Справа № 2-134/09

    Р І Ш Е Н Н Я

           ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

31 березня 2009 р.                                 м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.

при секретарі               Ященко Є.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: 6-а Харківська державна нотаріальна контора,  про визнання заповіту недійсним ,-

в с т а н о в и в :

    В квітні  2008 року до суду звернувся ОСОБА_1 з зазначеним вище позовом, в якому вказав, що 18 лютого  2008 року померла його мати – ОСОБА_3. Після смерті останньої, позивач взнав, що 08.02. 2008 року померлою було складено заповіт на ім’я сусідки – ОСОБА_2, який посвідчила нотаріус 6-ї держнотконтори. Оскільки, на думку позивача, зазначений заповіт є недійсним, бо суперечить вісім намірам заповідача, і є наслідком злочинних дій з боку відповідачки, просить визнати заповіт недійсним, як такий що було укладено з порушенням законом передбачених вимог.

    В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, зазначивши, що оскільки підпис в заповіті за ОСОБА_3 виконано сестрою відповідачки – ОСОБА_4, це є підтвердженням злочинних дій відповідачки спрямованих на позбавлення спадщини єдиного сина померлої – позивача в справі. За життя ОСОБА_3 обіцяла все залишити своєму синові і не мала намірів якимось чином розпорядитися своїм майном.

    Представник відповідачки в судове засідання з’явився, проти позову заперечував, зазначивши, що всі умови діючого законодавства при укладанні заповіту були дотримані, підстав для визнання його недійсним не надано.

    Представник 3-ї особи в судове засідання не з’явилась, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, надали  суду письмову заяву з проханням розглянути справу за їх відсутність.

    Допитавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, медичні документи,  суд встановив:

    ОСОБА_3, що  померла 18.02.2008 року (с.с.6), була матір’ю позивача – ОСОБА_1 (с.с. 12).

    В судовому засіданні було встановлено, оскільки визнавалось сторонами, що ОСОБА_1 протягом останніх 10 років з померлою не мешкав і рідко спілкувався із-за своєї хвороби.  ОСОБА_2 як сусідка заповідача,  та ОСОБА_5 – дружина позивача, постійно відвідували ОСОБА_3 і надавали їй всіляку допомогу, що також не спростовано пояснення учасників процесу у судовому засіданні.

     08.02.2008 року ОСОБА_3, на випадок смерті, було зроблено розпорядження, згідно якого, все її  майно заповідано ОСОБА_2. Цей заповіт було посвідчено ОСОБА_6 – нотаріусом шостої Харківської державної нотаріальної контори, згідно до витягу з Спадкового реєстру, було зроблено відповідний запис (с.с.37). Також було видано доручення від ОСОБА_3 на ім’я ОСОБА_2 керувати усім належним останній майном (с.с.38). Зазначені документи, у зв’язку з хворобою ОСОБА_3, в присутності свідків підписала ОСОБА_4. Як пояснила в своїх письмових пояснення на адресу суду нотаріус ОСОБА_6 зазначені дії відбувались в її присутності і у відповідності до вимог п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (с.с.85).

    Згідно до ст. 1248 ЦК України в разі якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Ст. 1253  ЦК України визначено, що свідків повинно бути не менш як двоє і вони не можуть бути членами сім’ї чи близькими родичами спадкоємців за заповітом.

    При укладанні заповіту нотаріусом було запрошено двох свідків – ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які, як встановлено в судовому засідання, не є родичами чи членами сім’ї ОСОБА_2 Підписання заповіту від імені ОСОБА_3 – ОСОБА_4 не знаходиться в суперечності з вимогами закону.

    Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, пояснили, що за час життя ОСОБА_3 психічними захворюваннями не страждала, доглядалась як дружиною позивача так і сусідкою ОСОБА_2, при цьому намірів розпорядитися своїм майном не проголошувала.

      Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що під час укладання заповіту всі умови передбачені Інструкцією про вчинення нотаріальних дій були виконані. Заповіт, після складення, було зачитано в голос і ОСОБА_3 його схвалила.

    Медичним закладом – міською клінічною лікарнею № 1 в м. Харкові, де до смерті спостерігалась спадкодавця, зафіксовано, що 08.02.2008 року ОСОБА_3 була на дому оглянута лікарем за викликом  і встановлено що в неї малися наступні хронічні захворювання: хронічна цереброваскулярна недостатність, церебральний атеросклероз, енцефалопатія 2-3 ступенів, ішемічна хвороба серця, стенокардія, аритмія, гіпертонічна хвороба 2 ступеню, трофічні язви гомілки. 15.02.2008 року хвора повторно оглянута лікарем та встановлено відсутність покращення її стану. 18.02.2008 року зафіксовано смерть. Померлій призначалось лікування медичними препаратами: дігоксином, пірацетамом, діклораном, єнап-Н, маззю Вишневського (с.с.22). Ці призначення підтверджені також оглянутою в судовому засідання історією хвороби (медичною карткою)  померлої з МКЛ №1.

    Як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові від 28.04.1978 року з наступними змінами „ Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” в п. 10 для визначення стану в якому громадянин укладав угоду (заповіт) і не міг при цьому усвідомлювати своїх дій і керувати ними суд призначає судово - психіатричну експертизу.

    Посилання представника позивача на те, що під час укладання заповіту ОСОБА_3 не усвідомлювала своїх дій, через свою хворобу, судом перевірялись і за клопотанням позивача була призначена судово – психіатрична (посмертна) експертиза, яка була повернута експертами без проведення, через ненадання належних доказів – амбулаторної картки ОСОБА_3 з псих. диспансеру за місцем її проживання, та роздрукування журналів судових засідань.

    В судовому засіданні представник позивача зазначив, що вона відмовляється від заявлення клопотання про повторне призначення експертизи, оскільки ОСОБА_3 ніколи у психіатричному медичному закладі не спостерігалась і надати відповідну медичну документацію експертові не уявляється можливим. Із-за відсутності відповідного програмного устаткування роздрукування журналів судового засідання також не є можливим.

    Підтвердженням справжнього волевиявлення ОСОБА_3 спрямованого на розпорядження її майном є направлене нею в грудні 2007 року замовлення на виготовлення по поверхового плану та оціночного акту  домоволодіння за адресою: м. Харків, вул. Крейсера Аврори, 4 задля оформлення договору довічного утримання (с.с.83,84). Зазначеними документами спростовуються твердження позивача про відсутність з боку заповідача намірів розпорядитися своїм майном.

    Згідно до вимог ст. ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень.

    Таким чином суд не знаходить підстав для задоволення позову за не наданням належних доказів. При цьому суд роз’яснює позивачу його право на повторне звернення до суду в разі отримання таких.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1248,1253 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 79, 88, 212 -215, 218, 222, 223 ЦПК України,

в и р і ш и в:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: 6-а Харківська державна нотаріальна контора,  про визнання заповіту недійсним – залишити без задоволення.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя                     підпис         ОСОБА_11