ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2010 р. Справа № 2-а-2111/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Курко Олега Петровича,
при секретарі судового засідання: Савченко Олені Олегівні
за участю представників сторін:
позивачів : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
третьої особи : ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці матеріали справи
за позовом: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Фомінічні, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22
до: державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Вінницької регіональної філії, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаргород"
про: визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
В травні 2010 року позивачі звернулись до суду з даним позовом, в якому, з посиланням на порушення відповідачем норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" просили визнати дії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Вінницької регіональної філії щодо розгляду заяв ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Фомінічні, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 щодо заперечення державної реєстрації договорів оренди землі протиправними та зобов’язати відповідача у визначеному законом порядку розглянути вказані заяви позивачів.
В судовому засіданні представник позивачів заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши що вимоги позивачів є необґрунтованими, оскільки Вінницькою регіональною філією Центру ДЗК за результатами розгляду звернень позивачів було не зупинено проведення державної реєстрації договорів оренди землі, що помилково трактується останніми, а зупинено внесення інформації до бази даних АС ДЗК, що не є тотожним. Вважає дії відповідача законними, а тому в задоволенні позову просить відмовити.
Представники третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ "Агрофірма Шаргород" також заперечили проти позову. Пояснили, що укладені з позивачами договори оренди землі недійсними не визнавались та ні по жодному з них договірні стосунки не припинялись. В даний час державна реєстрація всіх договорів проведена на законних підставах, у зв’язку з чим вважають заявлені позовні вимоги безпідставними.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На протязі 2009 року між позивачами та ТОВ "Агрофірма Шаргород" були укладені договори оренди земельних ділянок, які в подальшому товариством подані до Вінницької регіональної філії Центру ДЗК для їх державної реєстрації.
05.03.2010р. та 11.03.2010р. представником позивачів ОСОБА_1 на адресу Вінницької регіональної філії Центру ДЗК були подані заяви позивачів щодо не проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, укладених ними з ТОВ "Агрофірма Шаргород" у зв’язку з їх підписанням в порушення вимог законодавства.
За результатами розгляду цих заяв листом від 08.04.2010р. за № 1882 відповідач повідомив про зупинення внесення інформації щодо спірних договорів до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - АС ДЗК). Одночасно дано роз’яснення представнику позивачів звернутись з відповідною заявою до керівництва ТОВ "Агрофірма Шаргород" для вирішення питання щодо припинення договірних відносин.
Вважаючи, що за наслідками розгляду звернень позивачів відповідач згідно ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мав би відмовляти ТОВ "Агрофірма Шаргород" у проведені державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а не зупиняти таку реєстрацію, представник позивачів звернувся до суду з зазначеним позовом.
Проте, викладена вище позиція позивачів не знайшла свого підтвердження в процесі розгляду справи, у зв’язку з чим в задоволені їхнього позову слід відмовити з огляду на таке.
Спірні відносини пов’язані з проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок на даний час урегульовуються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції від 11.02.2010р., № 1878-VI (далі - Закон № 1878)
Згідно зі статтею 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Проведення державної реєстрації прав відповідно до статті 15 Закону № 1878 здійснюється в наступному порядку та включає в себе: 1) прийняття і перевірку документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Як свідчать матеріали справи за наслідками розгляду заяв позивачів щодо заперечення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок відповідач призупинив щодо них внесення інформації до бази даних АС ДЗК, однак аж ніяк не зупиняв процес проведення самої реєстрації, що помилково трактується представником позивача.
Зупинення внесення інформації до бази даних АС ДЗК та зупинення державної реєстрації прав не є тотожними поняттями, оскільки в першому випадку призупиняється одна із складових частин реєстрації, тоді як в другому - весь процес в цілому. Крім того, зупинення внесення інформації до бази даних є правом державного реєстратора, що може реалізовуватись в межах строку проведення державної реєстрації та спрямоване в першу чергу на уточнення тих чи інших обставин відповідної реєстраційної дії. Прийняття відповідачем вказаного рішення не позбавило останнього вчиняти інші дії, передбачені ст. 15 Закону № 1878.
Таким чином посилання позивачів на протиправність зупинення Вінницькою регіональною філією Центру ДЗК державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок є безпідставним, оскільки таких дій відповідачем вчинено не було.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено вичерпний перелік підстав до відмови у реєстрації об'єктів нерухомого майна, а саме ст. 24 зазначеного Закону, передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:
- заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
- об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
- із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
- заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
- заявлене право вже зареєстровано.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена ( ч. 4 ст. 24).
Тобто, наявність лише заяви однієї зі сторін договору про не проведення його державної реєстрації не є безумовною підставою в розумінні ст. 24 Закону № 1878 відмови у проведені державної реєстрації права. Зазначені у заявах позивачів обставини про порушення їхніх прав при укладанні договорів з ТОВ "Агрофірма Шаргород" викладені без вказівки на конкретний факт існуючого порушення та його обґрунтування, не підтверджені жодними документами, а тому не дають права стверджувати про невідповідність договорів оренди вимогам законодавства.
Суд відмічає, що згідно ст. 19 Закону № 1878 підставою державної реєстрації права є договір, укладений у порядку, встановленому законом. При цьому, за п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1878 здійснюючи державну реєстрацію права на підставі договору, державний реєстратор зобов’язаний перевірити лише відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом).
Як свідчать матеріали справи надані на державну реєстрацію ТОВ "Агрофірма Шаргород" укладені з позивачами договори оренди земельних ділянок по своїй формі відповідають вимогам цивільного законодавства, а тому правомірно прийняті до уваги державним реєстратором. Законом на державного реєстратора не покладено обов’язку вникати в зміст самого правочину, надавати оцінку його істотним умовам, що відноситься до компетенції інших органів.
На момент подачі позивачами до Вінницької регіональної філії Центру ДЗК заяв про не проведення державної реєстрації укладених з ТОВ "Агрофірма Шаргород" договорів оренди земельних ділянок будь-яких доказів визнання їх недійсними в судовому порядку, невиконання товариством його істотних умов чи розірвання договірних стосунків надано не було. Таких же доказів позивачами не надано і під час судового розгляду цієї справи.
Таким чином суд приходить до висновку, що за результатами розгляду заяв позивачів жодних підстав для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації договорів оренди у відповідача не було. Тим більше що згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 1878 державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації і втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідач не визначений обов’язком розгляду заяв щодо заперечення державної реєстрації та прийняття за наслідками їх розгляду певних рішень. Дії останнього щодо призупинення внесення інформації до бази даних АС ДЗК ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, будь-яких порушень прав позивачів не спричинили, а тому, на думку суду, є правомірними.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. А в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено, що оскаржувані дії відповідача пов’язані з розглядом заяв позивачів поданих 05.03.2010р. та 11.03.2010р. відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України, і підстав для визнання їх протиправними не має.
З огляду на викладене в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 13.09.10
Суддя Курко Олег Петрович
07.09.2010