ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 р. Справа № 2-а-4161/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства-компанія "Владімір"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
20 жовтня 2010 року Приватне підприємство – компанія «Владімір» (ПП компанія «Владімір», Підприємство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про скасування податкового повідомлення-рішення №15041503/0 від 24 вересня 2010 року.
Зазначали, що в ході проведення перевірки відповідачем встановлено порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання по земельному податку, передбаченого статтею 17 Закону України «Про плату за землю» про що складено відповідний акт №940/1503 від 03 вересня 2010 року. На підставі даного акта ДПІ у м. Вінниці 24 вересня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №15041503/0 яким до Підприємства застосовано штраф в розмірі 16580 грн 65 коп.
При цьому також вказували, що питання заборгованості позивача по сплаті земельного податку було предметом розгляду Вінницького окружного адміністративного суду (справа №2-а-2683/10/0270). На даний час рішення не набуло законної сили, оскільки ними оскаржене до суду апеляційної інстанції, слухання призначено на 28 жовтня 2010 року. Враховуючи наявність судового спору, вважати вказані зобов'язання узгодженими є помилковим. А тому нараховувати штрафні санкції згідно пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою передбачено відповідальність саме за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання, є неправомірним.
Крім того, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення виходив з помилкового трактування вказаної норми Закону, застосувавши до позивача штраф у розмірі 50% усього зобов'язання, оскільки, зазначена норма Закону чітко говорить, що штраф застосовується у розмірі 10, 20 чи 50 відсотків погашеної суми податкового боргу, а не усієї суми заборгованості. Вказані факти відповідачем не взяті до уваги, що і призвело до безпідставного та необгрунтованого висновку зазначеного в акті перевірки, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Більше того зазначили, що за прострочення вказаного зобов'язання за ті ж періоди ДПІ у м. Вінниці до Підприємства вже застосовувались фінансові санкції згідно з податковими повідомленнями-рішеннями №0012271503 від 30 вересня 2009 року на суму 3195грн 36 коп., №0012281503/0 від 30 вересня 2009 року на суму 2505грн 25 коп. Тому, навіть, якщо припустити їх правомірність, все одно повторне застосування фінансових санкцій за одне і теж порушення є неприпустимим в силу статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Оскаржуване ж рішення надійшло на адресу позивача 11 жовтня 2010 року і листом від 15 жовтня 2010 року позивач повідомив ДПІ у м. Вінниці про свою незгоду з сумою податкових зобов’язань та про свій намір його оскаржити в термін до 21 жовтня 2010 року. Таким чином, податкове зобов’язання, визначене відповідачем в оскаржуваному рішенні є неузгодженим.
Отже, ПП компанія «Владімір» на підставі вищевикладеного просили скасувати податкове повідомлення-рішення №15041503/0 від 24 вересня 2010 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року провадження відкрито і адміністративна справа призначена до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 14) позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник ДПІ у м. Вінниці – головний державний податковий інспектор юридичного управління ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 22) про задоволення позовних вимог заперечила з підстав викладених у письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи (а.с.18-21). Додатково пояснила, що пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП (Закон №2181) визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.
Так, ПП компанія «Владімір» надали до ДПІ у м. Вінниці податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік на суму 129369 грн 08 коп. та податковий розрахунок земельного податку на 2010 рік на суму 137001 грн 73 коп.
В акті про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань від 03 вересня 2010 року №939/1503 визначена несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку з терміном затримки більше 90 днів.
Також зазначила, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року №2-а-2683/10/0270 позов ДПІ у м. Вінниці до ПП- Компанії «Владімір» про стягнення активів на користь місцевого бюджету в рахунок погашення податкового боргу по земельному податку та орендній платі задоволено повністю.
При цьому звертала увагу на те, що за прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати до позивача були застосовані фінансові санкції згідно з податковими повідомленнями-рішеннями №0012271503 від 30 вересня 2009 року на суму 3195 грн 36 коп., №0012281503/0 від 30 вересня 2009 року на суму 2505 грн 25 коп., прийнятими на підставі акту перевірки від 28 вересня 2009 року №1109/1503. У вказаному акті перевірки розраховуються штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по строку 30 квітня 2009 року.
Тобто, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по строку 30 квітня 2009 року в податковому повідомленні-рішенні №15041503/0 від 24 вересня 2010 року не проводиться. А це, в свою чергу, спростовує твердження позивача про те, що повторне застосування фінансових санкцій за одне і теж порушення є неприпустимим, оскільки в даному випадку має місце систематичного невиконання платником податків, а саме ПП компанією «Владімір» норм законів України «Про плату за землю» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Оскаржуване рішення направлено ПП компанія «Владімір» листом №37488/10/1503 від 28 вересня 2010 року та вручено 13 жовтня 2010 року. Листом від 15 жовтня 2010 року позивач повідомив ДШ у м. Вінниці про свою незгоду з сумою податкових зобов'язань, визначених повідомленням-рішенням та про свій намір оскаржити в термін до 21 жовтня 2010 року.
Так, відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23 березня 2001 року за №268/5459, податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПАї України від 21 червня 2001 року №253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року за №567/5758 (із змінами та доповненнями), протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Акт про результати невиїзної документальної перевірки №939/1503 від 03 вересня 2010 року направлено ПП компанія «Владімір» листом №32606/10/1503 від 08 вересня 2010 року та вручено уповноваженій особі 20 вересня 2010 року. Відповідно до пункту 4.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року №327 у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки. Позивач повідомив про свою незгоду з сумою податкових зобов'язань лише 15 жовтня 2010 року, а відтак вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №15041503/0 від 24 вересня 2010 року є безпідставними.
Суд заслухав пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.
Так, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №144704 серія А00 ПП компанія «Владімір» зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 17 липня 2001 року №11741200000002672 (а.с. 6).
Згідно із довідкою управління статистики у Вінницькій області від 24 грудня 2008 року №021022 Підприємство включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 7). Відповідно, позивач є платником податків та зборів.
ПП компанія «Владімір» подало до ДПІ у м. Вінниці податкові розрахунки по земельному податку на 2009 рік на загальну суму 129369 грн 08 коп. з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями в розмірі 10780 грн 76 коп. 29 січня 2009 року та на 2010 рік на загальну суму 137001 грн 73 коп. з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями в розмірі 11416 грн 81 коп. 01 лютого 2010 року, про що свідчать вхідні номера та штампи на деклараціях (а.с. 35, 38).
Разом із розрахунками, Підприємством подано відомості про наявність документів на землю (а.с. 36, 40).
На підставі частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу України», органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до направлення №939 від 03 вересня 2010 року, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування платежів за землекористування місцевих податків і зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_3 03 вересня 2010 року проведена невиїзна документальна перевірка по платі за землю ПП компанія «Владімір».
За результатами проведеної перевірки складено акт від 03 вересня 2010 року №939/1503, у якому встановлено порушення Підприємством вимог статті 17 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року №2535-ХІІ, а саме несвоєчасно сплачено податкові зобов’язання по платі за землю згідно нарахованої суми платником 981 грн 24 коп. граничний термін сплати якого 30 червня 2009 року, яке сплачено із затримкою 92 дня; нарахована сума платником 984 грн 84 коп. граничний термін сплати 01 лютого 2010 року, яке сплачено із затримкою 100 днів; нарахована сума платником 1476 грн 03 коп. граничний термін сплати 01 лютого 2010 року, яке сплачено із затримкою 101 день; нарахована сума платником 1474 грн 10 коп. граничний термін сплати 01 березня 2010 року, яке сплачено із затримкою 102 дні; нарахована сума платником 1971 грн 55 коп. граничний термін сплати 01 лютого 2010 року, яке сплачено із затримкою у 122 дня; нарахована сума платником 130 грн 52 коп. граничний термін сплати 01 лютого 2010 року, яке сплачено із затримкою у 123 дні; нарахована сума платником 1640 грн 78 коп. граничний термін сплати 02 березня 2010 року, яке сплачено із затримкою у 94 дні; нарахована сума платником 1976 грн 84 коп. граничний термін сплати 02 березня 2010 року, яке сплачено із затримкою у 115 днів; нарахована сума платником 7799 грн 19 коп. граничний строк сплати 02 березня 2010 року, яке сплачено із затримкою у 150 днів; нарахована сума платником 3493 грн 92 коп. граничний термін сплати 30 березня 2010 року, сплачено із затримкою у 122 дня; нарахована сума платником 7922 грн 89 коп. граничний термін сплати 30 березня 2010 року, сплачено із затримкою у 153 дні; нарахована сума платником 3309 грн 35 коп. граничний термін сплати 30 квітня 2010 року, сплачено із затримкою у 122 дня (а.с. 8).
На підставі даного акта та підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку позивачем граничного строку узгодженої суми податкового зобов’язання ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №15041503/0 від 24 вересня 2010 року про застосування штрафу в розмірі 50% в сумі 16580 грн 65 коп. (а.с. 9).
Листом №69 від 15 жовтня 2010 року ПП компанія «Владімір» повідомила відповідачу про те, що податкове повідомлення-рішення №15041503/0 від 24 вересня 2010 року отримала 11 жовтня 2010 року. У зв’язку із незгодою з сумою податкового зобов’язання Підприємство має намір оскаржити рішення в адміністративному порядку і скарга буде подана ним у встановлений законодавством України порядку в 10-денний термін з моменту його отримання, тобто до 21 жовтня 2010 року (а.с. 13).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 цього Закону до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), зокрема, включено плату за земельні ділянки державної і комунальної власності, що кореспондує положенню статті 2 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року №2535-ХІІ (Закон №2535) згідно якої використання землі в Україні є платним.
Так, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов’язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ч. 1 ст. 17 Закону №2535).
Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (ст. 27 Закону №2535).
Зокрема, згідно із пунктами 1, 4 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах повноважень та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) та запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків.
У межах таких перевірок податкові органи, зокрема контролюють сплату у встановлений строк плату за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Так, згідно з визначенням, даним у пункті 1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий борг - це податкове зобов’язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
В свою чергу податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законом (п. 1.2 ст. 1 Закон №2181).
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до статті 4 Закону №2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Відповідно до цього Закону, узгоджена сума податкового зобов’язання, тобто самостійно визначена платником податків у податковій декларації (розрахунку), не сплачена у строки, визначені Законом, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181).
Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього ж Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Із положень пункту 6.1.7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України 17 березня 2001 року за №110 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за №268/549, вбачається, що при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, повідомлення приймається у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) податкового боргу.
Податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
У разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.
Розрахунок фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку, що формується за даними звітів платника, розрахованих самостійно та інших узгоджених зобов’язань. Дані картки особового рахунку є підставою для застосування зазначених фінансових санкцій.
Суми, що надходять від платника податків погашаються у порядку календарної черговості їх виникнення в хронологічному порядку за датами здійснення операцій на підставі відповідних документів, які підтверджують правильність та своєчасність цих операцій.
Як вбачається із податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік, щомісячній сплаті позивачем (за виключенням грудня – 10780 грн 72 коп.) підлягала сума – 10780 грн 76 коп.
Як встановлено за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податкових зобов’язань, із вказаної суми за червень місяць своєчасно Підприємством (до 30.06.2009) не сплачено 981 грн 24 коп., які стали податковим боргом. Таким чином, враховуючи, подальшу проплату даного боргу із затримкою у 92 дні, податковим органом застосовано фінансову санкцію у розмірі 50 відсотків від цієї суми.
За 2010 рік відповідно до податкового розрахунку земельного податку на 2010 рік обов’язковій щомісячній сплаті (за виключенням грудня – 11416 грн 81 коп.) підлягала сума – 11416 грн 81 коп.
За лютий вказаного року у встановленні чинним законодавством строки сплачено 5379 грн 77 коп. Решта суми – 6037 грн 04 коп. стала податковим боргом і як вбачається із картки особового рахунку платника, погашалася п’ятьма проплатами кожна з яких із затримкою більше 91 дня.
За березень та квітень 2010 року повністю вся сума – 11416 грн 81 коп. сплачувалась із затримкою більше 91 дня трьома та двома проплатами відповідно.
Станом на час проведення перевірки – 03 вересня 2010 року, останньою сплатою ПП Компанії «Владімір» є 3309 грн 35 коп. податкового боргу плати за землю за квітень 2010 року. Решта від заявленої ними у розрахунку на цей місяць суми – 8107 грн 46 коп. не сплачувалось. Проте, податковою інспекцією незважаючи на неповну сплату 3309 грн 35 коп. включено до розрахунку податкового повідомлення-рішення і на вказану суму застосовано 50 відсотків фінансової санкції.
Отже, як свідчать наведені та встановлені судом обставини, позивачем не одразу сплачувалась сума 10780 грн 76 коп., 11416 грн 81 коп., а різними частками, із різними строками затримки, що є більшою 90 календарних днів.
Таким чином, податковим органом при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення правомірно визначено відсоткову ставку штрафу – 50% й застосовано його за чотири місяці несвоєчасно сплачених позивачем податкових зобов’язань по платі за землю.
Однак, визначаючись щодо вирішення даного спору, суд виходить з того, що відповідачем неправомірно враховано суму сплати Підприємством частини податкового зобов’язання 30 квітня 2010 року на суму 3309 грн 35 коп. до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки в даному випадку рішення мало бути винесено після сплати ПП Компанією «Владімір» всієї суми 11416 грн 81 коп. за квітень місяць.
Така позиція суду обумовлена тим, що податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов’язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що податкове повідомлення-рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, оскільки суд не може самостійно виокремлювати частину застосованих штрафних санкцій.
Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З’ясувавши фактичні обставини справи, проаналізувавши подані сторонами письмові докази, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв без дотримання встановлених законодавством вимог, у порушення прав, свобод та інтересів ПП компанія «Владімір» у сфері публічно-правових відносин, які відповідно до частини першої статті 2 КАС України потребують захисту.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суб’єкт владних повноважень, зокрема, повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, а якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що оскаржуване рішення ДПІ у м. Вінниці прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України.
Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуального права. Застосування норм матеріального і процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат (ст. 159 КАС України).
Таким чином, враховуючи те, що вимоги ПП компанія «Владімір» про скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, суд вважає за доцільне позов задовольнити.
Відповідно статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи, що ПП компанія «Владімір» при поданні позовної заяви понесено витрати по сплаті судового збору, а також те, що його позов до суб’єкта владних повноважень задоволено повністю, то сплочена сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №15041503/0 від 24 вересня 2010 року про застосування до Приватного підприємства-компанії «Владімір» фінансових санкцій.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства-компанії «Владімір» 3 грн 40 коп. судових витрат на сплату державного мита.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 23.12.10
Суддя Чудак Олеся Миколаївна