Справа № 2-а-98/10

Провадження № 2-а-98/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2010 року Жидачівський районний суд Львівської області

В складі: головуючого - судді Салій В.В.,

при секретарі Рибаковій І.І..,

роглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жидачів справи за адміністратизним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнати дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Жидачівському йоні неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01.01.2007 р. по 28.02.2010 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення доплати до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2007 року по 28 лютого 2010 року, посилаючись на те, що є дитиною війни і має право на пільги, передбачені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Вважає, що йому була недоплачена вказана державна допомога у встановленому законодавством розмірі в сумі 3212 грн., а тому просить стягнути вказану суму з відповідача, одноночасно просить визнати дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі неправомірними та поновити процесуальний строк для звернення до адміністративного суду.

Розгляд справи проведено у відсутності позивача, який подав суду заяву про слухання справи у його відсутності,позовні вимоги повністю підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Представник Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області в своєму листі просить розглянути справу у його відсутністі, позов не визнає.

Поскільки сторони заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то відповідно до ч.З ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-ІУ(далі Закон№2195-ІУ), дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, тобто має право на пільги передбачені Законом №2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни".

У відповідності до ст. ст. 6, 7 вказаного закону, дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарнтій, передбачених цим законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006року №489-У, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІУ, на 2007 рік зупинено. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнанні неконституційними. Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі в строк з січня по 8 липня 2007 року включно не зобов'язане було виплачувати позивачу пільгу, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити і відповідно суд задовольняє вказану вимогу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.

Згідно пп.2 п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІУ, викладено в новій редакції, згідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, пп.2 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення пін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року визнано неконституційним.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно позивачу правомірно управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі проводилась доплата до пенсії в розмірі 10 відсотків прожиткового міиімуму для осіб, які втратили працездатність, і тому в цій частині у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

З 22 травня 2008 року позивач має право на отримання підвищення пенсії, не на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. На підставі зазначеного, управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі належить здійснити позивачу перерахунок пенсії починаючи з 1 травня 2008 року і до кінця 2008 року, згідно вище вказаного законодавства України, що є підставою до задоволення позову за вказаний період.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835- 1 від 26 грудня 2008 року, надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених бюджетними програмами.

Вказана стаття передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» залежить до розміру мінімальної пенсії за віком.

На виконання вищевказаної норми Кабінетом міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, внесеним до категорії « дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірах, встановлених вказаною постановою. Розмір підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року цією постановою не визначений і змін стосовно цього питання у 2009 році у вказану постанову не вносилося.

Отже, стаття 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року по даний час є діючою у наступній редакції: « дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».

Що стосується посилання відповідача у запереченні на відсутність бюджетного асигнування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, поскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке стосується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно- правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про існування протиправних дій відповідача щодо відмови у нарахуванні позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007року по 31.12.2007 р. включно, а також починаючи з 22.05.2008 року по 28.02.2010 р. включно та її виплати.

Суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, оскільки питання щодо здійснення нарахування пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, тому суд визнав необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі, здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії позивачу починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та здійснити її виплату.

Також підлягає задоволенню і вимога про поновлення строку звернення до суду, так як пропустив його з поважної причини, поскільки не мала доступу до видань Конституційного суду України, а також позивач є малозабезпеченою особою і сподівалася на добровільне врегулювання спору, що сталося з вини відповідача.

На підставі ч.2 ст.152 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ГУ (із змінами та доповненнями), ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII, ст.28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-1, п.17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року №3235-ІУ (із наступними змінами), ст.58, .2 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-У, пп.2 п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VI, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп 2008, керуючись ст.ст.94, 105, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Строк звернення до суду позивачу ОСОБА_1 - поновити.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі щодо підвищення пенсії ОСОБА_1 у період з 09. 07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 28 лютого 2010 року у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 28 лютого 2010 року, у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції через Жидачівський районний суд.

Головуючий-суддя: