АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-1044/2011 року Головуючий 1-ї інст. - Руднєва О.О.

Категорія: із договорів Суддя-доповідач - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Солодкова А.А.,

суддів колегії - ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі - Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Ві Ей ОСОБА_6», третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним кредитного договору № 298 від 03.10.2006 року, визнання недійсними договору застави майна від 03.10.2006 року, внесеного в реестр посвідчення нотаріальних дій за №1175, покладення зобов»язань на приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про вилучення предмету застави з Єдиного реєстру обтяжень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року до суду з позовом до відповідача звернулась ОСОБА_4

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що 3 жовтня 2006 року між позивачем та ВАТ Всеукраїнський ОСОБА_8 укладено кредитний договір №298. Відповідно до умов Договору, Банк зобов’язався надати з терміном погашення по 3 жовтня 2011 року включно однією сумою в розмірі 13 000 доларів США. Позичальник зобов’язався сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 14% річних, що нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. Усі платежі для повернення кредиту повинні здійснюватись у валюті кредиту (долари США).

У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором №298 між ОСОБА_4 та Банком був укладений договір застави, посвідчений 03 жовтня 2006 року ПН ХМНО ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1175. Відповідно до умов договору, позивач передала Банку в заставу автомобіль марки Тоуоtа Yагіs, держ. № НОМЕР_1.

На думку позивача, договори належить визнати недійсними, оскільки у відповідача відсутня відповідна ліцензія на видачу кредиту в іноземній валюті, а тільки в гривні. Договір застави належить визнати недійсним у зв’язку з тим, що недійсним треба визнати кредитний договір, який і був підставою для укладення договору застави.

Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на те, що висновки представників позивача щодо відсутності ліцензії на кредитування в іноземній валюті є безпідставними.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2010 року позов ОСОБА_4 визнано необгрунтованим. Відмовлено в його задоволенні.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Обгрунтовуючи скаргу посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне дослідження обставин у справі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними в справі доказами і не заперечується сторонами, що 03.10.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Ві Ей ОСОБА_6» (надалі ОСОБА_6) та ОСОБА_4 було укладено договір про надання кредиту № 298 (надалі Кредитний Договір). Відповідно до умов Кредитного Договору, Банк надавав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 13 000 доларів США для придбання автомобілю марки Тоуоtа Yагіs, а остання зобов’язалася повернути вказані грошові кошти у строк до 03 жовтня 2011 року зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 14,5 % річних. На виконання умов Кредитного Договору того ж дня між Банком та ОСОБА_4 укладено договір застави № 1175, відповідно до умов якого остання передала під заставу автомобіль НОМЕР_2, рік випуску 2002.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання договорів недійсними. Так, при укладенні оспорюваних договорів сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок сплати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання та невиконання умов договору. Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства, договір укладений в письмовій формі, сторони мають необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення сторін було вільним та відповідало їхній внутрішній волі.

Судова колегія не приймає до уваги посилання позивачки на зміну курсу долара США до гривні, внаслідок чого її видатки на виконання обов'язків за договором значно перевищують розмір видатків, на які вона розраховувала при укладенні договору, як на істотну зміну обставин. Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні і, як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірних договорів ОСОБА_4 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах. Крім того, позивачка не була позбавлена можливості отримати кредит в національній валюті.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на невідповідність договорів кредиту положенням чинного цивільного законодавства України, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані вказані обставини, надана юридична оцінка зазначеним доводам та в мотивувальній частині рішення наведені причини їх відхилення.

На підставі ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції позивачка не надала доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повно з'ясував та підтвердив наявними в справі доказами всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: