ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

31.07.06

Суддя  Моргуленко  Т.Є.  розглянувши матеріали

Кредитор: Державна виконавча служба у Братському районі,

                   Миколаївська область, смт. Братське, пров. Лікарняний, 1;

Боржник: Відкрите акціонерне товариство «Братський райагрохім»,

                  Миколаївська область, смт. Братське, вул. Промислова, 7;

про:  банкрутство.  

встановив:

При поданні заяви про порушення справи про банкрутство боржника, заявником не дотримано вимог п. 3 ст. 63 ГПК України, а саме: не надано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини, що є підставою для повернення заяви без розгляду у відповідності до п. 5 абз. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ст. 43 Закону України “Про виконавче провадження” “З грошової  суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається  авансовий  внесок  сторін  та  інших  осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на  здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим  внеском  сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий  збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача. Розподіл грошових сум у черговості,  вказаній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.”

Таким чином ст. 43 чітко вказує, що авансові внески, витрати ДВС, вимоги стягувача та виконавчий збір, все це компенсується з грошової суми, яка вже стягнута з боржника державним виконавцем, а не з суми яка тільки підлягає стягненню.

Крім того, вимоги стягувача хоча й задовольняються в одну чергу, але ст. 43 вони прописані перед стягненням виконавчого збору. Оскільки розподіл грошових сум у черговості,  вказаній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення, спочатку повинні задовольнитися вимоги стягувача, а після них вже виконавчий збір.  

Заявником при поданні заяви самостійно вказано, що після відкриття виконавчого провадження ним не було стягнуто з боржника яку-небудь грошову суму. Таким чином, оскільки ДВС у Братському районі не повернутий авансовий  внесок  сторін  та  інших  осіб на проведення виконавчих дій, що повинні погашатися в першу чергу, то у ДВС відсутні підстави для стягнення з боржника компенсації витрат на здійснення виконавчих дій та виконавчого збору у розмірі 10 відсотків, що нараховано йому на всю суму стягнення.

Таким чином, ДВС у Братському районі не може вважатися кредитором у відповідності до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки вищевказана стаття прямо вказує “Кредитор –юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника…”.  

Керуючись п. 5 абз. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 3 статті 63 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1.          Повернути заяву і додані до неї документи без розгляду.