04.03.2010

Справа № 1-69/2010р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд. м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Крамаренко Т.В.,

при секретарі Пучко І.В.,

за участю прокурора Шведчикова К.К.,

підсудного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, який народився 01.11.1989 року в с. Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, має середньо-спеціальну освіту, неодруженого, не працює, судимого 25.07.2008 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2008 року, близько 19-00 год., ОСОБА_1, маючи не зняту та непогашену в встановленому законом порядку судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, знаходячись в приміщенні спортивного залу СЗОШ №46 в м. Миколаєві, повторно, діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою і в групі з іншими особами, справи відносно яких закрито у зв’язку з амністією, таємно викрав майно ОСОБА_3, а саме мобільний телефон марки «NOКІА Н82» вартістю 2800 грн. з сім-карткою оператора «Лайф» вартістю 10 грн.. З викраденим з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 у пред’явленому йому обвинуваченні винним себе визнав повністю та дав показання про те, що незадовго до крадіжки він взяв у свого знайомого ОСОБА_4 у борг гроші, які не міг повернути. 18 грудня 2008 року, близько 12 год. Євген зателефонував йому та запропонував вчинити крадіжку мобільного телефону під час тренування у спортзалі СЗОШ № 46, сказавши, що тоді може не повертати йому борг. Він погодився. ОСОБА_5 повідомив йому, що усі хто тренуються залишають свої особисті речі на підвіконні у спортзалі. У цей же день за попередньою домовленістю о 17-30 год. вони зустрілися на зупинці громадського транспорту «Південна» по пр-ту Миру. Крім ОСОБА_4 на зупинці знаходилися ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Коли вони підійшли до школи, ОСОБА_4 розповів, як він має вчиняти крадіжку. Зокрема сказав, щоб він зайшов на тренування, повідомивши тренеру, що хоче подивитися, сів на лавку і коли з’явиться можливість - викрасти мобільний телефон. При цьому він мав не подавати вигляду, що знає когось з присутніх. ОСОБА_4 домовився з ним, що після крадіжки вони продадуть викрадений телефон і гроші поділять на трьох між ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_8. Коли вони підійшли до спортзалу, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зайшли у середину. Він почекав деякий час і також зайшов та сів на лавку біля підвіконня. Декілька разів у ході тренування він виходив наче б то подзвонити. Перед тим, як вийти в останній раз, ОСОБА_4 подав йому знак, що тренер відволікся, і необхідно викрадати телефон. Він взяв з підвіконня якийсь мобільний телефон, сховав його за пазуху, і вийшов з залу. Більше він туди не повертався. Викрадений телефон він пізніше у присутності ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, передав ОСОБА_4. Наступного дня увечері ОСОБА_4 передав йому 100 грн., сказавши, що телефон виявився підробкою і його продали дуже дешево. У вчиненому щиро кається.

Крім власних показань, вина підсудного ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині підтверджується сукупністю інших доказів, що були досліджені під час судового слідства.

Так, допитаний у судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_8, справу щодо якого закрито у зв’язку з амністією, повідомив, що 17 грудня 2008 року, близько 16 год. він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_4, з яким він разом тренується. Євген запропонував йому під час тренування викрасти мобільний телефон, від чого він відмовився. ОСОБА_9 повідомив, що має знайомого ОСОБА_1, сказав, що той точно погодиться, оскільки винен йому гроші. Євген зателефонував ОСОБА_1 і домовився з ним про крадіжку. Наступного дня, близько 17-30 год., на зупинці громадського транспорту «Південна» про пр. Миру він зустрівся з ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та пішли до школи, в якій відбуваються тренування. Дорогою ОСОБА_9 розповідав ОСОБА_1, як саме той має викрасти телефон. Під час тренування він та ОСОБА_9 тренувалися, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 сиділи на лавці і спостерігали за тренуванням, а ОСОБА_1 сидів біля підвіконня, де лежали телефони, і декілька разів то виходив з зали, то знову заходив. Коли ОСОБА_1 вийшов останній раз, то не повернувся. Потім тренер помітив пропажу з підвіконника свого телефону, зупинив тренування і розпустив всіх по домівках. Пізніше він, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підішли до зоопарку, де ОСОБА_9 домовився зустрітися з ОСОБА_1. Останній, передав ОСОБА_9 викрадений мобільний телефон «NОКІА Н 82», який згодом, щоб дізнатися його вартість,він - ОСОБА_8 узяв із собою.

