Справа № 2-а-85/10

Провадження № 2-а-85/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2010 року Жидачівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Салій В.В..

при секретарі Рибаковій І.І..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жидачів справи за адміністра­тивним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнати дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 роки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення доплати до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, посилаючись на те, що є дитиною війни і має право на пільги, передбачені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Вважає, що їй була недоплачена вказана державна допомога у встановленому законодавством розмірі, а тому просить визнати дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 роки Одночасно просить поновити процесуальний строк для звернення до адміністративного суду.

Розгляд справи проведено у відсутності позивачки, яка подала суду заяву про слухання справи у її відсутності,позовні вимоги повністю підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Представник Управління пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області в своєму листі просить розглянути справу у його відсутністі, позов не визнає.

Поскільки сторони заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то відповідно до ч.З ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-ІУ(далі Закон№2195-ІУ), дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Судом встановлено, що, позивачка є дитиною війни, тобто має право на пільги передбачені Законом № 2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни".

У відповідності до ст. ст. 6, 7 вказаного закону, дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року №3235-ІУ, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІУ на 2006 рік зупинено. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року №3367-ІУ, п. 7 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст.110 викладено в новій редакції,згідне якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-ІУ, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" в зазначеній частині не реалізовані.

Таким чином, у 2006 році позивач не мав правових підстав для нарахування йому підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, відповідно Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі не зобов'язане було здійснювати відповідне підвищення пенсії, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N6- рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489- V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного Рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього Рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, які передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність як іншим учасникам війни. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

У 2008 році підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбачене ч.4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводилось позивачу (дитині війни) як іншим учасникам війни на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10- рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, із 1 січня по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-ІУ, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Враховуючи, що відповідач у період 2007-2008р. неправомірно виплачував допомогу розмірі, який визначався нечинною нормою, відтак, дії відповідача слід визнати незаконними а зобов'язати провести перерахунок призначеної позивачу щомісячного підвищення до пенсії як „дитині війни", виходячи з того, що така має визначатись у розмірі 30 % мінімальної пенсії а віком, а в задоволенні стягнення конкретної суми, відмовити.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щодо перерахунку недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, у період з 1.01.2006р. по 31.12.2008р. слід задовольнити частково, відмовити в задоволенні позову за період з 1.01.2006 р. по 08.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 21.05.2008р. у зв'язку з його безпідставністю, задовольнити позов про перерахунок та виплату недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р.

Також підлягає задоволенню і вимога про поновлення строку звернення до суду, так як за думку суду, він пропущений з поважної причини, бо позивачка є малозабезпеченою особою сподівалася на добровільне врегулювання спору, що сталося з вини відповідача.

На підставі ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. 1, 6. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ГУ (із змінами та доповненнями), ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII, ст.28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-1, п.17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року №3235-ІУ (із наступними змінами), ст.58, п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року №489-У, пп.2 п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-Vl. рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп2008, керуючись ст.ст.94, 105, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Строк звернення до суду позивачці ОСОБА_1 Андріївні- поновити.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі щодо підвищення пенсії ОСОБА_1 у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року, у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 сг. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву на апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий-суддя: