточнено позовні вимоги відкликавши, враховуючи, що на даний час ОСОБА_4 посаду міністра не обіймає, позов в частині вимог заявлених до останнього про визнання його бездіяльності щодо ненадання відповідей на звернення позивача, невжиття законних заходів реагування на питання, що були позивачем ініційовані, не контролювання за тривалим терміном розслідування органами МВС України кримінальної справи №06060243, в якій порушені майнові права позивача та з інших питань, які були висвітлені засобами масової інформації, та на які керівництво МВС України повинно було вжити законних заходів реагування; про зобов'язання Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 прийняти рішення та вчинити дії стосовно надання офіційної письмової відповіді про заходи реагування, вжиті по результатам звернення позивача станом на 26 лютого 2008 року та направлення офіційної письмової відповіді на його адресу по зверненню від 26 лютого 2008 року про терміни передачі МВС України кримінальної справи №06060243 до судів України, оскільки тривале розслідування органами МВС України даної кримінальної справи порушує майнові права позивача, про що винесена відповідна ухвала від 24 вересня 2010 року (а.с. 99).

Таким чином, в судовому засіданні уточнені позовні вимоги позивач підтримав повністю і просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додані у справу докази.

Представник МВС України – начальник сектору юридичного забезпечення ГУМВС України у Вінницькій області Г.В.Євчук (довіреність на а.с. ) позовні вимоги не визнала з підстав викладених у письмових запереченнях які додані до матеріалів справи (а.с. 56-58). Додатково зазначила, що 26 лютого 2008 року на особистому прийомі Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 подане колективне звернення за протокольним дорученням №1 від 01 липня 2006 року акціонерів, колишнього трудового колективу Відкритого акціонерного товариства «Жмеринського заводу «Сектор» (ВАТ) та громадян міста Жмеринка.

Дане звернення розглянуто в МВС України та 25 березня 2008 року на нього надана відповідь за вихідним №13/Р-1895. Тобто, МВС України дотримано вимоги Закону України «Про звернення громадян», хоч й саме звернення не відповідало вимогам статті 5 Закону України «Про звернення громадян», адже в ньому не містилося адреси проживання осіб, які звертаються з зверненням.

Стосовно тверджень позивача щодо порушення з боку МВС України процесуальних термінів розслідування кримінальної справи №06060243, представник зазначила наступне.

По-перше: дана кримінальна справа співробітниками МВС України не розслідувалася, а знаходилася спочатку в провадженні слідчого Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області, а потім прийнята до провадження слідчим УМВС України у Вінницькій області. Більше того, міністр взагалі не може втручатися в хід досудового слідства по кримінальній справі, так як це виключні повноваження слідчого, який її веде;

По-друге: строки досудового слідства встановлені статтею 120 КПК України, в абзаці 5 якої вказано, що правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин. Кримінальна справа №06060243 була порушена за фактом заволодіння службовими особами ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» майном товариства, і особа, яка вчинила даний злочин встановлена не була, тому слідчими, в провадженні яких знаходилася дана кримінальна справа не було порушено вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо строків розслідування кримінальної справи.

З приводу не вжиття законних заходів реагування на звернення ОСОБА_5, то таке твердження позивача також спростовується і наступними документами:

-протоколом оперативної наради №149 від 18 березня 2008 року при першому заступникові начальника ГСУ МВС України полковникові міліції ОСОБА_6, на якій заслухано стан досудового слідства у кримінальній справі №06060243 та визначено перелік заходів щодо активізації по її розслідуванню;

-вказівкою МВС України №13/3-3544 від 18 березня 2008 року по даній кримінальній з переліком конкретних завдань;

-вказівкою МВС України №13/3-3581 від 20 березня 2008 року за підписом заступника МВС України ОСОБА_7;

-відповіддю УМВС України у Вінницькій області на вказівку МВС України №13/3-3581;

-відповіддю за вихідним №13/р-1895 від 25 березня 2008 року, яка направлена на адресу позивача.

Крім того, представник відповідача просила суд застосувати строки звернення до адміністративного суду, надавши відповідну заяву (а.с. 60), адже згідно із статтею 99 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького адміністративного суду 10 липня 2009 року, тоді як наче б то про порушення свого права позивач дізнався, або повинен був дізнатися у березні 2008 року, адже статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

Таким чином, протягом 1 року та 3 місяців ОСОБА_2 за захистом своїх порушених прав до суду не звертався. Заяву про поновлення пропущеного строку позивач до суду не подавав.

ОСОБА_2 із запереченнями щодо пропуску строку звернення до суду не погодився та звернув увагу суду на те, що Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_4 під час особистого прийому зазначено, що питання висвітлені в зверненні будуть вирішені протягом року, а тому він чекав відповіді. Також зазначив, що дійсно 26 лютого 2008 року він як представник трудового колективу ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» подав колективне звернення, проте в усній формі він звернувся з особистим проханням до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 щодо здійснення контролю над кримінальною справою у якій ОСОБА_2 визнаний цивільним позивачем про стягненню заборгованості по заробітній платі. ОСОБА_4 сказав, що також проконтролює дане питання і про результати ОСОБА_2 повідомлять додатково, проте будь якої відповіді, щодо розгляду усного звернення він так і не отримав.

Суд вислухав пояснення позивача, заперечення відповідача, оцінив докази на підтвердження та спростування позовних вимог в сукупності та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що 03 жовтня 2003 року господарським судом Вінницької області за заявою управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці порушено провадження у справі №5/530-03 про банкрутство ВАТ «Жмеринський завод «Сектор», про що 04 листопада 2003 року в газеті «Урядовий Кур’єр» №207 опубліковано відповідне оголошення для того щоб кредитори подали заяви про грошові вимоги до боржника. Так, ухвалою господарського суду Вінницької області від 21 січня 2004 року затверджено реєстр вимог кредиторів, а постановою суду від 23 січня 2004 року ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» визнано банкрутом й відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражного керуючого ОСОБА_8

В подальшому в зв’язку з поданням звітності до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ОСОБА_8 надано аудиторський висновок від 22 червня 2004 року про результати перевірки достовірності бухгалтерської звітності та аналізу фінансового стану ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» станом на 31 грудня 2003 року (а.с. 45-49).

На підставі листів ВДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України у Вінницькій області 13 грудня 2004 року та 14 квітня 2005 року надані рецензії на звіт про незалежну оцінку будівель та споруд, що знаходяться на балансі ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» (а.с. 52-55).

16 листопада 2005 року Жмеринським міжрайонним прокурором порушено кримінальну справу за статтею 382 Кримінального кодексу України (КК України) по факту умисного невиконання рішення Жмеринського міськрайонного суду від 21 лютого 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» про стягнення заробітної плати посадовими особами комітету кредиторів та ліквідатором. Проте за результатами проведення досудового слідства по даній кримінальній справі помічником Жмеринського міжрайонного прокурора Солоненком Б.М. 30 грудня 2005 року винесена постанова про закриття кримінальної справи з тих підстав, що ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зазначений строк не подана письмова заява з вимогами до боржника до господарського суду Вінницької області (а.с. 130-132).

Згідно відповіді №14524 від 11 вересня 2006 року, МВС України управління у Вінницькій області Жмеринський районний відділ повідомив ОСОБА_2, що 23 серпня 2006 року слідчим відділом Жмеринського РВ УМВС України порушено кримінальну справу №06060243 по факту привласнення майна посадовими особами ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України (а.с. 44).

В подальшому арбітражний керуючий (ліквідатор) ОСОБА_8 подав до господарського суду Вінницької області для розгляду звіт та ліквідаційний баланс ВАТ «Жмеринський завод «Сектор», який відповідною ухвалою суду від 12 вересня 2006 року затверджений (а.с. 41-43).

На звернення акціонерів і членів колишнього трудового колективу ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» щодо неналежного розслідування слідчим управлінням УМВС України у Вінницькій області кримінальної справи, порушеної за фактом розкрадання майна заводу під час ліквідації підприємства, заступником начальника відділу Головного слідчого управління МВС України ОСОБА_9 надано відповідь №13/Г-5258 від 01 січня 2008 року наступного змісту.

Так, 26 жовтня 2007 року Ленінським районним судом м. Вінниці призначено ревізію фінансово-господарської діяльності ВАТ «Жмеринський завод «Сектор», проведення якої доручено КРУ Вінницької області. Враховуючи те, що 14 вересня 2006 року закінчилися повноваження керівника арбітражного керуючого ОСОБА_8 й 21 січня 2008 року призначено судове засідання господарського суду Вінницької області на якому буде розглянуто справу про банкрутство та призначено арбітражного керуючого, то після такого призначення СУ УМВС України у Вінницькій області буде ініційовано проведення повторної ревізії про результати якої буде проінформовано додатково (а.с. 93).

30 січня 2008 року на адресу МВС України ОСОБА_2 через засоби поштового зв’язку за протокольним дорученням №1 від 01 липня 2006 року акціонерів колишнього трудового колективу ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» та громадян м. Жмеринка подав Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_4 заяву про попередній запис на особистий прийом, отриману ними 07 лютого 2008 року (а.с. 112).

В телефонному режимі позивачу повідомлено дату та час проведення прийому.

Таким чином, прибувши на особистий прийом, 26 лютого 2008 року ОСОБА_2 у приймальні громадян МВС України, як представник зареєстрував іще одне колективне звернення та звернення про попередження злочину (а.с. 24, 92), які також були передані міністру при співбесіді.

На саму співбесіду позивач з?явився з двома особами ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які судом в межах розгляду даної справи допитані як свідки і даного факту не заперечували.

МВС України відповідно до надісланого позивачем 30 січня 2008 року колективного звернення заповнено картку особистого прийому громадян в якій зазначено питання особистого прийому – неналежне розслідування кримінальної справи, зміст заяви – неналежне розслідування кримінальної справи, бездіяльність працівників міліції (а.с. 97).

За наслідками прийому у міністра, міністерством вжито ряд заходів.

Зокрема, відповідно до протоколу №149 від 18 березня 2008 року оперативної наради при Першому заступникові начальника ГСУ МВС України полковнику міліції ОСОБА_6 вирішено визнати, що розслідування у кримінальній справі №06060243 та процесуальний контроль за ходом слідства у ній керівництвом УМВС України у Вінницькій області та відділу ГСУ МВС України належним чином не організовано. Керівництву УМВС України у Вінницькій області надати вказівки у справі щодо активізації розслідування та проведення оперативно-розшукових заходів (а.с. 62-63).

Крім того, Першим заступником начальника ГСУ МВС України на ім’я начальника слідчого управління УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_12 надіслано лист №13/3-35-44 від 18 березня 2008 року в якому зазначено перелік слідчих дій які необхідно виконати та про результати виконання доповісти керівництву ГСУ МВС України 24 березня 2008 року (а.с. 64-65).           

Таким чином, 25 березня 2008 року на адресу ОСОБА_2 надіслано відповідь №13/Р-1895 за підписом заступника начальника відділу ГСУ МВС України ОСОБА_9 про те, що в ході розслідування виявлено ряд недоліків в організації досудового слідства, а відтак керівництву УМВС України у Вінницькій області надано конкретні вказівки щодо проведення необхідних слідчих дій, про виконання яких зазначене управління звітуватиме перед Міністерством 07 квітня 2008 року. Про подальший стан розслідування ОСОБА_2 буде проінформовано додатково (а.с. 110).

Так, 07 квітня 2008 року ГСУ МВС України складено довідку по кримінальній справі №06060243 (а.с. 114) та протокол №208 оперативної наради при Першому заступникові начальника ГСУ МВС України ОСОБА_6 (а.с. 121-122).

14 квітня 2008 року ОСОБА_2, як представник акціонерів за дорученням, подав заяву Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_4 в якій просив встановити причину ненадання МВС України своєчасної відповіді у встановлений законом термін на їх звернення (а.с. 103).

На подану вищезазначену заяву ОСОБА_2 10 травня 2008 року отримав відповідь про те, що на даний час в указаній кримінальній справі виконуються вказівки надані ГСУ керівництву слідчого управління УМВС України у Вінницькій області щодо проведення ряду слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (а.с. 111).

Відповідно до постанови від 26 вересня 2008 року начальника відділу СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_13, ОСОБА_2 визнано цивільним позивачем по кримінальній справі №06060243 (а.с. 14 на звороті).

В ході проведення службової перевірки слідчим управлінням МВС України УМВС України у Вінницькій області встановлено порушення слідчими норм Кримінально-процесуального кодексу України (КПК України) при проведенні досудового слідства, зокрема по кримінальній справі №06060243 й притягнуто до дисциплінарної відповідальності слідчого, про що винесені відповідні накази №5/88 та №5/176 від 24 вересня 2009 року (а.с. 98-101).

Отже, визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з такого.

Зі змісту відповіді від 25.03.2008 року № 13/Р-1895, наданої ОСОБА_2 на колективне звернення в якому він виступав представником, вбачається надання відповідей на поставлені автором звернення питання, що в свою чергу не порушує вимог Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України (надалі Положення), затвердженого наказом №1177 від 10.10.2004 року Міністра внутрішніх справ України та Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1).

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Стаття 3 Закону закріплює визначення, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Стаття 15 Закону зобов’язує органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій; виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень: письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживані заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина: у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Частина перша статті 20 цього Закону закріплює, що звернення громадян розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

В статті 22 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються.

З метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, покращання, удосконалення організації їх особистого прийому в центральному апараті Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органах внутрішніх справ України, а також у вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління, та на виконання статті 40 Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про міліцію", "Про статус народного депутата України", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про інформацію", Указів Президента України від 19 березня 1997 року №241 "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення", від 13 серпня 2002 року №700 "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення" та від 14 квітня 2004 року №434 "Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів", постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №348 "Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації", розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року №216-р "Про покращання роботи з депутатськими запитами і зверненнями", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2004 року №1177, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за №1361/9960 було затверджено Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Положення).

Відповідно до п. 4.1 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України керівники органів внутрішніх справ та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників органів внутрішніх справ на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до п.2 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №348 від 14.04.1997р. усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження на реєстраційно-контрольних картах, придатних для оброблення персональними комп'ютерами (додаток №1), або в журналах (додаток №2). Журнальна форма реєстрації пропозицій, заяв і скарг та обліку особистого прийому громадян допускається в організаціях з річним обсягом надходження до 600 пропозицій.

Судом встановлено, що у відповідача облік заяв, скарг громадян здійснюється на реєстраційно-контрольних картках персонального комп’ютера.

Згідно п.3.1. Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України (надалі Положення), затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України №1177 від 10.10.2004 року, діловодство пов'язане зі зверненнями громадян, ведеться окремо від інших видів діловодства і покладається в органах внутрішніх справ на одного з працівників підрозділу документального забезпечення.

Пунктом 2.1. вказаного Положення передбачено, що після первинного розгляду звернень громадян керівництвом органу внутрішніх справ працівник підрозділу документального забезпечення (секретаріату, канцелярії) (далі - підрозділ документального забезпечення):

-          вносить до журналу або електронно-реєстраційної картки персонального комп'ютера резолюцію керівництва та встановлені терміни виконання доручень за зверненнями громадян;

-          здійснює відправку звернень за належністю та відповідей - їх авторам;

-          забезпечує оперативне доведення звернень громадян до виконавців.

Пунктом 3.2. Положення встановлено, що усі звернення, що надійшли від громадян, мають бути зареєстровані в підрозділах документального забезпечення органів внутрішніх справ у день їх надходження.

Під час реєстрації звернення громадянина йому надається відповідний індекс (реєстраційний номер), який присвоюється один раз на рік. Реєстраційний індекс звернення складається з початкової літери прізвища автора звернення, порядкового номера звернення, що надійшло та додаткових індексів.

При реєстрації на вільному від тексту місці першої сторінки звернення ставиться відповідний штамп реєстрації звернень.

Відповідно до п.п.3.8. Положення за результатами розгляду звернення громадянина на його адресу надсилається відповідь за підписом посадової особи органу внутрішніх справ, за резолюцією якої розглядалися викладені у звернені відомості чи факти, а в разі її відсутності - посадової особи відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

Згідно п.п.3.9. Положення усе листування щодо звернень громадян ведеться за індексами, присвоєними під час реєстрації. Відповіді на звернення громадян надсилаються на службових бланках органу внутрішніх справ за підписом керівника.

Розглянуті звернення з усіма документами щодо їх розгляду і вирішення поміщуються у справах за хронологічним, територіальним або алфавітним принципом.

Виходячи із наведених правових норм суд визначається щодо предмету даного позову і вказує, що особистий прийом ОСОБА_2 у міністра зареєстрований в картці особистого прийому громадян під реєстраційним індексом 983оп відповідно до надісланого колективного звернення та висвітлених у ньому питань.

При цьому, слід уточнити, що позивач прибув на співбесіду як представник акціонерів відповідно до протокольного доручення №1. Іще одне колективне звернення і зава, подані позивачем у канцелярії міністерства передані міністру на розгляд і також стосувалися питань проведення досудового слідства у кримінальній справі.

Відповідно, сформована підрозділом документального забезпечення картка особистого прийому громадян містила питання особистого прийому – неналежне розслідування кримінальної справи, зміст заяви – неналежне розслідування кримінальної справи, бездіяльність працівників міліції.

Підняті проблеми розглянуті міністром, що не заперечувалось в судовому засіданні та відповідно надані необхідні вказівки.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, вжито ряд заходів по розгляду піднятої ОСОБА_2 від імені акціонерів проблеми. До справи долучено ряд підтверджуючих документів, досліджених в судовому засіданні і описаних вище. За таких обставин варто наголошувати і на тому, що за результатами, на адресу позивача надіслано дві відповіді, одна з яких ним отримана, що не заперечується.

Щодо наголошених обставин про неотримання другої відповіді, суд виходить з того, що листом за №13/Р-3322 від 16.05.2008 року відповідач повідомив позивача про те, що попереднє звернення від 30.01.2008 року розглянуто МВС, про що йому 25.03.2008 року надіслано відповідь за № 13/Р-1895. Вказану відповідь ОСОБА_2 направлено простою кореспонденцією (а.с. 104).

Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року №1177 та Законом України "Про звернення громадян" не передбачено обов'язку направлення відповіді заявнику на звернення рекомендованим листом з повідомленням, а так само пересвідчення в отримані особою вказаної відповіді.

Матеріали справи містять витяг з електронної бази документообігу МВС України (паперовий в даному випадку не ведеться), який підтверджує факт надіслання даних листів.

За таких обставин, неотримання позивачем відповіді на своє звернення не може слугувати доказом неправомірних дій відповідача по розгляду і вирішенню його звернення.

Далі, що стосується інших посилань позивача, зокрема, з питань, піднятих ним пере міністром особисто, не як представником та відповідно неотримання на них відповіді, суд зазначає таке.

По-перше, ані з наданих письмових звернень, а ні з картки особистого прийому громадян, не вбачається порушення позивачем перед відповідачем питання, яке б виходило за межі розслідуваної кримінальної справи. Тобто, неотримана ним заробітна плата, є матеріальним інтересом по відношенню до закритої уже на той час (30 грудня 2005 року) кримінальної справи за статтею 382 КК України по факту умисного невиконання рішення Жмеринського міськрайонного суду від 21 лютого 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» про стягнення заробітної плати посадовими особами комітету кредиторів та ліквідатором та кримінальної справи №06060243 по факту привласнення майна посадовими особами ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України (а.с. 44).

Тобто, по суті питання недоотриманих працівниками ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» коштів підлягає дослідженню в межах кримінальної справи, порушеної по факту привласнення майна посадовими особами заводу.

По-друге, слід зазначити, що стаття 234 КПК України визначає, що дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві або до суду. Отже, чинним законодавством України не передбачено надання права Міністру МВС України втручатися в дії слідчих під час проведення досудового слідства або впливати на них будь-яким іншим чином.

Попри це, матеріали справи містять докази проведення оперативних нарад в міністерстві, зборів, здійснення контролю за роботою слідчого в цілому та, відповідно, вжиті заходи реагування, про що належним чином повідомлено позивача.

По-третє, питання щодо необхідності реєстрації у МВС України особистого питання по заробітній платі ОСОБА_2 ні на прийомі усно, ні в канцелярії взагалі не підіймалося. Фактично віреєстрації ОСОБА_2 з особистим зверненням Тобто, суд оцінює такі обставини з урахуванням того, що матеріальна зацікавленість позивача в отриманні заробітної плати стосується як зазначено вище піднятих питань по проведенню дослідчих дій по кримінальній справі. Такі ж обставини висвітлені і свідками, які вказали, що дійсно ОСОБА_2 підіймав перед міністром питання неотриманої заробітної плати, але це питання по суті стосувалося зазначених справ.

Посилання ОСОБА_2 в судовому засіданні на те, що зареєстрований він у відповідача по паспорту не є доказом щодо запису його особисто на прийом, враховуючи надіслане ним колективне звернення на надане йому протокольне доручення акціонерів. Запис здійснено суб’єктом владних повноважень з метою ідентифікації особи.

Таким чином, наведені обставини, картка особистого прийому, письмові звернення вказують на відсутність реєстрації особистого звернення позивача. Більше того, в даному позові вимоги щодо бездіяльності міністерства по не реєстрації його особистого звернення також не містяться. Ці питання ОСОБА_2 не підіймаються. Фактично в судовому засіданні ОСОБА_2 викладалася вимога лише щодо ненадання відповіді на особисте звернення, що може бути лише наслідком певних дій чи бездіяльності.

По-четверте, за викладено вище, слід враховувати і те, що одночасно позовні вимоги сформульовані таким чином, що стосуються безпосередньо кримінальних справ і майнового інтересу позивача в них. Жодного посилання на заробітну плату та особисто ініційовані питання ОСОБА_2 не викладено.

Так, позивачем висловлено прохання визнати бездіяльність МВС України щодо ненадання йому відповідей на звернення, невжиття законних заходів реагування на питання, що були ним ініційовані, не контролювання за тривалим терміном розслідування органами МВС України кримінальної справи №06060243, в якій порушені його майнові права та з інших питань, які були висвітлені засобами масової інформації, та на які керівництво МВС України повинно було вжити законних заходів реагування.

Тобто, по встановленим в судовому засіданні обставинам, мало місце подання трьох колективних звернень та ініціювання їх на прийомі безпосередньо ОСОБА_2, але по дорученню акціонерів, в тому числі яким він також сам є.

По-п?яте, після отримання листа від 25 березня 2008 року позивач, як представник акціонерів за дорученням, до 14 квітня 2008 року звернувся із заявою до Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_4 в якій просив встановити причину ненадання МВС України своєчасної відповіді у встановлений законом термін на їх звернення.

На подану вищезазначену заяву ОСОБА_2 10 травня 2008 року отримав відповідь про те, що на даний час в указаній кримінальній справі виконуються вказівки надані ГСУ керівництву слідчого управління УМВС України у Вінницькій області щодо проведення ряду слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Тобто, позивач проводив переписку з відповідачем, цікавився вжитими заходами та отриманими результатами. В той же час, про оскарження бездіяльності по ненаданню відповіді начебто по особистому зверненню ОСОБА_2 звернувся до суду лише через 1 рік і 5 місяців. При цьому жодних інших дій самостійно за вказаних період щодо не реагування відповідача не вчиняв.

По-шосте, при з?ясуванні питання щодо строку звернення до суду ОСОБА_2 вказав, що він обчислюється із 26 лютого 2009 року, оскільки міністр ОСОБА_4 на прийому зазначив, що бере дану справу на особистий контроль і протягом року по ній буде вжито ряд заходів. Позивач чекав закінчення цього року і лише після цього дізнався про порушення свого права.

Також у судовому засіданні ОСОБА_2 висловлював позицію про те, що оперативна нарада 18 березня 2008 року, надані у справу листи начальнику слідчого управління УМВС України у Вінницькій області від 26 березня 2008 року, начальнику управління МВС України у Вінницькій області від 24 березня 2008 року, першому заступнику начальника ГСУ МВС України від 20 березня 2008 року є показовими.

В межах наведеного питання суд вважає за необхідне зазначити, що дані дії відповідача свідчать про його бажання пересвідчитись про результати, наслідки вжитих МВС України заходів, а ніяким чином не забезпечити своє право на надання відповіді, тобто, як того передбачає наведене вище законодавство - безпосереднє вжиття таких заходів за результатами звернення. Жодних порушень – дій чи бездіяльності відповідача по зверненню від 26 лютого 2008 року судом не встановлено. Йому вчасно та належним чином надані відповіді, вжиті заходи. Самі ж незадовільні для позивача, на його думку, наслідки такого звернення не можуть слугувати підставою для визнання протиправною бездіяльність МВС України по зверненню ОСОБА_2 чи взагалі для перегляду правовідносин, врегульованих Законом України «Про звернення громадян» в частині надання відповідей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо визнання бездіяльності відповідача, яка виявилась в ненаданні відповідей на звернення позивача задоволенню не підлягають, оскільки повністю спростовані матеріалами справи.

З'ясувавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, колегія суду вважає встановленим, відповідачем, права позивача порушені не були, оскільки з досліджених матеріалів не вбачається бездіяльності в діях МВС України оскільки їх дії відповідають вимогам Закону України «Про звернення громадян», Положенню про приймальню МВС України та Порядку прийому громадян у приймальні МВС України, тому заявлений адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків звернення до суду (а.с. 60) та відмови у задоволенні, з цих підстав, позову, то суд вважає зазначити про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до суду передбаченого статтею 99 КАС України, яка застосовується у даних правовідносинах.

Згідно положень частини 1 статті 100 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто, суд при вирішені даної справи застосовує процесуальний закон який діє на момент, розгляду справи та прийняття рішення.

Так, з 3.08.2010 року набрав чинності Закон, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень пункту 5 частини 1 статті 107 КАС України (в новій редакції) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).

Одночасно, в статті 100 КАС України зазначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

З аналізу зазначених норми вбачається, що питання стосовно залишення позову без розгляду вирішується при його надходженні до судді (до відкриття провадження у справі). Кодексом не визначено розгляд питання щодо поновлення строку звернення до суду чи відмові в такому на стадії розгляду справи по суті. А тому, в даному випадку питання щодо відмови у позові чи залишені позову без розгляду процесуально не може бути вирішено. В зв’язку з чим, розгляд даної справи здійснено по суті без застосування наслідків пропущення строку звернення до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

МВС України у даній справі наведено свою позицію й надано на підтвердження необхідні докази, а відтак доведено відсутність бездіяльності, необхідності вчиняти певні дії та одночасно спростовано усі посилання позивача викладені ним у позовній заяві та зазначені в ході розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи відсутність порушених прав свобод та інтересів позивача його вимоги є не обгрунтованими й не підлягають задоволенню

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 04.10.10

Суддя                                        Чудак Олеся Миколаївна

Суддів: Поліщук Ірина Миколаївна

                    ОСОБА_1

Копія вірна:

Суддя:

Секретар:

28.09.2010