Допитані у суді свідок ОСОБА_7 та підсудний ОСОБА_6, справу відносно якого виділено в окреме провадження, в судовому засіданні підтвердили зазначені вище показання підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_8, повідомивши, що 18 грудня 2008 року, близько 17-30 год., на зупинці громадського транспорту «Південна» про пр. Миру вони зустрілися з ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 і пішли до школи, де тренувалися ОСОБА_9 та ОСОБА_8, щоб подивитися на тренування. Дорогою ОСОБА_9 розповідав ОСОБА_1, як той має викрасти мобільний телефон. Під час, коли ОСОБА_9 і ОСОБА_8 тренувалися, вони на лавці спостерігали за тренуванням. ОСОБА_1 сидів біля підвіконня, де лежали телефони, і декілька разів то виходив з зали, то знову заходив. Після того, як ОСОБА_1 вийшов останній раз і не повернувся, тренер помітив пропажу з підвіконня свого телефону, зупинив тренування і розпустив всіх по домівках. Пізніше ОСОБА_9, ОСОБА_8 та вони підішли до зоопарку, де ОСОБА_1 передав ОСОБА_9 викрадений мобільний телефон «NОКІА Н 82», який згодом узяв ОСОБА_8 для того, щоб дізнатися його вартість.

Підсудний ОСОБА_4, справу відносно якого закрито у зв’язку з амністією, хоча й заперечував свою причетність до вчинення зазначеної вище крадіжки, проте в судовому засіданні підтвердив, що 18 грудня 2008 року, ОСОБА_1 з метою вчинення крадіжки мобільного телефону прийшов у приміщення спортивного залу СЗОШ №46 в м. Миколаєві, де тренувалися він та ОСОБА_8, звідки таємно викрав мобільний телефон тренера, який останній залишив без догляду на підвіконні.

Потерпілий ОСОБА_3 суду повідомив, що 18 грудня 2008 року, під час тренування, яке він проводив у приміщенні спортивного залу СЗОШ №46 в м. Миколаєві, зник його мобільний телефон марки «NОКІА Н 82» вартістю 2 800 грн. з сім-карткою оператора «Лайф» вартістю 10 грн., який він залишив на час тренування на підвіконні. При цьому, крім осіб, які тренувалися у приміщенні спортзалу були сторонні особи, які сиділи на лавці біля підвіконня, де знаходився його мобільний телефон. Наступного дня один з хлопців, які в нього тренуються - ОСОБА_10 повідомив йому, що його телефон, попередньо про це домовившись, викрали ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_1. Матеріальна шкода завдана злочином, йому повністю відшкодована підсудними.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що 18 грудня 2008 року він був присутнім на тренуванні у приміщенні спортивного залу СЗОШ №46, бачив там ОСОБА_1, та те, як під час тренування, він двічі виходив та заходив до приміщення залу, а коли вийшов утретє, то до залу не повернувся. Після цього тренер ОСОБА_3 виявив пропажу свого мобільного телефону та припинив тренування. Після тренування ОСОБА_4 розповів йому, що хлопець, який здійснив крадіжку є його знайомим, і що ще 17 грудня 2008 року він, ОСОБА_8 і ОСОБА_1 домовилися про цю крадіжку. Це ж підтвердив й ОСОБА_8. А коли вони підійшли до зоопарку там їх чекав ОСОБА_1, який віддав викрадений телефон ОСОБА_4. Про те, що йому стало відомо, наступного дня він розповів ОСОБА_3.

Таким чином, дослідивши зазначені вище докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у крадіжці - таємному викраденні чужого майна - вчиненій повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує, що він вчинив злочин середньої тяжкості, його особу, а саме те, що він є раніше судимим за вчинення крадіжки, вчинив злочин у період випробування, за місцем проживання характеризується посередньо, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та як обставини, що його пом’якшують - повне відшкодування завданої шкоди та щире каяття у вчиненому.

З урахуванням викладеного, особи підсудного та тяжкості вчиненого ним злочину, суд вважає, що виправлення останнього неможливе без ізоляції від суспільства та необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків - частково приєднати не відбуту частину покарання, призначеного вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.07.2008 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання призначеного вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.07.2008 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки один місяць.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання - з 23 березня 2009 року.

Запобіжний захід - тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили - залишити попереднім.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий: