Справа    №  2–2443/09р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 червня 2009р.                                                                                           м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Федюшина М.В.

при секретарі – Корнєєвій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Жовтневий районний суд м.Харкова з позовною заявою та просить постановити рішення в силу якого стягнути з відповідача ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка" на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 4788 грн. 00 коп. та 5000,00 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що він працює на підприємстві відповідача з 20 вересня 1966 року. На даний час займає посаду виробничого майстру. Однак, з серпня 2008 року відповідач не виплачує йому заробітну плату у зв’язку з чим він був вимушений звернутися в суд з даним позовом.

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за серпень 2008 року – 1367,00 грн., вересень 2008 року – 1057,00 грн., листопад 2008 року – 250,00 грн., грудень 2008 року – 1015,00 грн., з урахуванням виплаченої за час розгляду справи в суді заборгованості за січень 2009 року в сумі 428,00 грн. та лютий 2009 року в сумі 671,00 грн., всього стягнути 3689,00 грн., а також в якості відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав частково. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, визнавши позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням вже проведених виплат за січень та лютий 2009 року, пояснивши суду, що затримка по виплаті заробітної плати виникла не з вини адміністрації ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка, а з вини замовників продукції, які не своєчасно розраховуються за відвантажену продукцію і не переводять у встановлений строк кошти на розрахункові рахунки підприємства.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміж уток часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У судовому засіданні, шляхом дослідження доказів, була встановлена провина відповідача в затримці розрахунку.

Посилання представника відповідача, що розрахунок з позивачем з серпня 2008 року не був зроблений через відсутність коштів на рахунку підприємства, а не з вини адміністрації заводу, є необґрунтованими через наступне.

Фінансова і господарська діяльність підприємства, що дозволяє діставати прибуток завжди є результатом вольових дій адміністрації підприємства в конкретних економічних умовах. При цьому суд враховує, що зміни податкового законодавства, дії постачальників, розрив економічних зв'язків та інші обставин не є обставинами непереборної сили. Відсутність коштів  на рахунку підприємства є результатом безприбуткової роботи заводу, що у свою чергу є наслідком відповідних  економічних рішень  керівництва підприємства в даних конкретних умовах.

Згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України, у випадку порушення законодавства про оплату праці працівник вправі звернутися в суд з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження яким-небудь строком.

Згідно ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата- винагорода, обчислювальна, як правило в грошовому вираженні, що за трудовим договором власник або уповноважений орган сплачує працівникові за виконану їм роботу.

Відповідно до копії трудової книжки на ім’я позивача, ОСОБА_1 працює на підприємстві відповідача з 20 вересня 1966 року, остання посада майстер 1 гр. монтажно – збірного цеху №90, згідно наказу №520к від 21.04.2005 року.

Згідно довідки розрахунку боргу №014-913 від 12.03.2009 року, виданої головним бухгалтером ДП "ХПЗ ім.Т.Г.Шевченка" ОСОБА_2. та посвідченої виконуючим обов’язки директора ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка Н.П.ОСОБА_3 станом на 12 березня 2009 року перед позивачем ОСОБА_1 має місце наступна заборгованість: серпень 2008 року – 1367,00 грн., вересень 2008 року – 1057,00 грн., листопад 2008 року – 250,00 грн., грудень 2008 року – 1015,00 грн., січень 2009 року – 428,00 грн., лютий 2009 року – 671,00 грн., всього на загальну суму 4788,00 грн.

Таким чином, суд прийшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню з урахуванням вже проведених виплат за січень та лютий 2009 року. Всього підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі на загальну суму 3689 грн. 00 коп.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, спричиненої затримкою виплати заробітної плати є необґрунтованими та не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

    Відповідно ст.237-1 КЗпП України, моральна шкода відшкодовується власником або уповноваженим ним органом робітнику в випадку, якщо порушення його законного права призвело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв’язків та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    В судовому засіданні позивач не надав суду ніяких доказів спричинення йому моральних страждань, втраті ним нормальних життєвих зв’язків та необхідності додаткових зусиль, які б він відчував в результаті невиконання відповідачем ст.115 КЗпП України.  

Посилання позивача на важкість фізіологічного існування без отримання заборгованості по заробітній платі, суд оцінює критично, так як останнє не вказує ні на характер й ступень переживань позивача, ні на обґрунтування розміру відшкодування шкоди, ні на причиний зв'язок між діяннями відповідача та спричиненням моральної шкоди.

    Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у зв’язку з недоведеністю позовних вимог.    

Тому що справа доведена до суду з вини відповідача, то з нього також підлягають стягненню на користь держави судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -    

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з ДП "ХПЗ ім.Т.Г.Шевченка" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3689 (три тисячі шістсот вісімдесят дев’ять) гривень 00 копійок.

В задоволенню позову в частині стягнення з ДП "ХПЗ ім.Т.Г.Шевченка" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди – відмовити у зв’язку з недоведеністю позовних вимог.

Стягнути з ДП "ХПЗ ім.Т.Г.Шевченка" на користь держави судовій збір в розмірі 51 (п’ятдесяти однієї) гривни 00 копійок та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцяти) гривен 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, абу у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                                               М.В. Федюшин